Постанова

від 16.03.2009 по справі 43/602-33/133 (05-5-43/10621)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/602-33/133 (05-5-43/10621)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 березня 2009 р.                                                                                    № 43/602-33/133 (05-5-43/10621)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС УКРАЇНА"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р.

та рішеннягосподарського суду м. Києва від 02.06.2008р.

у справі№43/602-33/133  

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС УКРАЇНА"

третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Сантіно"

простягнення 87275грн.,

         за участю представників:

-          позивача: з'явились;

-          відповідача: Берковський Р.О., дов. №1 від 12.01.2009р.;

-          третьої особи: з'явились

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС Україна" про стягнення заборгованості на суму 87275грн., у т.ч. 83054,27грн.-основного боргу,  3196,23грн.-інфляційних витрат; 1024,5грн.-3%річних.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

21.03.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" надало суду доповнення позовних вимог, в якому просило стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС Україна" 83054,27грн.-основного боргу,  22055,45грн.-інфляційних витрат; 5714,63грн.-3%річних.

Рішенням господарського суду м.Києва від 02.06.2008р. у справі №43/602-33/133 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю  "МАРКС Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" суму основного боргу 83054,27грн., індекс інфляції у розмірі 22055,45грн., три відсотки річних у сумі 3372,23грн., та витрати  по сплаті державного мита в сумі 1084,82грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у справі №43/602-33/133 (колегія суддів у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Вербицької О.В., Капацин Н.В.) рішення господарського суду м.Києва від 02.06.2008р. у справі №43/602-33/133 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття" - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. та рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2008р. у даній справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В судове засідання 16.03.2009р. представники позивача та третьої особи  не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників вказаних учасників судового процесу.

Відзиви на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутнього представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, ч.1 статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000210 від 15.08.2006р. за поліграфічну продукцію позивач перерахував відповідачу 83054,27грн. за  платіжними дорученнями від 17.08.2006р. №133 та від 30.08.2006р. № 239.

04.11.2008р. позивач направив відповідачу листа №150 від 03.11.2006р. з проханням не пізніше 12.11.2006р. повернути грошові кошти, перераховані за поліграфічну продукцію згідно платіжних доручень від 17.08.2006р. №133 та від 30.08.2006р. № 239, у зв'язку з відсутністю угод, які встановлюють порядок виготовлення поліграфічної продукції, та непередачу виготовленої продукції позивачу.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, відповідачем кошти позивачу не перераховано, взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, визначеної в рахунку-фактурі №СФ-0000210 від 15.08.2006р. не виконано.

При цьому, судами обґрунтовано, з урахуванням положень ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не прийнятий до уваги наданий відповідачем акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000183 від 14.09.2006р., внаслідок його непідписання позивачем та незавірення печаткою останнього, а також ненадання відповідачем доказів його відправлення та отримання позивачем.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з урахуванням положень вказаної норми матеріального права, підставно не прийняті як докази передання відповідачем позивачу товару та його отримання останнім переліки №1-№3 переданих документів чи матеріальних цінностей датовані червнем-липнем 2006р., тоді як рахунок-фактура №СФ-0000210 датований 15.08.2006р., з вказанням, що отримувачем у цих переліках є Семенов А.В. без зазначення його посади, організації та без відбитку печатки отримувача.

Поряд з цим,  судами було зазначено і про ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Сангіно", з якою відповідач уклав усну угоду на виготовлення поліграфічної продукції та перерахував відповідні кошти у червні 2006р., доказів на підтвердження виготовлення та поставки зазначеної продукції відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем, та підставно задовольнили позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу на суму 83054,27грн.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставно врахував приписи ст.ст. 530, 610, 612 ЦК України ч. 2 ст. 220 ГК України, направлення позивачем відповідачу 04.11.2006р. листа №150 від 03.11.2006р. про повернення коштів за поліграфічну продукцію, яка не була виготовлена та передана позивачу на суму 83054,27грн. не пізніше 12.11.2006р., місцевий господарський суд, з яким вірно погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття», стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю  «МАРКС УКРАЇНА»22055,45грн. - індексу інфляції за весь час прострочення та 3372,23грн. - 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю '"Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття".

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження викладені скаржником в касаційній скарзі не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення судами норм матеріального права. Доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про неможливість розгляду даної справи внаслідок викладеного скаржником, та відповідно не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. та рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2008р. у даній справі ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. та рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2008р. у справі №43/602-33/133 залишити без змін.

Головуючий суддя:О. Кот

судді: С. Владимиренко

С. Шевчук