Рішення

від 16.03.2009 по справі 57/12-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/12-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2009 р.                                                            Справа № 57/12-09

вх. № 461/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Варуха О.Я., директор;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Малого багатопрофільного підприємства фірми „Етуаль” , м. Первомайський     

до  Сільськогоспродарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" с. Закутнівка  

про стягнення 3083,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Мале багатопрофільне підприємство фірма „Етуаль” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача –СТОВ АФ „Україна Нова” заборгованості за період з 15.04.2008 року по 15.10.2008 року, в сумі 3083 грн. 30 коп. витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору б/н від 15.04.2008 року про спільну діяльність.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 січня 2009 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 04 лютого 2009 року о 10:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 04 лютого 2009 року, 02 березня  2009 року, у зв'язку з неявкою сторін у судові засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, розгляд справи відкладався.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано заяву про збільшення  позовних вимог (вх. № 1900 від 16.03.2009 року), в якій позивач просить суд  стягнути з відповідача 3900 грн. 56 коп., за період з 15 квітня 2008 року по лютий 2009 року.  Приймаючи до уваги, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Позивач у призначеному судовому засіданні 16 березня 2009 року позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримував та просив суд його задовольнити. Також позивачем через канцелярію господарського суду надано додаткові документи (вх. № 1901 від 16.03.2009 р.), які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, у  відзиві на позов проти позову заперечував, посилаючись на те, що в договорі про спільну діяльність від 15.04.2008 року не встановлені строки розрахунків, позивач вимоги до відповідача щодо виконання зобов'язань не пред'являв, проте з наданих письмових пояснень (вх. № 2893 від 04.02.2009 року) та усних пояснень представника відповідача у судовому засіданні 04 лютого 2009 року вбачається, що у відповідності до умов договору про спільну діяльність від 15.04.2008 року відповідачем використовувалась земельна ділянка, але заборгованість виникла випадково, умислу щодо несплати грошових коштів у відповідності до договору не було; суму боргу відповідач зобов'язується відшкодувати у повному обсязі.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні 16 березня 2009 року не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 16 березня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

15 квітня 2008 року між СТОВ Агрофірма „Україна Нова” (далі –відповідач), та  МБП фірми „Етуаль” (далі–позивач) укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого, сторони домовились про спільну діяльність по обробці земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вирощуванню та збору сільськогосподарської продукції; позивач надає земельну ділянку загальною площею 20,0 га, а відповідач здійснює обробку земельної ділянки, вирощування, збір  та реалізацію сільськогосподарської продукції. У відповідності до п. 3.1.2 Договору позивач отримує 350 грн. щомісячно; ця сума через кожні 6 місяців автоматично збільшується на рівень офіційної інфляції. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01 листопада 2013 року.

Проте, відповідач з дати укладання договору не сплачував позивачеві встановлений договором розмір грошових коштів, внаслідок чого, за період з 15 квітня 2008 року по лютий 2009 року, виникла заборгованість в сумі 3900 грн. 56 коп., що стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну  діяльність  укладається  у  письмовій формі. Умови  договору  про  спільну  діяльність,  у  тому  числі координація спільних дій  учасників  або  ведення  їхніх  спільних справ,  правовий  статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків  учасників,  їх  участь  у  результатах спільних  дій  та  інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо  інше  не  встановлено  законом  про  окремі  види   спільної діяльності.

З договору про спільну діяльність від 15 квітня 2008 року вбачається, що сторони домовились про розподіл результатів спільної діяльності, а саме, Стороні 1 (відповідач) передається отримана в результаті вирощування та збирання продукція, а сторона 2 (позивач) отримує 350 грн. щомісячно.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення  строку,  визначеного  місяцем,  припадає  на такий місяць,  у якому немає відповідного числа,  строк спливає  в останній день цього місяця.

Таким чином, останнім строком оплати за Договором про спільну діяльність від  15.04.2008 року є останнє число місяця за який повинно бути сплачено встановлену п. 3.1.2 суму, а тому, суд вважає, що посилання відповідача на те, що у відповідності строки розрахунків за договором не передбачені, та у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги від кредитора, а позивач таких вимог до відповідача не пред'являв, є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором про спільну діяльність 15 квітня 2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, з огляду на надані у судовому засіданні 04 лютого 2009 року пояснення представника відповідача щодо визнання заявленої заборгованості, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про спільну діяльність за період з 15 квітня 2008 року по лютий 2009 року у розмірі 3900 грн. 50 коп. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями  11, 16, 509, 525,  530, 598, 612,629,1131, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22,33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву позивача (вх. № 1900 від 16.03.2009 року) про збільшення позовних вимог.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Сільськогоспродарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" с. Закутнівка (код 00707231, місцезнаходження: 64150, Харківська обл., Первомайський район, с. Закутнівка, р/р 260085115 в ХОД АППБ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 350589) на користь Малого багатопрофільного підприємства фірми „Етуаль” , м. Первомайський   ( код 14107977, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Мічуріна, 6; р/р 26000052200532 в Первомайському відділенні Приватбанка, МФО 351533 заборгованість в сумі 3900,56 грн., 102,00 грн. державного мита, а також 118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано  20 березня 2009 року.

Суддя