Рішення

від 16.07.2013 по справі 909/771/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа № 909/771/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.

при секретарі судового засідання Мартиненко І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "Сокіл", вул. С. Бандери, 21 А, смт. Єзупіль, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77411,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Т.І.", вул.Січових Стрільців, 78, м. Івано-Франківськ, 76000,

про визнання права власності на нежитлове приміщення - магазин, розташований за адресою вул. Промислова, 29 у м. Івано-Франківську, загальною площею 151,5 кв.м, та зобов'язання передати дане майно позивачу,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Струс А.Я., довіреність № 1 від 01.06.2013,

від відповідача представники не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Сокіл" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Т.І." про визнання права власності на нежитлові приміщення - магазин загальною площею 151,5 кв.м, який розташований за адресою м. Івано-Франківськ, вул.Промислова, 29, та зобов'язання передати вказане майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач придбав вказане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 18.06.2001, укладеним з відкритим акціонерним товариством "Прикарпатський меблевий комбінат", якому це майно було передане на підставі наказу Міністра промисловості України від 16.03.1994 №63 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Прикарпатський меблевий комбінат". Зазначає, що додатком №1 до вказаного договору є акт здачі-приймання майна від 25.06.2001, який підтверджує повний розрахунок покупця за договором та перехід до нього права власності на придбане майно. Відмічає, що позивач звертався до ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат" з вимогою про посвідчення укладеного договору в нотаріальному порядку, однак останній ухилився від такого посвідчення, вказавши, що чинним на час укладення договору законодавством не було передбачено такого обов'язку сторін. Звертає увагу на те, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору та відбулось повне його виконання. Вказує, що надалі між ПП "Сокіл" та ТОВ "Т.І." було укладено договір відповідального зберігання даного нерухомого майна із правом користування. Підставою звернення до суду стало те, що відповідач відмовляється повернути передане майно і не визнає права власності позивача на нього. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст.ст. 16, 220, 391, 392, 526, 610 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов від 08.07.2013 (вх.№11564/13 від 11.07.2013) позов не визнав, оскільки вважає, що ПП "Сокіл" не надало належних документів, які б підтверджували його право власності на оспорюване нерухоме майно. Просив справу розгляди без його участі у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

Між відкритим акціонерним товариством "Прикарпатський меблевий комбінат", як продавцем, та ПП "Сокіл", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу від 18.06.2001. Відповідно до умов даного договору продавець продає, а покупець купує нерухоме майно - магазин площею 151,5 кв.м, що розташований за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, передане до статутного капіталу продавця в процесі його корпоратизації, проведеної на підставі наказу Міністра промисловості України від 16.03.1994 №63 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Прикарпатський меблевий комбінат" (п.1.1).

Пунктом 1.2 договору визначено, що продавець гарантує, що до укладення цього договору вказане в п.1.1 майно нікому іншому не продано, не закладено, в спорі під арештом і забороною не знаходиться і вільно від претензій і прав будь-яких третіх осіб.

Сторони встановили, що покупець повинен сплатити продавцеві за вказане майно 67850,00 грн. (п.2.1).

Згідно з п.3.1 договір купівлі-продажу набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У п.4.1 передбачено, що продавець зобов'язаний здійснити розрахунок за нерухоме майно до моменту прийняття майна по акту здачі-приймання. Право власності на майно переходить до покупця з моменту складення сторонами акту здачі-приймання майна, який підписується уповноваженими представниками сторін та засвідчує факт повного розрахунку покупця за придбане у продавця майно.

Пунктом 6.1 передбачений обов'язок продавця передати покупцеві у його власність без яких-небудь вилучень нерухоме майно, що є предметом даного договору, а покупець зобов'язаний провести оплату за майно в повному обсязі шляхом внесення коштів в касу підприємства протягом трьох робочих днів з дня підписання цього договору (п.6.2.2).

Даний договір укладається сторонами у простій письмовій формі достатній для реєстрації у виконкомі Івано-Франківської міської Ради народних депутатів (п.9.2). Всі доповнення і зміни до цього договору мають бути складені у письмовій формі і підписані обома сторонами (п.9.3).

Як додаток №1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна сторонами складено акт здачі-приймання нерухомого майна від 25.06.2001, яким сторони засвідчили повний розрахунок покупця за договором та прийняття покупцем придбаного майна до свого відання.

На звернення позивача щодо нотаріального посвідчення вказаного договору ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат" листом від 23.08.2001 повідомив, що у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу магазину від 18.06.2001 та передачі майна за актом здачі-приймання від 25.06.2001 він вважає, що у ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат" відсутній обов'язок щодо нотаріального посвідчення даного договору. Крім того, в листі вказано на те, що у зв'язку з перебуванням голови правління ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат", який підписував вказаний договір, у закордонному відрядженні, продавець не може забезпечити присутність уповноваженого представника для нотаріального посвідчення даного договору.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2007 у справі №Б-7/41 ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат" ліквідовано, як юридичну особу, що також підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП від 03.07.2013.

Між ПП "Сокіл" та ТОВ "Т.І." 03.03.2008 було укладено договір відповідального зберігання (з правом користування), відповідно до якого ПП "Сокіл", як поклажодавець, передає, а ТОВ "Т.І.", як зберігач, приймає на відповідальне зберігання наступне нерухоме майно - магазин, що розташований за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, загальною площею 151,5 кв.м.

Пунктом 2.1.3 договору зберігання встановлений обов'язок зберігача повернути майно поклажодавцю по першій вимозі в тридцятиденний термін.

Відповідно до п.3.1.1 договору зберігання поклажодавець має право у будь-який час вимагати повернення у зберігача повністю або частково майна, яке знаходиться на зберіганні.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 03.03.2011 (п.7.1). У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір або змінити договір за 10 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 1 рік (п.7.2).

26.03.2013 ПП "Сокіл" надіслало ТОВ "Т.І." вимогу про повернення майна №1, відповідно до якої просило повернути майно, належне поклажодавцю в тридцятиденний термін у зв'язку з недотриманням ТОВ "Т.І." умов договору.

ТОВ "Т.І." надіслало відповідь, в якій просило ПП "Сокіл" надати документи, що підтверджують право власності згідно чинного законодавства України. Відповідач вказав на те, що такі документи у нього відсутні і він не може визнати ПП "Сокіл" законним власником переданого майна.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Як було передбачено ст.224 ЦК УРСР (чинного на час укладення договору купівлі-продажу від 18.06.2001), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п.1 ч.1 ст.44 ЦК УРСР для даного виду договору була встановлена письмова форма. Вимоги щодо нотаріального посвідчення таких договорів в чинному на той час законодавстві були відсутні.

В ст.128 ЦК УРСР був визначений момент виникнення права власності у набувача майна за договором - право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту складення сторонами акту здачі-приймання майна, який підписується уповноваженими представниками сторін та засвідчує факт повного розрахунку покупця за придбане у продавця майно. Таким чином, 25.06.2001, коли було складено акт здачі-приймання нерухомого майна, ПП "Сокіл" набуло право власності на нерухоме майно - магазин загальною площею 151,5 кв.м, який розташований за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29.

Приписами ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правомірність набуття ПП "Сокіл" права власності на нерухоме майно підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.06.2001, актом приймання здачі нерухомого майна від 25.06.2001.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання (ч.1 ст.949 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8,124 Конституції України, ст.ст.43,49, ст. 82 ст. 82 - ст.85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов приватного підприємства "Сокіл" до товариства з обмеженою відповідальністю "Т.І." про визнання права власності на нежитлове приміщення - магазин, розташований за адресою вул. Промислова, 29 у м. Івано-Франківську, загальною площею 151,5 кв.м, та зобов'язання передати дане майно позивачу.

Визнати за приватним підприємством "Сокіл" право власності на нежитлове приміщення - магазин, розташований за адресою вул. Промислова, 29 у м.Івано-Франківську, загальною площею 151,5 кв.м.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Т.І." передати приватному підприємству "Сокіл" нежитлове приміщення - магазин, розташований за адресою вул.Промислова, 29 у м.Івано-Франківську, загальною площею 151,5 кв.м.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Т.І." в користь приватного підприємства "Сокіл" 2867,50грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень п'ятдесят копійок) сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.13

Суддя Малєєва О. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"