Рішення

від 17.03.2009 по справі 15/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/29

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.09 р.                                                                                                       Справа № 15/29                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватної фірми “Співдружність” м. Херсон (код ЄДРПОУ 24115665)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32516492)

про стягнення боргу за договором постачання № 1830 від 25.12.2006 р. в сумі 12107,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Фролова Т.Г. за довіреністю б/н від 12.02.2009 р.

від відповідача: Лазарева Л.Л. за довіреністю № 9297 від 18.11.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватної фірми “Співдружність” м. Херсон до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк про стягнення боргу за договором постачання № 1830 від 25.12.2006 р. в сумі 12107,29 грн. Ціна позову складається з наступних сум: 9689,33 грн. – основного боргу, 1567,21 грн. – пені, 655,11 грн. – інфляції, 195,64 грн. – 3% річних.

Ухвалою суду від 27.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/29, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

17.02.2009 року від позивача надійшла заява від 12.02.2009 р. про уточнення позовних вимог, якою позивач змінює підстави позовних вимог, а саме: замість накладної № 33 від 15.02.2008 року  залучається накладна № 27 від 12.02.2008 р. Цією ж заявою позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 9689,33 грн., пеню в сумі 1567,10 грн., інфляцію в сумі 655,12 грн., 3% річних в сумі 195,81 грн., всього 12106,73 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду, тому в подальшому суд розглядав змінені підстави та суми позовних вимог.

Заявою від 17.03.2009 р. позивач у зв'язку з технічною помилкою уточнює загальну суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача 12107,36 грн. (складові частини цієї суми зазначені у заяві від 12.02.2009 р. та позивачем не змінюються). Вказану заяву суд також прийняв до розгляду.

В судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника  позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору постачання № 1830 від 25.12.2006 р. постачальник (позивач)  зобов'язався поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (завірена копія договору додана до позову).

Згідно п. 5.10 договору сторони домовилися про наступне: за підсумками кожного місяця покупцем надаються постачальнику акти звірки взаєморозрахунків, які постачальник зобов'язаний підписати протягом 10-днів з моменту їх направлення покупцем або в такий же самий строк надати письмові мотивовані зауваження. У разі неотримання у вищевказаний термін підписаного акту звірки або мотивованого зауваження на нього, вказаний акт вважається погодженим, а суми розрахунків – затвердженими.

Пунктом 6.2 договору передбачено: за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.1 передбачена дія договору з моменту його підписання до 31.12.2007 р. Згідно п. 7.3 договору дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі одного місяця до закінчення терміну дії договору, вказаного в п. 7.1 договору. Жодна із сторін не заявила про припинення дії договору, доказів письмового попередження про таке припинення до суду не надано, тобто договір діяв протягом 2008 р.

Згідно п. 11.2 договору доповнення і додатки, підписані обома сторонами, є невід'ємною частиною договору. Додатком № 1 є форма замовлення на придбання товару, додатком № 2 до цього договору є додаткові умови постачання товару від 25.12.2007 р., редакція яких уточнювалася додатковою угодою № 2 від 27.12.2007 р. до цього договору. Додатками № 3, 4 є відповідні бланки підприємства. Усі вказані додатки та додаткова угода в завірених копіях є в матеріалах справи. Також в матеріалах справи є специфікація № 1 до договору постачання № 1830 від 25.12.2006 р., відповідно до якої покупець здійснював замовлення постачальнику товару.

На виконання умов вказаного договору постачання позивач поставив відповідачу товар за накладними № 27 від 12.02.2008 р. на суму 8284,40 грн., № 30 від 15.02.2008 р. на суму 2450,00 грн., № 32 від 15.02.2008 р. на суму 2250,80 грн., № 36 від 18.02.2008 р. на суму 4282,60 грн. Факт отримання товару підтверджується підписами представників сторін, печатками та штампами підприємств на кожній видатковій накладній, які в завірених копіях є в матеріалах справи. Крім видаткових накладних позивач надав до суду  завірені копії податкових накладних по кожному вказаному факту поставки.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що правовідносини між сторонами відбувалися на підставі договору постачання № 1830 від 25.12.2006 р. Із письмових пояснень позивача від 12.02.2009 р. вбачається, що замовлення відповідача та перелік товару у спірних накладних відповідають переліку товару у специфікації № 1 до договору, інші договори між сторонами у спірний період не укладалися. Відповідач також підтвердив у відзиві на позов обставини того, що поставка товару відбулася на виконання вказаного договору постачання, про існування будь-яких інших договорів або домовленостей між сторонами суд не повідомив.

У зв'язку із частковою оплатою за отриманий товар та частковим поверненням товару постачальнику заборгованість відповідача перед позивачем по спірним накладним складає 9689,33 грн. (за накладною № 27 від 12.02.2008 р. заборгованість на суму 706,09 грн., по іншим накладним заборгованість відповідає вартості отриманого товару). Вказане підтверджується розрахунками позивача, доданими до позовної заяви та до заяви про уточнення позову, актами звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.02.2008 р. по 29.02.2008 р.; з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р.; з 01.04.2008 р. по 30.04.2008 р.; з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р.; з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р.; з 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р.; з 01.08.2008 р. по 31.08.2008 р.; з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р.; з 01.10.2008 р. по 26.11.2008 р.; з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р.; з 01.01.2009 р. по 09.02.2009 р. Вказані акти звірки містять підписи та печатки сторін, наявність та оформлення таких актів щомісячно передбачено умовами договору постачання, завірені копії цих актів додані до справи. За вказаних обставин суд приймає акти звірки до уваги як належні письмові докази у даній справі згідно ст. 36 ГПК України.  

Стосовно строку оплати за товар судом встановлені наступні обставини:

У п. 5.5 договору постачання зазначено, що покупець перераховує кожні 30 (тридцять) банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар. Вказана редакція договору була запропонована покупцем. Постачальник погодився з редакцією покупця, про що свідчить його підпис на договорі, за винятком редакції п.5.5, яку постачальник виклав у іншій редакції, що підтверджується доданим до спірного договору постачання протоколом розбіжностей від 25.12.2006 р. (завірена копія є в матеріалах справи). Вказаний протокол розбіжностей кожна сторона підписала під своєю редакцією, будь-якого посилання на те, яка редакція вважається погодженою обома сторонами, протокол розбіжностей не містить. Пунктом 6 статті 181 Господарського кодексу України, якою передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, визначено, що у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Будь-які докази письмової форми у підтвердження факту узгодження між сторонами п. 5.5 договору стосовно строку оплати за товар до суду не представлені. Будь-які пояснення сторін з вказаного питання до уваги судом не приймаються, оскільки згідно ст. 34 Цивільного кодексу України  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За таких обставин суд вважає, що сторони при укладанні договору постачання не дійшли згоди у встановленому законом порядку про строк оплати за товар.

Але існує спеціальна правова норма, яка регулює конкретно правовідносини купівлі-продажу, застосування якої є пріоритетним в даному випадку перед іншими загальними нормами закону. Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Домовленості у договорі постачання щодо строку оплати сторони не досягли, іншими актами цивільного законодавства строк оплати для сторін не встановлено, крім вищевказаної правової норми.

Таким чином, зобов'язання для відповідача оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 9689,33 грн. у термін після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього прямо передбачено спеціальною нормою закону, яка регулює правовідносини купівлі-продажу (поставки) – ст. 692 ч.1 ЦК України. Товар був прийнятий згідно товарних накладних, які є в матеріалах справи, наступного дня від дати прийняття товару, зазначеної у цих накладних, для відповідача настав строк оплати за товар.

Тобто, суд вважає строк оплати для відповідача за спірний товар таким, що наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно вищевказаного п. 6.2 договору позивач нарахував відповідачу за прострочення оплати пеню на загальну суму 1567,10 грн. (розрахунок пені по кожній накладній доданий до заяви про уточнення позовних вимог від 12.02.2009 р.). При перевірці розрахунку судом виявлена технічна помилка позивача щодо пені за накладною № 27 від 12.02.2008 р. Замість суми 116,56 грн. сума пені фактично складає 116,07 грн. (706,09 грн. х 24% 250 днів / 365 днів / 100% = 116,07 грн.). Загальна сума пені за розрахунком суду складає 1566,61 грн.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.

Згідно ст. 625 ЦК України позивач нарахував на суму основного боргу інфляційні нарахування у сумі 655,12 грн., 3% річних у сумі 195,81 грн. (розрахунки додані до заяви про уточнення позовних вимог від 12.02.2009 р.). Вказані розрахунки приймаються судом до уваги.

Відповідач надав до суду відзив від 13.02.2009 р., яким заперечує на позовні вимоги тим, що на його думку позивач сам не виконав своїх зобов'язань перед відповідачем щодо оплати послуг, які передбачені додатковими умовами постачання товару як додатком до спірного договору. Вказаний договір постачання за змістом є змішаним договором, у додатку № 2 „Додаткові умови постачання товару до договору постачання № 1830 від 25.12.2006 р.” містяться умови надання послуг щодо розміщення товару покупцем та оплати вказаних послуг продавцем. Відповідач вказує на наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором постачання за надані послуги на суму 4270,99 грн. В обґрунтування вказаної суми боргу відповідач посилається на виставлення позивачу рахунків для оплати послуг, нарахування позивачу пені на суму 85,87 грн. та штрафу на суму 1000,00 грн., про що позивачу також нібито було виставлено рахунки для оплати. Але станом на теперішній час позивач вказані рахунки відповідача не оплатив, чим на думку відповідача прострочив виконання своїх зобов'язань за договором постачання. Також відповідач посилається на наявність домовленостей між сторонами у договорі постачання, а саме: згідно п. 6.5 договору у випадку невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором покупець має право вжити оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови від свого обов'язку по оплаті поставленого товару на весь строк затримки виконання своїх обов'язків постачальником. Відповідач вважає, що він застосував до позивача оперативно-господарську санкцію, чим обумовлена його несплата заборгованості за отриманий товар. Крім того, відповідач вважає, що строк оплати за отриманий ним товар не наступив, тому як товар не реалізований у повному обсязі, а умовами п. 5.5 договору передбачена оплата тільки за реалізований товар. З цих підстав відповідач вважає за необхідне проведення між сторонами додаткової звірки взаєморозрахунків. Зі свого боку відповідач не вбачає порушень умов договору або закону, тому вважає безпідставним застосування позивачем санкцій у вигляді пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає виходячи з наступного:

Відповідач не довів будь-якими належними доказами у даній справі фактичне надання позивачу послуг та пред'явлення йому вимог на оплату цих послуг. Згідно п. 9 додаткових умов до договору постачання в редакції додаткової угоди № 2 від 27.12.2007 р. приймання-передача послуг здійснюються шляхом підписання сторонами актів виконаних робіт (послуг) у двох екземплярах, по одному екземпляру для кожної сторони. Постачальник зобов'язаний у 10-денний строк підписати направлений акт або заявити свої обґрунтовані заперечення. У випадку, якщо у встановлений строк покупець не одержить підписаний акт виконаних робіт (послуг) або мотивовані заперечення на нього – акт вважається погодженим постачальником, а послуги – наданими покупцем у повному обсязі та належним чином. Згідно п. 1 цих же додаткових умов до договору покупець вправі вимагати від постачальника оплати наступних сум (далі міститься перелік послуг та розмір їх оплати). У матеріалах справи є надані відповідачем документи, які оформлені та підписані тільки самим відповідачем без підпису та печатки іншої сторони, а саме: рахунки на оплату, акт звірки згідно цих же рахунків, акти виконаних робіт без будь-яких доказів їх направлення позивачу або фактичного отримання позивачем. Сам позивач отримання вказаних послуг від відповідача не підтвердив жодним документом. За таких обставин факти надання послуг відповідачем позивачу та факти виставлення останньому вимог для оплати вказаних послуг суд вважає недоведеними належним чином. Також суд вважає недоведеними заперечення відповідача в частині застосування оперативно-господарської санкції до позивача у вигляді затримки оплати вартості товару згідно умов договору, тому як з цього приводу відповідач не надав жодного доказу (в тому числі повідомлення позивача про затримання оплати з вказаної причини).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Клопотання відповідача про призначення по справі судової економічної експертизи суд відхиляє, тому як у матеріалах справи є чисельні акти звірки взаєморозрахунків, якими відповідач неодноразово підтверджував наявність вказаної суми боргу перед позивачем. Усі інші заперечення відповідача мають правовий характер, не потребують спеціальних знань експерта та були оцінені судом під час винесення даного рішення.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: основний борг на суму 9689,33 грн., пеня на суму 1566,61 грн., інфляція на суму 655,12 грн., 3% річних на суму 195,81 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 35; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (юридична адреса: 83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38; код ЄДРПОУ 32516492; розрахунковий рахунок 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) на користь приватної фірми “Співдружність” (юридична адреса: 73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 89/29; код ЄДРПОУ 24115665; розрахунковий рахунок 2600567526 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) суму 12106,87 грн. (а саме: основний борг на суму 9689,33 грн., пеню на суму 1566,61 грн., інфляційні нарахування на суму 655,12 грн., 3% річних на суму 195,81 грн.), крім того витрати на оплату державного мита у сумі 121,06 грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 117,99 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя