Рішення

від 18.03.2009 по справі 15/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/32

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.03.09 р.                                                                                                       Справа № 15/32                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31008895)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 33185989)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 755/08 від 09.06.2008 р. в сумі 58981,50 грн., відсотків у сумі 2524,40 грн., інфляції у розмірі 1887,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гормін О.О. за довіреністю № 11 від 01.12.2008 р.

від відповідача: Бойко М.І. за довіреністю № 403/0109 від 19.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал” м. Дніпропетровськ до закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” м. Макіївка про стягнення заборгованості за договором поставки № 755/08 від 09.06.2008 р. в сумі 58981,50 грн., відсотків у сумі 2524,40 грн., інфляції у розмірі 1887,41 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/32, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 755/08 від 09.06.2008 р. Згідно умов вказаного договору постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує паперову продукцію. Об'єм, ціна та строки поставки визначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Оплата за поставлений товар проводиться по факту поставки товару протягом 10 календарних днів. Завірена копія вказаного договору разом із специфікацією № 4 від 10.09.2008 р. щодо поставки товару на суму 58981,50 грн. долучені до матеріалів справи. Специфікація підтверджує умови договору стосовно строку платежу за поставлений товар.

Факт отримання відповідачем товару на суму 58981,50 грн. підтверджено завіреними копіями накладної № КР-0034360 від 10.09.2008 р., довіреності серії ЯОФ № 692962/111 від 10.09.2008 р., податкової накладної № 0034360 від 10.09.2008 р. Вказана видаткова накладна містить посилання на договір № КР-000279.

Із пояснень позивача до позовної заяви вих. № 16/3/9-1 від 16.03.2009 р. вбачається, що вказаний у видатковій накладній № КР-0034360 від 10.09.2008 р. номер договору „КР-000279” є лише внутрішнім номером обліку господарських договорів у базі даних бухгалтерії позивача. При цьому позивач наполягає на тому, що правовідносини між сторонами відбувалися виключно на виконання спірного договору поставки № 755/08 від 09.06.2008 р., будь-якого іншого договору між сторонами не укладалося.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що поставка товару за спірною накладною відбулася на виконання договору поставки № 755/08 від 09.06.2008 р. та специфікації № 4 від 10.09.2008 р. до нього, тому як найменування, кількість, ціна та вартість товару у специфікації до договору відповідають таким же даним у спірній товарній накладній, письмовими поясненнями позивач обґрунтував внесення його працівниками іншого номеру договору у спірну накладну. Крім того жодна із сторін не довела факт укладення між сторонами інших договорів або домовленостей щодо поставки товару у спірному періоді.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за товар у встановлений строк не виконав, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом для захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк      

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов'язання, передбаченого умовами спірного договору, для відповідача наступив та почалося прострочення виконання такого зобов'язання. Тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України якщо порушені відповідачем зобов'язання носять грошовий характер, він не звільняється від відповідальності за неможливістю його виконання. Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно ст. 193 ч. 2 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення строку оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У зв'язку з простроченням оплати за товар по спірній накладній позивач згідно п. 7.2 договору нарахував відповідачу на суму основного боргу пеню у сумі 2524,40 грн., яку він помилково називає у позові відсотками, та згідно ст. 625 ЦК України – інфляційні нарахування на суму 1887,41 грн. Відповідні розрахунки додані позивачем до позову, судом приймаються до уваги як обґрунтовані, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов вих. № 186/0144 від 23.02.2009 р. просить суд надати відстрочення виконання судового рішення на 2-3 місяці у зв'язку з фінансовими труднощами підприємства. На вимогу суду відповідач будь-які документи у підтвердження обставин для надання відстрочення виконання рішення суду не надав, тому суд відхиляє вказане клопотання відповідача як необґрунтоване.

У додатковому відзиві на позов вих. № 303/0144 від 18.03.2009 р. відповідач висунув заперечення на позовні вимоги тим, що вважає поставку товару за накладною № КР-0034360 від 10.09.2008 р. позадоговірною, тому як сама накладна містить посилання на інший договір, який фактично між сторонами не укладався. Але будь-яких доказів обміну сторонами листами, телеграмами або в інший спосіб укладення договору у спрощений спосіб відповідач до суду не надав. Усна домовленість між сторонами щодо укладення договору купівлі-продажу (поставки) може мати доказову силу лише у випадку, коли інша сторона підтверджує таку домовленість. Матеріалами справи позадоговірні відносини сторін не підтверджуються, спірна накладна містить посилання на договір, номер якого вказаний згідно внутрішньої нумерації спірного договору у бухгалтерському обліку позивача, тому заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Крім того позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на поточні рахунки відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необгрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Накладення арешту на поточні рахунки взагалі не передбачено діючим законодавством України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги по даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку із задоволенням позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 66; 67; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” (юридична адреса: 86101, Донецька область, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47; код ЄДРПОУ 33185989; розрахунковий рахунок 260023107491 в АКБ “Юнекс” м. Київ, МФО 322539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал” (юридична адреса: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Ю.Савченка, 97А/7; код ЄДРПОУ 31008895; розрахунковий рахунок 26006301041601 у ФАБ “Південний” м. Дніпропетровськ, МФО 306458) суму 63393,31 грн. (а саме: основний борг в сумі 58981,50 грн., пеню в сумі 2524,40 грн., інфляційні нарахування в сумі 1887,41 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 633,93 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

У судовому засіданні 18.03.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                                                           

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 –відповідачу

3 – господарському суду Донецької області