Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/8760/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2013 р. Справа № 910/8760/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс», Київська обл., м. Бровари

до товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове

про стягнення 17591,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Акімов В.В. (дов. від 23.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області за підсудністю з господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/8760/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (далі - відповідач) про стягнення 17591,77 грн., з яких: 14153,70 грн. заборгованості за договором поставки № 08/11 від 01.01.2011 р., 2865,06 грн. пені та 573,01 грн. 3% річних.

Сума позову відповідно до ст. 55 ГПК України визначена судом, оскільки позивачем в позовній заяві зазначена неправильна сума позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 08/11 від 01.01.2011 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 14153,70 грн. У зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано відповідачу 2865,06 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 573,01 грн. 3% річних.

16.07.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що в видаткових накладних позивачем не визначено, що вони складені у відповідності до договору поставки та не додано рахунків-фактур, а тому сторони відступили від умов договору поставки та врегулювали відносини у спрощений спосіб, відповідно до ст. 181 ГК України. Враховуючи те, що у видаткових накладних строк оплати товару не встановлено, то на думку відповідача, строк виконання ним своїх зобов'язань за договором не наступив. Крім того, за твердженням відповідача, надані позивачем видаткові накладні не є належними доказами в обґрунтування позовних вимог, оскільки у видаткових накладних не зазначено прізвище та посаду відповідальної особи, в зв'язку з чим неможливо ідентифікувати особу, яка підписала вказані накладні, а отже, підстав для їх оплати у відповідача не виникло.

В судовому засіданні 16.07.2013 р. було оголошено перерву до 23.07.2013 р.

Представники позивача в судових засіданнях 16.07.2013 р. та 23.07.2013 р. позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2013 р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В судове засідання 23.07.2013 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений, що підтверджує підпис відповідача на бланку про оголошення перерви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (покупець) було укладено договір поставки № 08/11 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати продукцію згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно умов договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору предметом поставки (товаром) за договором є прянощі, сушені трави та сушені овочі. Асортимент, кількість товару, що підлягає поставці, та його вартість визначаються в додатках до договору або в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1. договору перехід права власності від продавця до покупця визнається під час відвантаження товару з належними документами, оформленими відповідно до чинного законодавства, які підтверджують передачу товару.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього.

В силу п. 4.1. договору сума договору складається із суми вартості всіх переданих покупцю протягом дії договору окремих партій товару.

Покупець оплачує товар, що поставляється продавцем, на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження товару (п. 4.2. договору).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 р. Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна сторона не виявить бажання про його розірвання він автоматично пролонгується на 1 календарний рік.

На виконання умов договору позивачем за період з 02.02.2012 р. по 23.11.2012 р. відповідно до рахунків-фактур № СФ-0000020 від 31.01.2012 р., № СФ-0000026 від 03.02.2012 р., № СФ-0000028 від 08.02.2012 р., № СФ-0000029 від 13.02.2012 р., № СФ-000598 від 22.05.2012 р. та № СФ-000748 від 23.11.2012 р. було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 17296,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-0000021 від 02.02.2012 р. на суму 7420,74 грн., № РН-0000025 від 07.02.2012 р. на суму 3766,86 грн., № РН-0000027 від 09.02.2012 р. на суму 448,56 грн., № РН-0000028 від 13.02.2012 р. на суму 448,56 грн., № РН-0000077 від 22.05.2012 р. на суму 3921,78 грн. та № РН-0000227 від 23.11.2012 р. на суму 1290,00 грн.

Проте, відповідач в порушення п.п. 3.2., 4.2. договору розрахувався за отриманий товар частково на загальну суму 3142,80 грн., в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 14153,70 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за період з 18.07.2012 р. по 30.11.2012 р. та актом звірки від 03.12.2012 р., підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. № 859 від 26.03.2013 р. про сплату 14153,70 грн. заборгованості, у відповідь на яку позивачем отримано лист відповідача вих. № 59 від 09.04.2013 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що вказана претензія не може бути розглянута з огляду на те, що позивачем не долучено оригіналів або належним чином оформлених копій документів підтверджуючих заявлені вимоги.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 14153,70 грн. заборгованості за договором поставки № 08/11 від 01.01.2011 р.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати поставленого товару, оскільки в видаткових накладних позивачем не визначено, що вони складені у відповідності до договору поставки та не додано рахунків-фактур, що свідчить про те, що сторони відступили від умов договору поставки та врегулювали відносини у спрощений спосіб.

Вказані твердження відповідача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи наявні рахунки-фактури у кількості 6 шт., зміст яких (зокрема асортимент та кількість товару) відповідає предмету договору, визначеному у п. 1.2. договору, та змісту видаткових накладних, за якими у відповідача утворилась заборгованість у сумі 14153,70 грн.

Крім того, здійснюючи часткову оплату товару, відповідач в призначенні платежу зазначав рахунки-фактури.

З наданих позивачем податкових накладних за період з 02.02.2012 р. по 23.11.2012 р. також вбачається, що поставка товару здійснювалася позивачем відповідно до умов договору № 08/11 від 01.01.2011 р.

Враховуючи зазначене, поставка спірного товару була здійснена позивачем на підставі договору № 08/11 від 01.01.2011 р., в зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару на протязі 30 календарних днів з моменту його відвантаження, як це передбачено п. 4.2. договору.

Щодо посилань відповідача на те, що надані позивачем видаткові накладні не є належним доказами в обґрунтування позовних вимог, оскільки в них не зазначено прізвище та посаду відповідальної особи, в зв'язку з чим не можливо ідентифікувати особу, яка підписала вказані накладні, то вони є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем видаткові накладні підписані представником відповідача та скріплені печаткою підприємства. При цьому, відповідачем не надано суду доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про втрату, викрадення чи незаконне використання печатки відповідача.

Крім того, відповідач ні в наданих суду запереченнях, ні в судових засіданнях не заперечував проти факту отримання товару за спірними видатковими накладними у сумі 17296,50 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 14153,70 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 14153,70 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2865,06 грн. пені за прострочення оплати товару, нарахованої за загальний період з 04.03.2012 р. по 30.04.2013 р.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від неоплати (недоплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання з оплати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2865,06 грн. пені, що нарахована за період 04.03.2012 р. по 30.04.2013 р. по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових проплат.

Проте, вказаний розрахунок є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по кожній видатковій накладній.

Крім того, розрахунок пені здійснений позивачем з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій.

Так, відповідно до п. 4.2. договору строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за видатковою накладною № РН-0000021 від 02.02.2012 р. закінчується 04.03.2012 р. (прострочення з 05.03.2012 р.), за видатковою накладною № РН-0000025 від 07.02.2012 р. - 09.03.2012 р. (прострочення з 10.03.2012 р.), за видатковою накладною № РН-0000027 від 09.02.2012 р. - 11.03.2012 р. (прострочення з 12.03.2012 р.), за видатковою накладною № РН-0000028 від 13.02.2012 р. - 15.03.2012 р. (прострочення з 16.03.2012 р.), за видатковою накладною № РН-0000077 від 22.05.2012 р. - 21.06.2012 р. (прострочення з 22.06.2012 р.) та за видатковою накладною № РН-0000227 від 23.11.2012 р. - 23.12.2012 р. (прострочення з 24.12.2012 р.).

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України за загальний період з 05.03.2012 р. по 30.04.2013 р., сума пені становить 1261,22 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 573,01 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 573,01 грн. 3% річних, що нараховані за загальний період з 04.03.2012 р. по 30.04.2013 р. по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових проплат.

Проте, вказаний розрахунок 3% річних є невірним, оскільки, як вже зазначалось, позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по кожній видатковій накладній.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого за загальний період з 05.03.2012 р. по 30.04.2013 р., сума 3% річних становить 478,83 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1900,00 грн. витрат на правову допомогу на підставі договору № 11/12 від 06.07.2012 р. про надання юридичних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних документів на підтвердження отримання послуг саме адвоката, а пояснено в судовому засіданні, що особи, які надавали юридичну допомогу не мають статусу адвоката, то вказані витрати позивача не відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладення їх на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (07434, Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, вул. Польова, 2, код 32277387) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 24, код 36432364) 14153,70 грн . (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят три грн. 70 коп.) заборгованості, 1261,22 грн. (одну тисячу двісті шістдесят одну грн. 22 коп.) пені, 478,83 грн. (чотириста сімдесят вісім грн. 83 коп.) 3% річних та 1554,43 грн . (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 43 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 25.07.2013 р.