Рішення

від 22.07.2013 по справі 910/10960/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10960/13 22.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теллавіт»

до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут

гідроприладів»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Снісаренко Д.І. (довіреність від 19.07.2013р.);

від відповідача: Зарайський В.В. (довіреність № 261/юр від 02.04.2013р.);

22.07.2013р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теллавіт» (надалі ТОВ «Теллавіт», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» (надалі ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», відповідач) загальної суми боргу в розмірі 101903, 59 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору про спільне використання технологічних мереж № 27 від 01.03.2011р. рахується заборгованість згідно акту № Т-00000052 від 02.12.2011р., у зв'язку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивач просив вирішити спір про стягнення боргу та пені в судовому порядку, заявивши до стягнення також у двократному розмірі вартість електроенергії за перевищення договірних величин споживання за період з 24.11.2011р. по 02.12.2011р. в сумі 37 791, 36 грн..

Відповідачем надано відзив на позов у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки у акті від 02.12.2011р. сторони чітко відзначили, що сторони претензій одна до одної не мають, такий акт не може свідчити про наявність боргу відповідача, а вимог в порядку ст. 530 ЦК України про сплату боргу позивач не направляв.

Окрім того, неправомірним, вважає відповідач, нарахування позивачем двократної вартості різниці між фактично спожитими 50000 кВт і гарантованими 14000 кВт електроенергії, оскільки позивач не є енергопостачальником в розумінні положень Закону України «Про електроенергетику», не має ліцензії на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії, договір № 27 від 01.03.2011р. не є договором продажу або постачання електричної енергії.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2011р. між ТОВ «Теллавіт» та ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» укладено договір № 27 про спільне використання технологічних мереж, за умовами якого:

- утримувач (позивач у справі) надає можливість, а платник використовує електричні мережі які належать на праві власності утримувачу та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Сурікова 3 (п. 1.1 договору);

- платник використовує надані йому технологічні мережі за плату в обсязі та на умовах визначених договором (п. 1.2 договору).

У відповідності з п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору:

- розмір оплати за користування технологічними мережами визначається згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору;

- оплата рахунків здійснюється протягом 3 днів з моменту отримання рахунків, але не пізніше 25 числа поточного місяця;

- на підставі рахунку наданого утримувачем, платник сплачує до 10 числа передоплату за послуги за місяць, що зазначений в розрахунку;

- сплачена платником передоплата враховується при проведенні розрахунків за надані послуги в кінці поточного місяця.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті послуг за договором в сумі 52488 грн., щодо надання яких, сторонами складено акт № Т-00000052 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.12.2011р.. Акт підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств, наявний в матеріалах справи, а доказів сплати суми визначеної в акті, відповідач суду не надав.

Окрім того, до стягнення з відповідача заявлено також двократну вартість різниці фактично спожитої електроенергії понад встановлений гарантійним листом ліміт споживання - 14000 кВт.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки сплати виставленого рахунку, за яким сторонами складено акт № Т-00000052 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.12.2011р. на суму 52488 грн. порушені, та виходячи з умов договору при відсутності доказів оплати зазначеної суми, вимоги позивача про стягнення коштів у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з положеннями п. 5.3 договору, в разі несвоєчасної оплати рахунків платник сплачує на користь утримувача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд враховує позицію позивача викладену письмово на вимоги суду у поясненнях, однак така є помилковою, оскільки умовами договору, зокрема і п. 5.3 визначено розмір пені, який за кожний день прострочення сплачується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за період з 06.12.2011р. (від дня коли зобов'язання мало бути виконано) по 06.06.2012р. (протягом встановленого законом строку - шість місяців), а вимоги про стягнення пені в іншій частині, згідно здійсненого позивачем розрахунку не можуть бути задоволені судом, оскільки у періоді за який позивач нарахував пеню, строк її нарахування припинився в силу закону.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову, за розрахунком проведеним за період не більше півроку за подвійною обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 (7,75%), Постановою НБУ від 21.03.2012р. № 102 (7,5%) та складає 4051, 61 грн.:

- 52488 грн. х (2х7,75%) : 365 (кількість днів у 2011р.) х 26 (кількість днів прострочення в періоді з 06.12.2011р. по 31.12.2011р.) = 579, 52 грн.;

- 52488 грн. х (2х7,75%) : 366 (кількість днів у 2012р.) х 82 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2012р. по 22.03.2012р.) = 1822, 73 грн.;

- 52488 грн. х (2х7,5%) : 366 (кількість днів у 2012р.) х 75 (кількість днів прострочення в періоді з 23.03.2012р. по 06.06.2012р.) = 1613, 36 грн..

Вимоги про стягнення з відповідача вартості електричної енергії спожитої понад кількість договірної величини, зокрема у періоді з 24.11.2011р. по 02.12.2011р. в загальній сумі у двократному розмірі - 37 791, 36 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір про спільне використання технологічних мереж № 27 від 01.03.2011р., в тому числі з урахуванням додатку № 1 до договору, яким є «Протокол договірної ціни розміру оплати послуг», не містить умов щодо оплати електроенергії при перевищенні споживання відповідної величини, не містить жодних погоджень по ліміту споживання електроенергії тощо.

Ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За визначенням термінів наведених у вказаному законі (ст. 1):

- енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту;

- оптовий ринок електричної енергії України - ринок, що створюється суб'єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі договору;

- передача електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з транспортуванням електричної енергії за допомогою електричних мереж на підставі договору;

- постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору;

- споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю;

- учасники оптового ринку електричної енергії України - суб'єкти господарської діяльності, які продають та купують електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.

Предметом регулювання укладеного між сторонами договору від 01.03.2011р. є не постачання електричної енергії, а надання можливості відповідачу використовувати електричні мережі належні позивачу; вказаним договором не встановлено та не погоджено величин споживання електричної енергії для ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів».

Доказів, які б підтверджували внесення, у встановленому порядку, змін до договору, позивач суду не надав, а гарантійний лист представлений до справи не містить дати його складення, не свідчить про встановлення договірної величини споживання електричної енергії 14000 кВт, як те стверджує позивач. У листі лише зазначено, що ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» зобов'язується оплатити ТОВ «Теллавіт» різницю спожитої електричної енергії між показниками на ЦРП та ТП-2094 за період з 24.11.2011р. по 24.12.2011р..

Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми 37791, 36 грн., як двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, а вимоги позивача у цій частині є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях закону, не відповідають дійсним обставинам справи.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2039 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1121, 45 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» (03035, м. Київ, вул. Сурікова 3, ідент. код 14310098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теллавіт» (04209, м. Київ, вул. Богатирська 20, кв. 105, ідент. код 35900524) 52488 грн. (п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень) основного боргу, 4015, 61 грн. (чотири тисячі п'ятнадцять гривень 61 копійку) пені, 1121, 45 грн. (одну тисячу сто двадцять одну гривню 45 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

повне рішення складено 25.07.2013

Суддя Р.І. Самсін