Постанова

від 04.03.2009 по справі 20-5/236

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/236

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 березня 2009 р.                                                                                    № 20-5/236  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М., –головуючого (доповідач у справі),

Заріцької А.О.,

Малетича М.М.

розглянувши касаційне поданняЗаступника військового прокурора Військово-морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Севастополь

на ухвалувід 03.11.2008 р. господарського суду м. Севастополя

у справі№ 20-5/236 господарського суду м. Севастополя

за заявою Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя

доДержавного підприємства Севастопольський  ремонтний радіотехнічний завод "Контакт",  м. Севастополь

провизнання банкрутом

керуючий санацією арбітражний керуючий Старков О.В.

голова комітету кредиторівпредставник Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя Мінко О.І., м. Севастополь

в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури УкраїниСпорий І.Г., посвідчення,

Міністерства оборони УкраїниПилипенко Г.М., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 26.07.2007 року порушено провадження у справі № 20-5/236 про банкрутство Державного підприємства Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" (далі –Боржник, Завод) за заявою Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 17.12.2007 року припинена процедура розпорядження майном Боржника та відносно Заводу застосовано  судову  процедуру  банкрутства -  санацію, а керуючим санацією  призначено  арбітражного керуючого  Старкова О.В.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 23.04.2008 року затверджений план санації Заводу.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 03.11.2008 року  затверджений звіт керуючого санацією Заводу, ухвалено виплатити додаткову винагороду керуючому санацією в розмірі 300 000 грн. 00 коп., а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції заступник військового прокурора Військово-морських Сил України (далі –Прокурор), виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати ухвалу господарського суду м. Севастополя від 03.11.2008 року, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

Касаційне подання мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 20, 21, 40 Закону про банкрутство, ст.ст. 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна",  п. 2.3 Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод, затвердженого наказом Фонду Державного майна України № 895 від 06.06.2007 року, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Заявник касаційного подання, зазначаючи про наявність підстав для скасування ухвали про затвердження звіту керуючого санацією, посилається при цьому на неправомірність проведеної, до затвердження плану санації, оцінки  майна Боржника; на неправомірність формування складу нерухомого майна  Боржника, що пропонується для реалізації в процесі санації. Також, заявник касаційного подання зазначає про непроведення керуючим санацією аналізу бухгалтерської та фінансової звітності державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольське авіаційне підприємство", до якого, за планом санації, мало бути приєднано підприємство Боржника. Отже, Прокурор по суті не погоджується із планом санації та визначеними в ньому деякими позиціями, що стосуються порядку відчуження майна Боржника, а також ходом  виконання такого плану.

Іншими словами, Прокурор у своєму поданні фактично пропонує касаційній інстанції встановити та перевірити обставини, що не були встановлені в оскаржуваній ухвалі, вирішити питання про  достовірність тих доказів, на які він посилається, та додатково їх перевірити, що прямо суперечить ч. 2 ст. 1117 ГПК України. Більш того, касаційна інстанція позбавлена права розглядати вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, на чому також наполягає Прокурор у своєму поданні.

Між тим, аналіз процесуальних норм, встановлених розділом ХІІ-1 ГПК України свідчить про можливість касаційного оскарження того процесуального документу, яким вирішуються певні обставини, встановлюються факти. Тобто, оскаржуючи ухвалу господарського суду м. Севастополя від 03.11.2008 року, скаржник (автор подання) не має права посилатися на обставини та факти, які були предметом дослідження в інших судових засіданнях та зафіксовані іншими процесуальними документами.

Зазначене підтверджується також положеннями Закону про банкрутство. Так, згідно із законом процедура провадження у справі про банкрутство має певні стадії, протягом кожної із яких розглядаються відповідні факти та обставини, які потім фіксуються у визначеному процесуальному документі (постанові чи ухвалі).   

Фактичні матеріали справи свідчать про те, що відкриття процедури санації Заводу та затвердження плану санації відбулось згідно ухвал від 17.12.2007 року та від 23.04.2008 року. Тобто, перевірка  законності складення та погодження відповідними органами плану санації Боржника, або окремих позицій плану санації (у тому числі щодо оцінки майна та формування складу нерухомого майна Боржника, що пропонується для відчуження), оцінка відповідності плану нормам законодавства була здійснена господарським судом у судовому засіданні та зафіксована ухвалою від 23.04.2008 року, яка прокурором, що на той час згідно заяви, поданої у справі 20.11.2007 року, вже вступив до участі у справі, оскаржена не була та набрала законної сили. При цьому, колегія суддів враховує те, що план санації Боржника (із визначеними в ньому позиціями, у тому числі, щодо наступної долі майна Заводу) був погоджений 16.04.2008 року Міністерством оборони України до затвердження такого плану санації господарським судом. Про це також було зазначено судом першої інстанції в ухвалі від 23.04.2008 року.

   Щодо заперечення Прокурором правомірності дій керуючого санації під час виконання плану санації, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що з моменту затвердження плану санації ухвалою від 23.04.2008 до подання суду  керуючим санацією 02.10.2008 року звіту за результатами проведеної щодо Заводу процедури санації, Прокурором жодного разу не було подано до господарського суду заяви для перевірки та встановлення факту невиконання або неналежного виконання керуючим санацією своїх обов'язків під час виконання плану санації, порушення ним, зокрема, приписів п. 6 ст. 17 Закону про банкрутство, із застосуванням відповідних наслідків, передбачених пунктами 8, 9 ст. 31 та п. 8 ст. 17 закону про банкрутство.

До викладеного слід додати, що порядок подання  керуючим санацією звіту за результатами проведення процедури санації боржника, перелік документів, що мають бути додані до звіту, порядок розгляду та затвердження такого звіту передбачений ст. 21 Закону про банкрутство. Між тим, в касаційному поданні Прокурором не наведено жодних підстав та аргументів невідповідності поданих керуючим санацією  Заводу  звіту та доданих до нього документів вимогам вказаної норми закону. В касаційному поданні також не зазначено, з посиланням на відповідні факти та докази, що їх підтверджують (угоди, договори тощо), про порушення керуючим санацією порядку виконання плану санації, порядку подання згаданого звіту, розгляду та затвердження його господарським судом. При цьому,  суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали: затвердженні звіту керуючого санацією та припиненні провадження у справі, - місцевим господарським судом також враховувалось прийняте 02.10.2008 року комітетом кредиторів  Заводу рішення про припинення процедури санації у зв'язку із виконанням плану санації і відновленням платоспроможності Боржника.

 Таким чином, колегія суддів вважає, що  заявником касаційного подання не зазначено та, відповідно, не доведено порушення судом першої інстанції норм Закону про банкрутство при прийнятті ухвали, яка є предметом касаційного оскарження, а тому вказана ухвала місцевого господарського суду є обґрунтованою, такою, що відповідає обставинам справи та нормам  діючого законодавства та підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 31, 17, 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 29, 106, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційне подання Заступника військового прокурора Військово-морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду м. Севастополя від 03.11.2008 р. у справі № 20-5/236 залишити без змін.

Головуючий                                                                       В.М. Коваленко

         Судді                                                                                    А.О. Заріцька

                                                                                                       М.М. Малетич