Рішення

від 19.03.2009 по справі 866-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

866-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2009Справа №2-22/866-2009

За позовом – ТОВ «Торгівельна компанія «Інкерман», 99002, м. Севастополь,  вул. Громова,  60А;  99014, м. Севастополь,  Камишове шосе, 15

До відповідача – ДАТ «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь,  проспект Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1

Про стягнення 382179,60 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача –     П'янікін  В.В., представник, дов. від 26 січня 2009 року

Від відповідача –  Маслов В.М., юрисконсульт, дов. від 17 грудня 2008 року

Обставини справи:

Позивач -   ТОВ «Торгівельна компанія «Інкерман» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача -  ДАТ «Чорноморнафтогаз», просить суд стягнути з відповідача  заборгованість у розмірі 372179,60 грн., у тому числі: 344142,00 грн. основного боргу, 5700,00 грн. – 3% річних, 22337,60 грн. – індексу інфляції, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач, у  порушення взятих на себе  зобов'язань за договором поставки 3 185/09/4/1.1 від 08 лютого 2007 року, не здійснив належним чином оплату поставленого товару.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак, просить суд зменшити розмір  штрафних санкцій на 50 відсотків у зв'язку з тим, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» знаходиться у важкому фінансовому становищі  із-за несплати боргів підприємствами ПЕК.

Розгляд справи відкладався  в порядку   ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників стоірн, суд –

встановив:

08 лютого 2007 року  між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 185/09/4/1.1 поставки, відповідно до  п. 1.1. постачальник зобов'язується  передати у  обумовлені  у договорі строки у власність покупцю саджанці дерев та ку старників – товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктами 4.1., 4.2. договору  встановлено, що ціна договору складає 400008, 00 грн.; оплата  за замовлену партію товару здійснюється  шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом п'ятнадцяти календарних днів після поставки відповідної партії товару та підписання між сторонами акту прийому – передачі.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що  у випадках, не передбачених даним договором,  сторони не суть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 385131,00 грн., що підтверджується витратними накладними та довіреностями на право отримання ТМЦ, наявними у матеріалах справи, а.с. 6-16.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що між сторонами було здійснено звірку  взаєморозрахунків за перше півріччя 2008 року, за результатами якої складений акт, а.с. 18, відповідно до якого  погоджене сальдо розрахунків на 30 червня 2008 року на користь ТОВ «Торгівельна компанія «Інкерман» склала 385131,00 грн.

Але, відповідачем було оплачено вартість поставленого товару лише частково, на суму 40989,00 грн., що підтверджується  копією виписки з банківського рахунку позивача, а.с. 17.

Таким чином, сума непогашеного боргу склала 344142,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  344142,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5700,00 грн. – 3% річних, 22337,60 грн. – індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити те, що клопотання  відповідача про зменшення розміру штрафних санкції  на 50% не приймається судом до уваги у зв'язку з наступним.

Дійсно, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України     господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання.

Однак, виходячи зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України, три відсотка річних та індекс інфляції за своїх змістом не є тотожними поняттями як штраф або пеня, а є окремим видом нарахування на суму боргу.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  19 березня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з  ДАТ «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь,  проспект Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1,  рахунок № 26000000131709 в АКБ «ЧБРР», МФО 384577, ЄДРПОУ 00153117) на користь ТОВ «Торгівельна компанія «Інкерман» (99002, м. Севастополь,  вул. Громова,  60А;  99014, м. Севастополь,  Камишове шосе, 15, рахунок № 26004945139871 в СФ АБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, ЄДРПОУ 32178499)  заборгованість у розмірі 372179,60 грн., у тому числі: 344142,00 грн. основного боргу, 5700,00 грн. – 3% річних, 22337,60 грн. – індексу інфляції.

3.          Стягнути з  ДАТ «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь,  проспект Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1,  рахунок № 26000000131709 в АКБ «ЧБРР», МФО 384577, ЄДРПОУ 00153117) на користь ТОВ «Торгівельна компанія «Інкерман» (99002, м. Севастополь,  вул. Громова,  60А;  99014, м. Севастополь,  Камишове шосе, 15, рахунок № 26004945139871 в СФ АБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, ЄДРПОУ 32178499) 3722,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з  ДАТ «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь,  проспект Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1,  рахунок № 26000000131709 в АКБ «ЧБРР», МФО 384577, ЄДРПОУ 00153117) на користь ТОВ «Торгівельна компанія «Інкерман» (99002, м. Севастополь,  вул. Громова,  60А;  99014, м. Севастополь,  Камишове шосе, 15, рахунок № 26004945139871 в СФ АБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, ЄДРПОУ 32178499) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.