Ухвала

від 16.03.2009 по справі 13/47н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/47н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

16.03.09                                                                                 Справа № 13/47н.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будкап», м. Луганськ

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, м. Луганськ

про визнання постанови недійсною,

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивачаШпиляк О.В. дов. б/н від 26.01.09 р.Піднебенний Є.В. паспорт ЕК 516336 виданий Краснолучьским МВ УМВС в Луг області

Від відповідача Бурмак К.В. дов. № 802-к від 27.10.2008 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся до суду із позовною заявою в якій просить суд визнати недійсною постанову від 22.01.2009 р. про накладення на нього штрафу в розмірі 116173 грн. 00 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, а постанова, що оскаржується є законною.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що 22 січня 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області була прийнята постанова № 1.1.1-10 про накладення на позивача штрафу в сумі 116173 грн.  за правопорушення у сфері містобудування.

Зазначена постанова була прийнята відповідно до Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14 жовтня 1994 року                   N 208/94-ВР та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244.

Позивач не згодний з зазначеною постановою, звернувся з позовом до господарського суду Луганської області посилаючись на те, що згідно ст. 4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»постанова може бути оскаржена до господарського суду.

Таким чином, між позивачем та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області виникли певні правовідносини, в яких сторони виступають як носії суб'єктивних прав та обов'язків та зміст яких визначений  названими Законами.

Отже, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача саме як до державного органу, на який покладено обов'язок здійснювати відповідні контрольні функції, зокрема, визначені Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено які справи підвідомчі господарським судам.

В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005 року.

Відповідно до пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду, т.ч. компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням  юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності, визнання недійсними рішень.

Відповідно до п. 13 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цім Кодексом діють у частині, що не суперечать цьому Кодексу.

За таких обставин, на підставі ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 17, п. 13 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства та не може розглядатися господарським судом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 р. по справі № 2/250.

За таких обставин, відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню.

Сплачене позивачем за платіжним дорученням № 18 від 16 лютого 2008 р. державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за платіжним дорученням № 16 від 02 лютого 2008 р. в сумі 118 грн. 00 коп. підлягають поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. 1, 12, 49, п. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі.

2. Повернути з державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «БУДКАП»м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу 18/73, ідентифікаційний код 32419203,  державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. сплачене платіжним дорученням № 18 від 16 лютого 2008 р., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за платіжним дорученням № 16 від 02 лютого 2008 р.  в сумі 118 грн. 00 коп.

Підставою для повернення є ця ухвала суду скріплена витиском печатки суду.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько