Постанова

від 24.07.2013 по справі 815/4532/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4532/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

22 липня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Колесниченка О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

за участю сторін:

представника позивача Тарадін Р.В.

представника відповідача Букалов А.В. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0001022230 -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0001022230.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем було неправомірно та всупереч нормам діючого законодавства прийняте податкове повідомлення-рішення від від 28.05.2013 року № 0001022230.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 16.04.2013 року за № 001149/1032, виданого Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, Присяжнюком С.Б., головним державним податковим ревізор-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, інспектором податкової служби 1-го рангу, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.58.4 ст.58, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ві 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (надалі ПК України), відповідно до постанови від 04.03.2013 року слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Диби О.Д., у зв'язку з отриманням вироку від 20.02.2013 року по справі № 1522/29086/12 Приморського районного суду м. Одеси, згідно якого посадову особу ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст.205 КК України та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 1080 від 16.04.2013 року, проведено позапланову виїзну документальну МП у вигляді ТОВ «Сервіс», код ЄДРПОУ 20937832, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лантанбуд», код ЄДРПОУ 37224664, за 2011 рік.

Перевірка проводилась з 24.04.2013 року по 30.04.2013 року.

Так, відповідно до акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 19095 грн. за період 2011 року.

На підставі акту перевірки № 2831/22-3/20937832 від 15.05.2013 ДПІ у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0001022230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 21612 грн., в т.ч за основним платежем - 19096 грн. та з штрафними санкціями - 2516 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

В акті перевірки № 2831/22-3/20937832 від 15.05.2013 року, зазначено, що відповідно до фабули постанови від 04.03.2013 року слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області О.Д. Диби, відповідачу було доручено проведення перевірки МП ТОВ «Сервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд» за 2011 рік.

Для проведення перевірки реальності та своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах МП ТОВ «Сервіс» з ТОВ «Лантанбуд» було надано процесуальні документи, у тому числі: вирок Приморського районного суду від 20.02.2013 року по справі № 1522/29086/12, згідно якого посадову особу ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_4 визнанно винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, за ознаками: пособництво у фіктивному підприємництві, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, у ході перевірки було використано надані МП ТОВ «Сервіс» завірені копії документів первинного бухгалтерського та податкового обліку та регістрів бухгалтерського обліку, з відображенням взаємовідносин з ТОВ «Лантанбуд». Договори МП ТОВ «Сервіс» укладені з ТОВ «Лантанбуд» до перевірки не надавались.

Згідно наданих до перевірки документів було встановлено, що розрахунки між МП ТОВ «Сервіс» та ТОВ «Лантанбуд» за період 2011 року, проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за отриманий товар та послуги, позивачем було перераховано на адресу ТОВ «Лантанбуд» 114572 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 19095,3 грн., що підтверджується платіжними документами, а саме: податковими та видатковими накладними, розрахунками-фактур.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вироку Приморського районного суду від 20.02.2013 року по справі № 1522/29086/12, згідно якого посадову особу ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_4 визнанно винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України, а саме, судом було встановлено, що влітку 2010 року, до ОСОБА_4 звернулись невстановленні слідством особи, які запропонували їй, за грошову виногороду, зареєструвати в органах державної влади на своє імя суб'єкт господарської діяльності, но що ОСОБА_4 маючи потребу в грошах, дала свої згоду. Після чого, ОСОБА_4 підписала підготовлені документи про державну реєстрацію ТОВ «Лантанбуд», а саме: рішення № 1 від 30.07.2010 року про створення підприємства та виконання обов'язків директора, а також статут ТОВ «Лантанбуд». Далі підпис ОСОБА_4 у статуті був засвідчений нотаріально та нотаріусом було видано довіреність для проведення державної реєстрації ТОВ «Лантанбуд», отримання печатки та відкриття рахунку для формування статуного капіталу підприємства. 09.08.2010 року, на підставі довіреності, яку видала ОСОБА_4 ТОВ «Ланатанбуд» було зареєстровано у Державному реєстрі виконавчого комітету Одеської міської ради за № 15561020000039726, з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 37224664, а також прийнято на податковий облік у ДПІ Примосрького району м. Одеси, в якості платника податків та платника податку на додану вартість. Таким чином, вчинивши пособницкі дії в державній реєстрації ТОВ «Лантанбуд» і в подальшому самоусунувшись від виконання свої обов'язків, ОСОБА_4 віденням фінансово-господарської діяльності не займалась, документів пов'язаних з веденням діяльності підприємства, також документів податкової звітності підприємства не складала і не підписувала та з метою отримання обіцяної грошової винагороди передала невстановлениим особам всі реєстраційні документи. В результаті чого сприяла невстановленим у ході слідства особам у прикритті незаконної діяльності.

Дії ОСОБА_4 (директора ТОВ «Лантанбуд») суд кваліфікував за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України (в редакції 2001 року), за ознаками: пособництво у фіктивному підприємстві, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, згідно процесуальних документів, а саме постанови від 04.03.2013 року про призначення документальної позапланової перевірки по взаємовідносинах МП ТОВ «Сервіс» з ТОВ «Лантанбуд» за 2011 рік, отриманих відповідачем від слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області О.Д. Диби, було встановлено, що в ході розлідування кримінальної справи та при вивчення роздруківки грошових коштів по розрахунковому рахунку ТОВ «Лантанбуд» у 2011 році мало взаємовідносини з МП у вигляді ТОВ «Сервіс».

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Тобто, згідно з вищенаведеним суд приходить до висновку, що фактичне здійснення підприємством ТОВ «Лантанбуд» господарської діяльності у розумінні статті 3 Господарського кодексу України не можливе, що у свою чергу не підтверджує відповідність вимогам та обмеженням встановлених для господарської діяльності.

Відповідно до п.198.1 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, МП ТОВ «Сервіс» віднесено до складу податкового кредиту за перевіряємий період 19095 грн., як суму ПДВ від вартості товарів та послуг нібито отриманих від підприємства ТОВ «Лантанбуд», підтверджуючи документи якого не мають силу первиних документів для цілей ведення податкового обліку. Зазначені порушення призвели до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 19095 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд приходить до висновку щодо нікчемності правочину здійсненого між МП у вигляді ТОВ «Сервіс» та ТОВ «Лантанбуд» та про недійсність похідних документів від даного правочину. Також, слід зазначити, що у ході перевірки та під час розгляду справи позивачем не було надано договорів укладенних з ТОВ «Лантанбуд».

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2.цієї статті).

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентом не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Так, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок та спрямований на пошкодження майна держави.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Суд враховує й той факт, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Тому, знову ж таки, суд звертається до вироку Приморського районного суду м. Одеси, відповідно до якого громадянка ОСОБА_4 (директор ТОВ «Лантанбуд») з метою прикриття незаконної діяльності, за грошову винагороду, яку вона отримала від невстановлених слідством осіб, без мети здійснення підприємницької діяльності, зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Лантанбуд». Насправді вона ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала, бухгалтерських документів та податкову звітність не складала, не підписувала та до ДПІ не надавала.

Так, суд дійшов висновку, що директор контрагента позивача розумів протиправність правочину з підприємством, яке взагалі не здійснює господарську діяльність, зокрема не надає ніяких послуг.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформлених первиних документів, виданих йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складених рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0001022230 відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 24.07.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Адміністративний позов Любашівського районного центру зайнятості до ОСОБА_6 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення у розмірі 8267, 09 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) заборгованість у розмірі 8267, 09 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят сім гривень дев'ять копійок) на користь Любашівського районного цетру зайнятості р/р 37177300900329 в ГУДКУ Одеської області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 20992890, вул. Радянська, 132, смт Любашівка, Одеська область.

24 липня 2013 року.

.