ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/11457/13 11.07.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 910/11457/13
за позовом приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит»;
про стягнення 13482,21 грн.
Представники сторін:
від позивача: Іванченко І.М., довіреність № 340 від 27.08.2012р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит» (надалі - відповідач) про стягнення 13482,21 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 568 від 01.01.2009р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13061,39 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 141,61 грн. та 17% річних у сумі 164,96 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/11457/13 та призначено її розгляд на 11.07.2013р.
Присутнім у судовому засіданні 11.07.2013р. представником позивача на підставі ст. 22 було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача нараховані за прострочення платежу пеню в сумі 164,96 грн. та 3% річних - 141,61 грн.
Отже, позовні вимоги розглядаються судом в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 306,57 грн.
Представник відповідача у судове засідання 11.07.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 17.06.2012р. не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 17.06.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2009р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 568, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору, відповідно до виписаних накладних. Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначаються у накладній, яка є невід`ємною частиною договору.
Згідно п. 3.5. договору, при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.
Відповідно до п.п. 4.2., 4.4. договору, покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 6.1 договору).
Доказів розірвання Договору поставки № 568 від 01.01.2009р. сторони суду не надали, а отже, на день розгляду справи, договір є чинним.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на підставі видаткових накладних, перелік яких наведений у позовній заяві, у період з 26.03.2013р. по 14.05.2013р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 13061,39 грн. Копії видаткових накладних залучені до матеріалів справи.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду спору в господарському суді відповідач повністю розрахувався за отриманий товар, що підтверджується копіями фіскальних чеків та випискою по рахунку позивача, доданих до справи.
Проте, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 141,61 грн. та 17% річних у сумі 164,96 грн., які нараховані станом на 30.05.2013р. на суму боргу, що виникла окремо по кожній видатковій накладній, перелік яких наведений у позовній заяві.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами пункту 5.2. договору передбачено, що, при порушенні п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22 листопада 1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунки позивача, додані до позовної заяви, встановив, що розмір пені становить 194,36 грн.
Проте, суд обмежений заявленим розміром позовних вимог, які викладені у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 141,61 грн.
Крім того, згідно п. 5.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 5.2. договору, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 17% річних підлягають задоволенню в сумі 164,96 грн., згідно з вимогами, викладеним у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, хоча за розрахунком суду розмір річних становить 226,46 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит» (юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 22; фактична адреса: м. Київ, вул. Лагерна, 36; код ЄДРПОУ 21592996) на користь приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, б. 41, код ЄДРПОУ 32268131) 141 грн. 61 коп. - пені, 164 грн. 96 коп. - 17 % річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 16.07.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2013 |
Оприлюднено | 24.07.2013 |
Номер документу | 32576024 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Привалов А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні