Рішення

від 16.07.2013 по справі 907/598/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ                     16.07.2013                                                             Справа  № 907/598/13       Розглянувши матеріали справи За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані”, м. Калуш Івано-Франківської області До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Геліос-Торгівля”,           м. Ужгород Про стягнення 5179,75 грн. (згідно з заявою про зменшення позовних вимог від 04.07.13)      Суддя Журавчак Л.С.    За участю представників сторін: Від позивача – Від відповідача – не з'явився; Суть спору: стягнення 5179,75 грн., в т. ч. 4142,89 грн. основного боргу за відпущену продукцію, 154,33 грн. (3%) річних, 28,77 грн. інфляційних, 105,86 грн. пені та 747,90 грн. штрафу,    Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Вважає, що вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, договором поставки №444 від 18.10.2011, видатковими накладними та розрахунком заборгованості. Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, доказів та письмових пояснень по суті спору, витребуваних судом, не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, тому справа вирішена за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        СУД   ВСТАНОВИВ На виконання укладеного між сторонами у спорі договору поставки №444 від 18.10.2011 (далі - Договір) на підставі видаткових накладних №ЛП-0013795 від 21.02.2012, №ЛП-0014648 від 29.02.2012, №ЛП-0014974 від 02.03.2012, №ЛП-0015539 від 07.03.2012, №ЛП-0016368 від 15.03.2012, №ЛП-0016491 від 16.03.2012 позивачем було відпущено відповідачу товарів на загальну суму 4832,31 грн. Відповідно до умов п. п. 5.4, 5.5, 5.7, 5.8 Договору покупець - відповідач по справі - здійснює розрахунки за товар у розмірі 100% протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару. Однак, відповідач отримані товари оплатив частково, а саме: на суму 489,43 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 4342,89 грн. Відповідно до розділу 7 Договору (п. 7.1) у випадку прострочки оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку, якщо прострочка становить більше 30 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 0,3 % від суми, яка не була оплачена своєчасно, за кожен день прострочки. Таким чином, відповідачу нараховано 105,86 грн. пені та 747,90 грн. штрафу. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано також три відсотки річних у розмірі 154,33 грн. та 28,77  грн. інфляційних. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду склала 5379,75 грн. Позивач заявою від 04.07.2013 року зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 5179,75 грн., в т. ч. 4142,89 грн. боргу, 105,86 грн. пені, 747,90 грн. штрафу, 154,33 грн. річних та 28,77 грн. інфляції.           Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.   У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України(ст. 526)  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Матеріалами справи встановлено, що зобов'язання позивача (постачальника) щодо виконання договору поставки виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №ЛП-0013795 від 21.02.2012, №ЛП-0014648 від 29.02.2012, №ЛП-0014974 від 02.03.2012, №ЛП-0015539 від 07.03.2012, №ЛП-0016368 від 15.03.2012, №ЛП-0016491 від 16.03.2012. Проте, всупереч існуючим зобов'язанням за договором поставки, відповідач не  виконував належним чином умови            договору, яке призвело до виникнення      заборгованості. Вищенаведене підтверджено матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4142,89 грн. належним чином обґрунтовані та  відповідачем не спростовані. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При  цьому, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Позивачем же при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був 100 % і менше (квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 2012 року), внаслідок чого, при перерахунку судом за вказаний позивачем період існування заборгованості розмір інфляційних втрат має від'ємне значення, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат за період з березня 2012 року по січень 2013 року. Позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 154,33 грн., заявлені позивачем за період з 06.03.2012 до 24.05.2013 підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при розрахунках не враховано вимоги щодо перебігу строку. Враховуючи, що за договором покупець здійснює розрахунки за товар у розмірі 100% протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару,  перебіг строку виконання грошового зобов'язання повинен починатися з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Перебіг строку нарахування трьох відсотків річних починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, розмір трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості має складати 152,96 грн. Щодо нарахованих позивачем 105,86 грн. пені та 747,90 грн. штрафу, то вони повністю підтверджені матеріалами справи, їх нарахування перевірено судом, тому підлягають стягненню у повному розмірі на підставі ст. ст. 549, 551, 624 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України. Таким чином, з відповідача належить стягнути на користь позивача 5149,61 грн., в т. ч. 4142,89 грн. боргу, 105,86 грн. пені, 747,90 грн. штрафу та 152,96 грн. річних. Крім того, на відповідача належить віднести судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1704,57 грн. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. 526, 549, 551, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, В И Р І Ш И В :          1.    Позов задоволити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Геліос-Торгівля”(88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Шумна, 25, код 30685435) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дей-Сон Логіст Продакшн компані"(77300 Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 68, код 37690038) суму 5149,61 грн.(п"ять тисяч сто сорок дев"ять гривень 61 коп.), в т. ч. 4142,89 грн. боргу, 105,86 грн. пені, 747,90 грн. штрафу і 152,96 грн. річних та 1704,57 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. 3. У решті позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Повний текст рішення виготовлено і підписано 24.07.13р. Суддя                                                                                         Журавчак Л.С.