Постанова

від 17.03.2009 по справі 18/457-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/457-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 березня 2009 р.                                                                                    № 18/457-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

Петрівської сільської радиШульга В.Ф. –(дор. у справі)

ТОВ "Альтком-Бетон"Зубарєв К.М. –(дор. від 01.07.2008)

розглянувши касаційну скаргуПетрівської сільської ради

на постанову від 11 грудня 2008

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№ 18/457-08 господарського суду Київської  області

за позовомТОВ "Альтком-Бетон"

доПетрівської сільської ради

провизнання рішення сільської ради недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2008 (суддя А.Кошик) позов про визнання недійсним рішення сільської ради від 29.12.2004, зобов'язання сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки та визнання незаконною відмову сільської ради в наданні земельної ділянки в оренду задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Петрівської сільської ради від 29.12.2004 "Про вилучення земельної ділянки у КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт".

В решті позову провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що оскільки КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" 07.12.2004 було реорганізовано в ЗАТ "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт", рішення сільської ради про вилучення земельної ділянки у КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" стосується неіснуючої юридичної особи. Докази відмови ЗАТ "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" від спірної земельної ділянки відсутні. Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для вилучення спірної земельної ділянки та переведення її у землі запасу.

Щодо вимог про визнання незаконною відмови сільської ради у наданні земельної ділянки в оренду така вимога не підлягає розгляду в господарському суді з огляду на приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, тому в частині цих вимог провадження підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2008 (судді:О.Лобань, Б.Ткаченко, Р.Федорчук) рішення господарського суду Київської області від 11.08.2008 залишено без змін.   

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, справу передати на новий розгляд місцевому господарському суду.

Скаржник посилається на те, що судами неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме чи був лист КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" № 503 від 28.10.2004, чи укладався між сторонами спору договір оренди щодо земельної ділянки та чи сплачувалася орендна плата, не встановлено чи відмовляла сільська рада на клопотання позивача про надання земельної ділянки в оренду у встановлений законом спосіб, тобто шляхом прийняття відповідного рішення, не надано правової оцінки рішенню сільської ради від 06.06.2006, яким надано дозвіл позивачу на розробку матеріалів відносно земельної ділянки, не надано оцінки обставинам щодо розміру земельної ділянки, неправильно застосовано ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки у позивача взагалі відсутнє право користування земельною ділянкою, яке мають лише державні та комунальні підприємства, в зв'язку з чим судами також неправильно застосовано ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 415 Цивільного кодексу України, судом не було залучено до участі у справі ЗАТ "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" та інші юридичні особи прав та обов'язків яких стосуються судові рішення.     

В доповненнях до касаційної скарги скаржник просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, провадження у справі припинити, оскільки спір господарському суду непідвідомчий, а відноситься до адміністративної юрисдикції.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З метою забезпечення єдності судової практики з питань розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами Верховний Суд України в Інформаційному листі від 26.12.2005 року № 3.2.-2005 вказав, що справою адміністративної юрисдикції є публічно правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча би один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України  ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із прийняттям сільською радою рішення від 29.12.2004 року "Про вилучення земельної ділянки у КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт", а саме щодо припинення права користування земельною ділянкою та переведення її у запас земель сільської ради.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Спори, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.

За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та у випадках, передбачених законодавчими актами України за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності. До таких справ належать усі справи у спорах про право.

Таким чином, предметом спору в даній справі є право користування на об'єкт нерухомого майна –земельну ділянку, зокрема, відновлення порушеного права зі сторони сільської ради. Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин спір є спором про право, а відтак, він підлягає розгляду в господарських судах України, а тому доводи скаржника щодо непідвідомчості спору господарському суду відхиляються.

Одночасно, касаційна інстанція вважає за необхідне погодитися із судовими рішеннями у даній справі з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.12.2004 р. Петрівська сільська рада прийняла рішення про вилучення у КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" земельної ділянки та переведення її у запас земель сільської ради.

Приймаючи зазначене рішення, сільська рада послалася на лист №503 від 28.10.2004 КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" та ст. 151 Земельного кодексу України.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею від 07.09.94 земельна ділянка надавалася Орендній Київській механізованій дистанції вантажно-розвантажувальних робіт на праві постійного користування..

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.

При чому ст. 143 Земельного кодексу України викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб передбачено як примусове припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. Порядок такого вилучення врегульований ст. 149 Земельного кодексу України.

Як вбачається із судового рішення суд дійшов висновку щодо відсутності передбаченої п. а ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України правової підстави для припинення права користування земельною ділянкою в спірному випадку як добровільна відмова від права користування.  

Касаційна інстанція зазначає, що приймаючи спірне рішення сільська рада керувалася підставами та порядком, визначеним ст. 151 Земельного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що існування відповідних, передбачених зазначеною нормою обставин та відповідних підстав для припинення прав на спірну земельну ділянки шляхом її вилучення як і проведення відповідного погодження у випадку вилучення, у визначеному ст. 151 Земельного кодексу України порядку, сільська рада не довела.

Зокрема, у даних правовідносинах відсутній суб'єкт, який зобов'язаний погоджувати питання вилучення земельної ділянки, тобто юридична особа, якій буде надана у власність або користування земельна ділянка. До клопотання про вилучення земельної ділянки містобудівна документація, копія плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення суб'єкта із зазначенням площі, що вилучається, умови відведення не надавалися.

Касаційна приймає до уваги встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини набуття позивачем у власність за договором купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна у правонаступника КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт", що розташоване на вилученій сільською радою земельній ділянці.

Нормами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України регулюється порядок переходу права на земельну ділянку при набутті права власності на нерухомість, що розташована на такій земельній ділянці.

Недотримання порядку вилучення земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомість, обмежує права власника нерухомості щодо користування нерухомістю та як наслідок відповідною земельною ділянкою на якій вона знаходиться. Нерухомість, яка придбана у відповідності до закону має пріоритет відносно земельної ділянки на якій ця нерухомість знаходиться. Споруди, інші об'єкти реально включені до цивільних правовідносин як об'єкти цивільного права, об'єкти нерухомості нерозривно пов'язані із земельною ділянкою та не можуть бути переміщені без спричинення їм збитку для їх призначення та використання.

Тобто, оскаржуване рішення сільської ради фактично порушує права особи на надання їй земельної ділянки з обставин зазначених у положенні ст. 120 Земельного кодексу  України, ст. 377 Цивільного кодексу України, тому висновок суду про те, що позивачем доведено обставин, що вказують на знаходження власності позивача на земельній ділянці, а отже, відповідно, вимог щодо права користування земельною ділянкою, правомірні.      

Касаційна інстанція погоджується із висновком про припинення провадження у справі за вимогою про визнання відмови сільської ради у наданні земельної ділянки в оренду незаконною з таких підстав.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 Земельного кодексу України.

Так, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом правильно надано оцінку заявленій позивачем вимозі на відповідність її встановленим способам захисту цивільних прав, враховуючи наведені позивачем правові підстави своїх вимог, правомірно зроблено висновок про припинення провадження у справі щодо цих вимог як таких, що господарському суду не підвідомчі.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2008 та рішення господарського суду Київської області від 11.08.2008 у справі № 18/457-08 господарського суду Київської  області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                                                           В. Цвігун