Рішення

від 16.07.2013 по справі 914/1841/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа № 914/1841/13

За позовом: Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України, м. Савинці Рокитнянського району Київської області;

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)", м. Львів;

про стягнення 2 285 546, 65 грн.

Суддя П.Манюк

При секретарі Чорній Н.І.

Представники:

від прокуратури: Гончар Б.С.

від позивача: Питиця С.Г.- представник

від відповідача : Кравець З.І., Гера О.Ф., Тайстра В.Ю. - представники

Зміст ст. 22 ГПК України прокурору та представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України до Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)" про стягнення 2 285 546, 65 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2013 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та усних поясненнях.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили, просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях наданих в судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (надалі - позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)" (надалі - відповідач) про стягнення 2 285 546, 65 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 07 травня 2012 року між військовою частиною 1471 (замовник) та Державним підприємством "Підприємство Личаківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (№30)" (постачальник) був укладений договір про постачання борошна пшеничного першого ґатунку № 65-12 у кількості, якості, асортименті та ціні, вказаній у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (надалі - договір). Загальна сума згідно п. 3.1.договору складає 4 357 250, 00 грн.

Відповідно до п. 6 договору, замовник має право контролювати поставку товару у строки установлені цим договором, а постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором та забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам цього договору.

Пункт 5.2. договору передбачає, що строк поставки товару складає п'ятнадцять робочих днів з моменту подання письмової заявки замовником, але не пізніше трьох робочих днів до завершення поточного місяця.

04.07.2012 року замовник направив заявку № 25-12 про кількість поставки товару та перелік військових частин до яких необхідно було здійснити поставку товару не пізніше 27.07.2012 року, а саме;

- до військової частини 2418 м. Великі Мости в кількості 15 000 кг на загальну суму 45 450, 00 грн;

- до військової частини 9961 м. Харків в кількості 20 000 кг на загальну суму 65 600. 00 грн.

- до військової частини 2161 м. Сімферополь в кількості 20 000 кг на загальну суму 69 000, 00 грн.;

- до військової частини 9960 м. Хмельницький в кількості 20 000 кг на загальну суму 60 600, 00 грн.;

- до військової частини 9930 м. Оршанець в кількості 20 000 кг на загальну суму 62 400, 00 грн.,

але відповідач до вказаних військових частин не здійснив жодної поставки товару, чим порушив строки поставки визначені в договорі.

Позивачем, на підставі п.7.3 договору, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленного товару за кожен день прострочки, що склала 2 121 350, 00 грн.

03.09.2012 року Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі 5015/3633/12 за позовом Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України до Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)" про стягнення 1 133 407, 00 грн. пені за порушення строків поставки товару за 83 дні. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2012 року у справі 5015/3633/12 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 2 000, 00 грн., чим підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов договору.

Крім цього, відповідач надалі продовжував порушувати строки поставки.

Так, за заявкою замовника від 12.09.2012 року № 50-12 на вересень місяць, постачальник зобов'язаний був поставити борошно військовим частинам, за якою кінцевим днем поставки повинно бути 25 вересня 2012 року. До військової частини 1493 м. Чоп, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 46 800. 00 грн. відбулася 18 жовтня 2012 року; до військової частини 1494 м. Мостиська, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 45 450 грн. відбулася 17 жовтня 2012 року; до військової частини 2144 м. Львів, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 45 450, 00 грн. відбулася 23 жовтня 2012 року; до військової частини 1474 м. Ізмаїл, фактична поставка борошна в кількості 20 000 кг на суму 68 000, 00 грн. відбулася 18 жовтня 2012 року; до військової частини 9953 м. Суми, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 49 200, 00 грн. відбулася 19 жовтня 2012 року; до військової частини 9971 м. Луцьк, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 45 450, 00 грн. відбулася 09 жовтня 2012 року; до військової частини 2253 м. Чернігів, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 51 300, 00 грн. відбулася 18 жовтня 2012 року,

Відповідачу замовником була направлена заявка від 10 жовтня 2012 року № 67-12 про кількість борошна та перелік військових частин до яких неохідно було здійснити поставку товару не пізніше 26 жовтня 2012 року, однак відповідач в черговий раз здійсним поставку борошна з порушенням строків встановлених договором. До військової частини 2142 м. Мукачево, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 47 700, 00 грн. відбулася 09 листопада 2012 року; до військової частини 1493 м. Чоп, фактична поставка борошна в кількості 10 000 кг на суму 31 200, 00 грн. відбулася 30 листопада 2012 року; до військової частини 9938 м. Луганськ, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 51 750. 00 грн. відбулася 10 грудня 2012 року; до військової частини 9951 м. Харків, фактична поставка борошна в кількості 15 000 кг на суму 49 200, 00 грн. відбулася 10 грудня 2012 року; до військової частини 2161 м. Сімферополь, фактична поставка борошна в кількості 20 000, 00 кг на суму 69 000, 00 грн. відбулася 30 листопада 2012 року; до військової частини 9960 м. Хмельницький, фактична поставка борошна в кількості 20 000 кг на суму 60 600, 00 грн. відбулася 09 листопада 2012 року та в кількості 10 000 кг на суму 30 300, 00 грн. відбулася 06 грудня 2012 року.

Вищенаведені фактичні поставки підтверджуються актами прийому, накладними, довіреностями та та актами приймання-передачі товару для перевезення, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За порушення відповідачем строків поставки товару та непоставки товару відповідачу, на підставі п. 7.3 договору, була нарахована пеня за 100 днів, не охоплених рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2012 року у справі 5015/3633/12, в загальному розмірі 2 285 456, 65 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що пунктом 5.8. договору № 65-12 передбачено, що для виконання постачальником подальшого перевезення товару до товароодержувача, уповноважені особи замовника виписують накладну на товар (у двох примірниках) та акт приймання-передачі товару на перевезення (у двох примірниках). Відповідачем позивачу було скеровано пакет документів, необхідних для оформлення супровідних документів до відповідних військових частин Державної прикордонної служби. Вказані документи 17.07.2012 року були особисто доставлені керівником відповідача, про що свідчить копія посвідчення про відрядження вказаної особи. Позивачем документи прийнято не було та не було надано жодних письмових заперечень, так, як і не було складено будь-яких актів щодо їх неналежного оформлення чи відсутності якогось із документів. 19.07.2012 року відповідачем було направлено лист від 18.07.2012 року вих. № 3389 на ім'я заступника Голови Державної прикордонної служби України-директора Департаменту забезпечення генерал-лейтенанта Ліщинського О.І., а копія електронною поштою на адресу позивача. Відповіді на цей лист жоден із адресатів не надав. 13.08.2012 року уповноваженою особою відповідача ще раз було особисто доставлено документи для прийняття їх позивачем та оформлення відповідних документів, без яких постачальник не міг виконати умови договору як в частині доставки до замовника, так і в частині доставки товару до товароодержувачів. Ці документи в черговий раз без складання будь-яких актів чи претензій прийняті не були.

На підставі наведенного, відповідач вказує про відсутність його вини у непоставці продукції, оскільки в данному випадку має місце прострочення кредитора, передбачене п. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що ним як постачальником умови договору виконані повністю та без порушень щодо кількості, якості та термінів доставки, оскільки на підставі усіх передбачених договором документів, товар був прийнятий позивачем.

Оскільки, письмове звернення щодо поставки продукції у вересні 2012 року надійшло 12.09.2012 року, а видаткові накладні підписані 27.09.2012 року та лист про поставку продовольства у жовтні 2012 року надійшов 10.10.2012 року, а видаткові накладні підписані 24.10.2012 року, то постачальником, тобто відповідачем не прострочено термінів поставки борошна позивачу, передбачених п. 5.2 договору (п'ятнадцять робочих днів з моменту подання письмової заявки замовником, але не пізніше трьох робочих днів до завершення поточного місяця).

В судовому засіданні 16.07.2013 р. представники відповідача заявили клопотання про звільнення відповідача від сплати неустойки з мотивів, що Державне підприємство "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)" є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади і кошти, отримані від господарської діяльності, спрямовує на забезпечення належного утримання засуджених, здійснюючи одну з функцій виконавчої влади держави. Відповідно до положень Статуту відповідача, підприємство створене з метою залучення засуджених, які відбувають покарання у Личаківській виправній колонії (№ 30), до суспільно-корисної праці і забезпечення їх професійно-технічного навчання.

Відповідно до довідок, наданих відповідачем у судових засіданнях, вказане підприємство має значну заборгованість по внесках до Пенсійного фонду України, а саме - 1 043 280, 08 грн., по податкових платежах - 1 435 602,21 грн., за соціальним страхуванням від нещасних випадків - 99 685,17 грн., заборгованість по заробітній платі становить - 49 207,49 грн., а загальний розмір заборгованості становить більше 4 млн. грн., що свідчить про важке фінансово-економічне становище відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання борошна пшеничного першого ґатунку № 65-12 у кількості, якості, асортименті та ціні, вказаній у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що строк поставки товару за цим договором складає п'ятнадцять робочих днів з моменту подання письмової заявки замовником, але не пізніше трьох робочих дні до завершення поточного місяця.

Відповідно до п. 7.3 договору, за порушення строку поставки товару зазначеного у п. 5.2 цього договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 % вартості недопоставленного товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, У випадку порушення строку поставки чи не надання документів у термін, викладений другим абзацом п. 5.8 договору замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, за порушення відповідачем строків поставки товару, позивачем, зважаючи на рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2012 року у справі 5015/3633/12, на підставі п. 7.3 договору була нарахована пеня за 100 днів в розмірі 2 285 456, 65 грн. Порушення строків поставки підтверджується актами прийому, накладними, довіреностями та актами приймання-передачі товару для перевезення, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в п. 3.17.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на наведені вище обставини, та враховуючи те, що стягнення штрафних санкцій у розмірі, встановленому позивачем у позовній заяві, призведе до збільшення розміру заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам відповідача, невиплати заробітної плати засудженим, працевлаштованим на підприємстві, а відповідно і відрахувань по єдиному соціальному внеску до Пенсійного фонду України та сплати до державних цільових фондів державного бюджету, зупинки енергопостачання в установі (газ, електроенергія, теплопостачання), а також зважаючи на те, що позивачем не представлено жодних доказів понесення ним реальних збитів внаслідок неналежного виконання зобов'язання відповідачем, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) та стягнути з відповідача 2 000, 00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Зважаючи на складне фінансове становище відповідача, що підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає за необхідне зменшити розмір судового збору, стягнувши з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 000, 00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 34663242) на користь Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (09610, Київська область, Рокитнянський район, с. Савинці, код ЄДРПОУ 23311530) 2 000, 00 грн. пені;

3. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 34663242) в дохід Державного бюджету України 1 000, 00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 24.07.2013 року.

Суддя Манюк П.Т.