Постанова

від 25.02.2009 по справі 16/168-08(2/9)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/168-08(2/9)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 лютого 2009 р.                                                                                    № 16/168-08(2/9)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуГоловного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від02.12.2008р.

у справі №16/168-08(2/9)

Господарського судуДніпропетровської області

за позовомГоловного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області

до

Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

третя особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області

простягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Сизько І.А., суддів Кузнецової І.Л., Верхогляд Т.А.) залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008р. (суддя Загинайко Т.В.), яким у вказаному позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Переліку документів, які подаються орендарем для укладення договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №2975 від 14.11.2005р., "Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна", затвердженого Наказом фонду державного майна України №2149 від 13.10.2004р.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.06.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (орендодавець), закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії (орендар) та Управлінням Державного казначейства України в Івано-Франківській області (балансоутримувач) було укладено договір оренди державного майна №57/06, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно –приміщення ІІ, ІV, V поверхів загальною площею 472, 5 м2, що знаходяться в адмінбудівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 14 та перебувають на балансі Управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області; майно передається в оренду з метою розміщення комерційного банку.          Згідно умов договору він діє з 20.06.2006р. по 15.10.2006р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2008р. у справі №19/295 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача –Управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про повернення майна та стягнення неустойки 42 478, 59грн., суд, у зв'язку з закінченням терміну договору оренди державного майна від 20.06.2006р. №57/06, зобов'язав ЗАТ КБ "ПриватБанк" повернути Управлінню державного казначейства в Івано-Франківській області по акту приймання-передачі, за участі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, орендоване за вказаним договором приміщення на п'ятому поверсі адміністративної будівлі загальною площею 112, 6 м2 по вул. Дністровська, 14 в м. Івано-Франківську, та стягнув з ЗАТ КБ "ПриватБанк" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 42 478, 59 грн. неустойки, нарахованої з посиланням на ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення.

У січні 2008 року Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області звернулось з даним позовом та просило суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, стягнути з відповідача збитки в розмірі 53 109, 50 грн.

Судові рішення скасуванню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою, другою ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, рішення якого залишено в силі судом апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що згідно із зазначеними вище нормами чинного законодавства України кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки конкретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів, а позивачем не подано підтвердження укладених ним відповідних договорів оренди майна, зокрема того, що не було повернуто відповідачем.

Як встановлено ч.4 ст.623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

При розгляді справи суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перевірив обставини, на яких ґрунтувалися позовні вимоги, визнав їх недоведеними та вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, відповідно до суті заявлених позовних вимог.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що у випадку неповернення відповідачем орендованих ним раніше приміщень передбачено право вимоги на підставі ч.2 ст.785 ЦК України сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування ними за час прострочення.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2006р. зі справи №28/9-06 Господарського суду Київської області, у порушенні провадження з перегляду якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21 вересня 2006 року відмовлено, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало