Постанова

від 05.07.2006 по справі ас10/177-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС10/177-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.06           Справа №АС10/177-06.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді           Малафеєвої І.В.

Суддів                    Резниченко О.Ю.

                              Моїсеєнко В.М.

секретаря судового засідання – Логоша О.М.,

розглянувши справу

За позовом      Комунального підприємства „Міськводоканал” м. Суми

до відповідача  Державної податкової служби в м. Суми

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

За участю  представників сторін:

від позивача                    Кисіль А.В. доруч. №21/1848 від 04.04.2006р., ,

                                        Лиманська С.А. доруч. №22/2730 від 30.05.2006р.

від відповідача           Мезенцев Є.І. (доруч. №60577/9/10-009 від 26.12.2006р.),

                                        Дмитрієв С.В.

Суть спору: Позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.02.2006р. № 0000132303/0/5740  винесене  ДПІ в м. Суми.

Відповідач проти позову заперечує, рішення вважає законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне :

Спірне рішення прийняте за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ДКП „Міськводоканал” за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., які відображені в акті № 338/233/03352455/5 від 23.01.2005р.

Відповідачем було встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту за 4-й квартал 2004р. суми податку на додану вартість в сумі 267 417,80 грн. по податковим накладним без номерів від 27.10.2004р., І30.11.2ОО4р. та 30.12.2004р. чим порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ), в зв'язку з чим на підставі п.п.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами нараховно штрафної санкції в сумі 133 708,90 грн. про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132303/0/5740 від 01.02.2006 р

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену належним чином.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, підставою для включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість є податкова накладна, заповнена в порядку, передбаченому Законом про ПДВ.

З наданих позивачем під час проведення перевірки для огляду працівникам ДПІ в м. Суми податкових накладних вбачається, що податкові накладні видані Торговим Домом "СТОЛИЧНИЙ" (і.к. 32209254) м. Київ від 27.10.2004р., 30.11.2004р. та 30.12.2004р. не містять такого реквізиту як номер податкової накладної, що позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеним правом передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ щодо подачі відповідної заяви позивач не скористався, через що у позивача немає правових підстав для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним в сумі 267 417,80 грн.

Більш того, підприємство в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в діючій на момент укладання договорів редакції) включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з нарахованих процентів за товарний кредит по завідомо збитковим угодам укладеним позивачем з ПП Торговий Дім "Столичний”

Так,  в  жовтні 2004  р.  між ДКП "Міськводоканал"  (покупцем) та ПП  ТД Столичний  (продавцем) було укладено договір купівлі - продажу № б/н від 01 10 2004 р., відповідно до якого продавець поставив покупцю товар (головки корпусні) на загальну суму -1334 355,00 грн., в тому числі ПДВ -222 392,50 грн.

Пунктом 2.3 даного договору передбачено здійснення розрахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в 3-денний термін з моменту отримання товару.

Пунктом 2.4 даного договору передбачено, що у випадку, якщо покупець не виконає умови, обумовлені п. 2.3 даного договору, вступає в дію п. 2.4, згідно з яким товар продається на умовах товарного кредиту.                                                           

Не розрахувавшись своєчасно, позивач відповідно до п. 2.4. договору зобов'язаний розрахуватися по договору № б/н від 01.10.2004р. на умовах товарного кредиту, тобто за кожен день прострочки сплачувати проценти. Відсоток за користування послугами товарного кредиту складає 2 % за кожен день від суми боргу, що складає 730 % річних.

В той же час банки, послугами яких КП "Міськводоканал" користувався, надавали кредити підприємству під 21 % річних. Тобто розмір послуг по наданню товарного кредиту ПП ТД "Столичний" перевищував розмір послуг банку по наданню кредиту в 35 разів.

27.10.2004 р. між ДКП "Міськводоканал" та ПП ТД "Столичний" укладено додаткову угоду № 1 до договору № б/н від 01.10.2004 р., відповідно до якого форма розрахунку по договору купівлі-продажу головок корпусних № б/н від 01.10.2004 р. замінена на вексельну.

Відповідно до п. 2.4. договору купівлі - продажу головок корпусних № б/н від 01.10.2004р. в оплату процентів за товарний кредит КП "Міськводоканал" передав ПП ТД "Столичний" простий вексель № 783370182564 на суму 533 742,01 грн. (емітент КП "Міськводоканал"), у зв'язку з достроковим пред'явленням якого, вексель підлягав погашенню з дисконтом в сумі - 433606,43 грн., тобто фактично по векселю № 783370182564 було сплачено не 533 742,01 грн. а тільки 100135,58 грн.

По факту нарахування процентів по товарному кредиту отриманому від ПП ТД "Столичний" в сумі 533 742,01 грн., де сума ПДВ складає - 88 957,00 грн. позивач на підставі отриманої податкової накладної від 27.10.04р. № б/н відносить суму ПДВ - 88 957,00 грн. до складу податкового кредиту, не дивлячись на те, що реально сплачена сума по зазначеному векселю з дисконтом складала 100135,58 грн., податок на додану вартість з якої становить 20027,11 грн. а не 88 957,00 грн.

Таким чином сума ПДВ сплаченого в ціні за користування товарного кредиту наданого ПП ТД "Столичний" позивач включав до складу податкового кредиту, що давало можливість зменшувати суму податкового зобов'язання перед бюджетом КП "Міськводоканал" з податку на додану вартість. Так позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту 88957 грн., що зменшило суму податкового зобов'язання перед бюджетом КП "Міськводоканал" з податку на додану вартість на суму 88957 грн.

З метою додаткового створення збитків, між ДКП "Міськводоканал" (власник) та ПП ТД "Столичний" (охоронець) укладено договір від 04.10.2004 р. на зберігання майна (головки корпусні) придбаного раніше у ПП ТД "Столичний", відповідно до якого охоронець прийняв на відповідальне зберігання товар, який належить ДКП "Міськводоканал". Тобто фактично позивач замість того, щоб забрати придбаний у ПП ТД "Столичний" товар відповідно до договору купівлі - продажу головок корпусних № б/н від 01.10.2004р. додатково уклав угоду про зберігання з продавцем товару, що призвело до виникнення додаткових збитків.

В подальшому вищевказаний товар було реалізовано ТОВ "Обруч" (к.32906921), м. Овруч, Житомирської області, а саме згідно договору купівлі — продажу № б/н від 26.10.2004 р., укладеного між КП "Міськводоканал" (продавець) та ТОВ "Обруч" (покупець) продавець поставив покупцю товар (головки корпусні) в кількості 136 шт. по ціні 8 193,30 на загальну суму - 1 337 146,56 грн., в тому числі ПДВ - 222 857,76 грн. При цьому доход отриманий позивачем від такого перепродажу товару склав 2791,56 грн. (0,2 % від закупівельної вартості товару). Отже, збитки, отримані позивачем в результаті наведених вище операцій значно перевищували прибуток від подальшої реалізації товару.

Аналогічні схеми здійснення збиткових операцій були застосовані позивачем і по угодам купівлі-продажу укладеним з ПП ТД "Столичний" в листопаді та грудні 2004р.

Виходячи з вище викладеного позивачем в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (в діючій редакції закону на момент укладання договорів) включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з нарахованих процентів за товарний кредит по завідомо збитковим операціям укладеним позивачем з ПП Торговим Домом "Столичний".

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (в діючій на момент укладання договорів редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (валові витрати виробництва  та  обігу   -   сума  будь-яких  витрат  платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, під господарською діяльністю відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, до складу податкового кредиту позивач мав право віднести тільки ті суми податку на додану вартість, які були сплачені ним в результаті укладання угод, направлених на отримання прибутку.

Крім того, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.08.2005р. по кримінальній справі №5-417/2005 був звільнений від кримінальної відповідальності директор КП „Міськводоканал” Сумської міської ради Кононенко В.В. на підставі ст. ст. 1,6,8-10 Закону України „Про амністію” від 31.05.2005р. № 2591-1V.

Стаття 1 Закону України „Про амністію” від 31.05.2005р. передбачає звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'ять років, та за злочини, вчинені з необережності, за які  законом передбачено покарання, менш  суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років. Таким чином, дана стаття Закону передбачає застосування амністії лише до осіб, які були засуджені або вчинили злочин з необережності, що дає підстави стверджувати, що позивачем укладалися завідомо збиткові операції, які призвели до завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного  позову відмовити..

2. Видати виконавчий документ після набрання постановою законної сили.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                          І.В.МАЛАФЕЄВА

                                                                                                    О.Ю.РЕЗНИЧЕНКО

                                                                                                    В.М. МОЇСЕЄНКО

Повний текст постанови складений і підписаний 07.07.2006р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.