Постанова

від 17.03.2009 по справі 5/398-14/160

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/398-14/160

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 березня 2009 р.                                                                                    № 5/398-14/160  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу багатопрофільного приватного малого підприємства “Степ”, м. Полтава (далі –Підприємство)

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008

зі справи  № 5/398-14/160

за позовом Підприємства

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава (далі –територіальне відділення АМК)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Дробота Р.Д.,

відповідача –Пазій Л.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення територіального відділення АМК від 28.04.2007 № 02/10-ріш зі справи № 02-13-50/07-2007  (далі –оспорюване рішення).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2008 рішення господарського суду Полтавської області та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі справи № 5/398 скасовано, а останню передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

У новому розгляді справа одержала номер 5/398-14/160.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.07.2008 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено; оспорюване рішення визнано недійсним та скасовано; з державного бюджету України на користь Підприємства стягнуто 85 грн. витрат зі сплати державного мита. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 (колегія суддів у складі: Корсакова Г.В. –головуючий, судді Рудченко С.Г. і Мельник С.М.) рішення місцевого господарського суду з цієї справи скасовано, а в задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з того, що у прийнятті оспорюваного рішення територіальним відділенням АМК не було допущено порушень чинного законодавства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 04.07.2008. Скаргу з посиланням на статті 5, 17, 22, 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, статті 1, 22, Закону України “Про захист економічної конкуренції”, статті 13, 41 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, статті 3, 191 Закону України “Про інформацію” зазначає про прийняття згаданої постанови з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду з даної справи, і просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- згідно з оспорюваним рішенням:

1) визнано, що Підприємство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, шляхом неподання інформації на письмову вимогу голови територіального відділення АМК від 23.01.2007 № 02/143 у встановлені строки;

2) відповідно до частини п'ятої статті 52 названого Закону на Підприємство накладено штраф у сумі 3 400 грн.;

3) Підприємство зобов'язано в подальшій своїй діяльності дотримуватись вимог законодавства про захист економічної конкуренції;

- відповідно до Положення про умови експлуатації та користування районним торгово-ринковим комплексом “Алмазний”, затвердженого заступником міського голови –начальником Головного управління з економічних та соціальних питань, підприємництва та захисту споживчого ринку в 1999 році, на Підприємство покладено експлуатацію та функціонування названого комплексу  (далі –ТРК “Алмазний”);

- згідно з названим Положенням:

адміністрація ТРК “Алмазний” забезпечує розміщення стаціонарних прилавків, лотків, палаток, контейнерів тощо;

адміністрація ТРК “Алмазний”: укладає договори з покупцями про закріплення торгових місць на тривалий час; здає в оренду пункти роздрібного продажу товарів, приміщення, торгове обладнання та інвентар на договірних умовах; здійснює забудову території ринку будівлями господарського і культурно-побутового призначення; обладнує на території ринку і прилеглих територіях автостоянки чи майданчики для паркування автомобілів; розриває договірні відносини з продавцями, які порушують правила торгівлі на ринках, правила пожежної безпеки, інші обов'язкові правила, громадський порядок на території ТРК “Алмазний”; вживає заходів де збільшення привозу на ринок продукції; створює умови для здійснення правоохоронними і контролюючими органами діяльності згідно з їх повноваженнями (виділення приміщень, надання засобів зв'язку) тощо;

- відносини між Підприємством і особами, які торгують на території ринку, ґрунтуються на засадах оренди: у віданні Підприємства перебувають торговельні приміщення та торгові місця;

- 23.01.2007 територіальне відділення АМК направило Підприємству вимогу № 02/143 про надання інформації щодо господарської діяльності осіб, які здійснюють торгівлю на території ринку, розташованому за адресою:          м. Полтава, вул. 23 Вересня, 2-б;

- у зв'язку з неподанням інформації розпорядженням територіального відділення АМК від 19.03.2007 № 02/07-рш було розпочато розгляд справи    № 13-50/07-2007. Це розпорядження направлено Підприємству з супровідним листом від 20.03.2007 № 02/635, в якому для винесення рішення Підприємству було запропоновано надати названому відділенню найменування і номери рахунків у банківських установах та пояснення щодо ненадання інформації за попереднім запитом. Оскільки Підприємством не було надано територіальному відділенню АМК документи та інформацію про свої рахунки, територіальне відділення АМК дійшло висновку про вчинення Підприємством правопорушення;

- 25.04.2007 за вих. № 41 виконавчий директор Підприємства надіслав територіальному відділенню АМК листа про те, що виконати вимогу від 23.01.2007 № 02/143 Підприємство не могло у зв'язку з відрядженням керівника, без резолюції якого “ніхто з підлеглих ніякої інформації подати не міг”. Підприємство подавало моніторинг цін на кожне 10, 20, 30 число кожного місяця “в Управління сприяння підприємництва”. У відповіді на лист від 20.03.2007 № 02/635 також пояснювалися причини, з яких не було своєчасно виконано розпорядження від 19.03.2007 № 02/07: у зв'язку з втратою секретарем-референтом листа-вимоги від 23.01.2007 № 02/143 Підприємство просило територіальне відділення АМК “призупинити розпорядження № 02/07 від 19.03.2007 та розглянути питання про подання адміністративного штрафу на відповідну особу”.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- у зв'язку з виконанням доручення голови Антимонопольного комітету України щодо проведення щомісячного моніторингу роздрібних цін на продукти харчування з сировини тваринного походження (яловичину, свинину, птицю, яйця курячі), за якими здійснюється їх реалізація на продовольчих ринках м. Полтави протягом 2007 року, територіальним відділенням АМК було направлено Підприємству вимогу від 23.01.2007              № 02/143 про надання необхідної інформації з терміном такого надання –25 число кожного місяця протягом 2007 року;

- цю вимогу Підприємством отримано 30.01.2007; станом на 25.02.2007 відповіді на неї до територіального відділення АМК не надійшло;

- листом територіального відділення АМК від 20.03.2007 № 02/635 Підприємство було зобов'язано в 5-денний строк з дня отримання цього листа подати названому відділенню певну інформацію (копію форми № 2 “Звіт про фінансові результати за 2006 рік”, найменування і номери рахунків у банківських установах, пояснення щодо неподання інформації на вимогу територіального відділення АМК від 23.01.2007 № 02/143). Цього листа Підприємством отримано 24.03.2007; термін подання інформації був – 29.03.2007; часткову відповідь на зазначений лист Підприємством надано лише 25.04.2007 (зміст цієї відповіді наведено в даній постанові раніше).

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Згідно із статтею 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).

Згідно з пунктом 5 статті 17 названого Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

У витребуванні інформації, про яку йдеться в даній справі, територіальне відділення АМК діяло в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

Згідно з статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” визначено, зокрема, що:

- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

За приписами статті 221 цього Закону:

- суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, необхідну для виконання територіальним відділенням названого Комітету завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції;

- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.

Апеляційним господарським судом у повторному розгляді справи з'ясовано факт неподання Підприємством певної інформації на запит територіального відділення АМК від 23.01.2007 № 02/143 у встановлений строк, що не заперечується й самим Підприємством. Таке неподання інформації є невиконанням заснованої на законі вимоги державного органу і кваліфікується як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З урахуванням установлених фактичних обставин справи та з огляду на наведені законодавчі приписи апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Доводи касаційної скарги відповідного висновку не спростовують.

Так, безпідставними є посилання скаржника (так само як і місцевого господарського суду в розгляді даної справи) на приписи Закону України “Про ціни і ціноутворення”. Апеляційною інстанцією в зв'язку з цим вірно зауважено, що територіальне відділення АМК жодним чином не зобов'язувало Підприємство здійснювати контроль за цінами на ринку, а лише витребувало у Підприємства відомості про рівень мінімальних і максимальних цін на певні види продовольчих товарів; з установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що відповідні дані у Підприємства були, оскільки, за його ж повідомленням, воно регулярно подавало моніторинг цін до Управління сприяння підприємництву виконавчого комітету Полтавської міської ради.

З'ясування окремих показників цінової ситуації (мінімальних та максимальних цін на деякі види продовольчих товарів) у ТРК “Алмазний”, експлуатацію та функціонування якого (як з'ясовано попередніми судовими інстанціями) покладено саме на Підприємство, не підпадає під ознаки адміністративної інформації (даних) у розумінні статті 191 Закону України “Про інформацію”, а тому посилання скаржника на норми названого Закону не є обґрунтованим.

Скаржник стверджує також, що не подані ним на повторний (від 20.03.2007 № 02/635) запит територіальне відділення АМК відомості та матеріали є доказами у справі (а не інформацією), і тому згідно зі статтею 41 Закону України “Про захист економічної конкуренції” їх надання територіальному відділенню було правом, а не обов'язком Підприємства. Однак відповідні доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки:

- згідно з абзацом третім статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” інформацією є відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості;

- установлені попередніми судовими інстанціями обставини, пов'язані із змістом згаданого запиту територіального відділення АМК від 20.03.2007 № 02/635 (зокрема, щодо даних про фінансові результати діяльності Підприємства за певний рік, найменування і номерів його рахунків у банківських установах, пояснень з приводу неподання інформації за попереднім запитом), свідчать про те, що зазначений запит від 20.03.2007 стосувався витребування саме інформації в розумінні статті 1 названого Закону, а не доказів у справі.

Водночас наведені Підприємством у попередніх судових інстанціях пояснення причин неподання інформації на вимогу територіального відділення АМК у встановлені ним строки (як-от тимчасова відсутність керівника Підприємства у зв'язку з відрядженням, втрата листа-вимоги секретарем-референтом Підприємства) не свідчать про наявність будь-яких об'єктивно непереборних факторів, які унеможливлювали б своєчасне надання такої інформації.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2008 зі справи № 5/398-14/160 залишити без змін, а касаційну скаргу багатопрофільного приватного малого підприємства “Степ” –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов