Постанова

від 15.07.2013 по справі 2а-12206/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2013 р. об 11:35 Справа №2а-12206/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі представника

позивача - Кокорін В.О.,

експерта - Такулов З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006102204, №0006112204, 0006132204 від 18.10.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток приватних підприємств, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, заниження податку на додану вартість по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та про безтоварність зазначених господарських операцій, оскільки всі витрати та зобов'язання сформовано на підставі належних первинних документів.

Ухвалами суду від 29.10.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.11.2012 року було зупинено провадження по справі у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи до одержання її результатів. Ухвалою суду від 06.06.2013 року провадження по справі поновлено з 08.07.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні, призначеному на 08.07.2013 року, представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

У судове засідання, призначене на 15.07.2013 року представник відповідача не з`явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надіслав заперечення на позовну заяву, жодних клопотань не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Експерт у судовому засіданні надав пояснення по суті наданого ним висновку, проведеної у справі судово - економічної експертизи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі та обмежений строк розгляду справи, керуючись статтею 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, експерта, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи та висновки проведеної судово - економічної експертизи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35651023, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (а.с.64-65,230-231 т.1).

Предметом діяльності позивача за КВЕД та відповідно до статуту є оброблення неметалевих відходів та брухту, оброблення металевих відходів та брухту, прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів, прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності (а.с.50-51, 65 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 35096833), Фірмою «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.10.2012 року №7082/22-7/35651023 (далі - Акт) (а.с.12-43 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п.14.1.91 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), - позивачем в податковому обліку занижено податок на прибуток у сумі 443417 грн., у т.ч. за 2 квартал 2010 року у сумі 106570 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 178715 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 60400 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 81210 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 383 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 16139 грн.;

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1., п.п.7.4.2., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями), п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого зменшене від'ємне значення рядка 21 Декларації "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" за червень 2010 року на суму 52667 грн., зменшене від'ємне значення рядка 26 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на загальну суму 256260 грн., у т.ч. за липень 2010 року на суму 29585 грн., за серпень 2010 року на суму 55746 грн., за вересень 2010 року на суму 57642 грн., за жовтень 2010 року на суму 34286 грн., за листопад 2010 року на суму 12500 грн., за грудень 2010 року на суму 1533 грн., за січень 2011 року на суму 64968 грн.; занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у сумі 233450 грн., у т.ч.: травень 2010 року у сумі 32589 грн., березень 2011 року у сумі 4867 грн., квітень 2011 року у сумі 333 грн., травень 2011 року у сумі 49832 грн., червень 2011 року у сумі 50155 грн., липень 2011 року у сумі 14033 грн., серпень 2011 року у сумі 51463 грн., вересень 2011 року у сумі 30178 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року (а.с.44-46 т.1):

- №0006102204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 529839,25 грн., у тому числі 443417,00 грн. за основним платежем, 86422,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0006112204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 265516,75 грн., у тому числі 233450, 00 грн. за основним платежем, 32066,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0006132204 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 52667 грн., за липень 2010 року на суму 29585 грн., за серпень 2010 року на суму 55746 грн., за вересень 2010 року на суму 57642 грн., за жовтень 2010 року на суму 34286 грн., за листопад 2010 року на суму 12500 грн., за грудень 2010 року на суму 1533 грн., за січень 2011 року на суму 64968 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком на додану вартість за період: 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин), порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та податку на додану вартість до вказаних періодів позивач мав керуватися нормами вищезазначених законів, а за всі наступні періоди - нормами розділів ІІІ, V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом III Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 16.2. ст. 16 ЗУ №334 податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону (25 %), від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Відповідно до п. 149.1. ст. 149 ПКУ податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Пунктом 152.1. статі 152 ПКУ передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено що, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.6 ст.1 Закону №168 визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт,послуг).

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996-XIV).

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що, на думку податкових органів, позивачем необґрунтовано занижено податок на прибуток у сумі 443417 грн., податок на додану вартість у сумі 233450 грн., завищено від'ємне значення рядка 21 Декларації "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" за червень 2010 року на суму 52667 грн.; завищено від'ємне значення рядка 26 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на загальну суму 256260 грн. внаслідок завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 1779414,00 грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року; завищення податкового кредиту за вказаний період всього в сумі 355882,00 грн. по операціям придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Севелітстрой», Фірми «Капітель Плюс», КП «Альянс», ТОВ "Бренд Строй", операцій поставки товарів (робіт, послуг) з якими фактично не відбувалось, тому первинні документи не можуть вважатися дійсними та складені без підтвердження про реальне здійснення відповідних операцій .

Вищезазначені порушення обґрунтовуються в акті перевірки непідтвердженням реальності здійснення фінансово-господарських операцій у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Судом встановлено, що в період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року позивач мав правовідносини з ПП «Севелітстрой», Фірмою «Капітель Плюс», КП «Альянс», ТОВ "Бренд Строй", які, згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755).

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами за спірний період.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Севелітстрой" (Підрядник) 23.08.2010 року було укладено договір підряду №588 від 23.08.2010 року, предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт згідно проектно-кошторисної документації (а.с.121 т.2).

Також судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Севелітстрой" (Підрядник) було укладено договір підряду №618/90 від 08.09.2010 року, предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт (облаштування площадки під сортувальну лінію) згідно проектно-кошторисної документації (а.с.122 т.2).

08.09.2010 року між позивачем (Замовник) та ПП "Севелітстрой" (Підрядник) був укладений договір підряду № 618/91 предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт (облаштування асфальтобетонного покриття на території полігону ТПВ) згідно проектно-кошторисної документації (а.с.123 т.2).

Крім того, між позивачем (Замовник) та ПП "Севелітстрой" (Підрядник) був укладений договір підряду № 619/92 від 23.09.2010 року, предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт (облаштування площадки під вантажний автотранспорт) згідно проектно-кошторисної документації (а.с.124 т.2).

Виконання ПП "Севелітстрой" будівельно-ремонтних робіт за вищевказаними договорами на загальну суму 1379976,96 грн., у т.ч. 229996,16 грн. ПДВ (вартість робіт без врахування ПДВ склала 1149980,80 грн.), підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень 2010 року, а про оприбуткування - прибутковими накладними (а.с.129-165 т.1, 148-154, 157-207 т.2, а.с.26-29 т.3).

Оплата за виконані будівельно-ремонтні роботи здійснена позивачем в сумі 1162892,92 грн., у тому числі 229996,16 грн. ПДВ, що підтверджується фіскальними звітними чеками, платіжними дорученнями (а.с.210-240, 242-250 т.2, а.с.1-23 т.3).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних будівельно-ремонтних робіт всього в сумі 533282,76 грн. у тому числі 88880,46 грн. ПДВ (вартість робіт без врахування ПДВ склала 444402,30 грн.), підтверджені податковими накладними №1698 від 29.10.2010 року, №1704 від 29.10.2010 року, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.125-148, 208,241 т.2 ).

Будівельно-ремонтні роботи, придбані позивачем у ПП "Севелітстрой" з метою використання у власній господарській діяльності (враховуючи предмет діяльності підприємства) та безпосередньо використовувались у господарській діяльності ТОВ "Сімеко", що підтверджується матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи, зокрема: за договором №618/91 від 08.09.2010 року (витрати з будівництва, поліпшення дороги полігону ТПВ) первісна вартість об'єкта основних засобів "Дорога" (інвентарний номер 108) зазнала змін у зв'язку з його поліпшенням (добудовою), згідно актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивача № ВЭ-504 від 31.12.2010 року на суму 124970,00 грн., інвентарною карткою об'єкту основних засобів "Дорога"; за договором №618/90 від 08.09.2010 року (витрати з будівництва, поліпшення площадки під сортувальну лінію) первісна вартість об'єкта основних засобів "Площадка для сортувальної лінії" (інвентарний номер 138) зазнала змін у зв'язку з його поліпшенням (добудовою), згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивача №ВЭ-503 від 31.12.2010 року на суму 316507,95 грн., інвентарною карткою об'єкту основних засобів "Площадка для сортувальної лінії" №138 (а.с.31-41 т.3 ).

Господарські операції по придбанню, оплаті, використанню позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП "Севелітстрой" повністю відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується Журналом - ордером по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2009 року - 31.12.2011 року (а.с.128 т.1, 155 т.2, а.с.24-25,30 т.3), а також підтверджується висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Фірмою "Капітель плюс" (Підрядник) було укладено договір підряду №275/40 від 14.05.2010 року, предметом якого є виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації (бетонні роботи, внутрішнє оздоблення боксу) (а.с.44 т.3).

Також судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Фірмою "Капітель плюс" (Підрядник) було укладено договір підряду №387/97 від 01.07.2010 року, предметом якого є виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації (капітальний ремонт будівлі - ремонт воріт) (а.с.45 т.3).

25.08.2010 року між позивачем (Замовник) та Фірмою "Капітель плюс" (Підрядник) було укладено договір підряду №519/66 від 25.08.2010 року, предметом якого є виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації (будівництво бетонного фундаменту під обладнання сміття переробного заводу ТОВ "Сімеко") (а.с.46 т.3).

До того ж, судом встановлено, що 04.09.2010 року між позивачем (Замовник) та Фірмою "Капітель плюс" (Підрядник) було укладено договір підряду №614, предметом якого є виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації (облаштування бетонного фундаменту під обладнання сміття переробного заводу ТОВ "Сімеко") (а.с.47 т.3).

Виконання Фірмою "Капітель плюс" будівельно-ремонтних робіт за вищевказаними договорами на загальну суму 750937,85 грн., у т.ч. 125156,31 грн. ПДВ (вартість робіт без врахування ПДВ склала 625781,54 грн.) підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за липень, серпень, вересень 2010 року, а оприбуткування - прибутковими накладними (а.с.193-199 т.1, 96-170, 201-206 т.3).

Оплата за виконані будівельно-ремонтні роботи здійснена позивачем повністю в сумі 750937,85 грн., у тому числі 125156,31 грн. ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.181-199 т.3).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних будівельно-ремонтних робіт всього в сумі 750937,85 грн., у т.ч. 125156,31 грн. ПДВ, підтверджені податковими накладними №801 від 04.06.2010 року, №847 від 09.06.2010 року, №866 від 22.06.2010 року, №1119 від 21.07.2010 року, №1120 від 21.07.2010 року, №1200 від 29.07.2010 року, №1475 від 30.08.2010 року, №1503 від 31.08.2010 року, №1682 від 15.09.2010 року, №1949 від 30.09.2010 року, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.48-94, 171-180 т.3 ).

Будівельно-ремонтні роботи, придбані позивачем у Фірми "Капітель плюс" з метою використання у власній господарській діяльності (враховуючи предмет діяльності підприємства) та безпосередньо використовувались у господарській діяльності ТОВ "Сімеко", що підтверджується матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи, зокрема: за договорами №275 від 14.05.2010 року, №387/97 від 01.07.2010 року (витрати з будівництва, поліпшення будівлі майстерень) первісна вартість об'єкта основних засобів "Будівля мийки" (інвентарний номер 15) зазнала змін у зв'язку з його поліпшенням (добудовою), згідно з актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивача №ВЭ-347 від 30.09.2010 року на суму 10015,00 грн., №ВЭ-366 від 30.09.2010 року на суму 56687,28 грн., №ВЭ-374 від 30.09.2010 року на суму 225111,70 грн. та №ВЭ-375 від 30.09.2010 року на суму 133341,00 грн., інвентарною карткою об'єкту основних засобів позивача "Будівля мийки" за інвентарним номером 15; за договорами №519/66 від 25.08.2010 року, №614 від 04.09.2010 року (витрати з будівництва бетонного фундаменту під обладнання сміттяпереробного заводу) первісна вартість об'єкта основних засобів "Площадка для сортувальної лінії" (інвентарний номер 138) зазнала змін у зв'язку з його поліпшенням (добудовою), згідно з актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивача №ВЭ-328 від 30.09.2010 року на суму 100000,02 грн. та №ВЭ-379 від 30.09.2010 року на суму 110264,80 грн. , інвентарної картки об'єкту основних засобів позивача "Площадка для сортувальної лінії" за інвентарним номером 138 (а.с.207-213 т.3).

Господарські операції по придбанню, оплаті, використанню позивачем товарів (робіт, послуг) у Фірми "Капітель плюс" повністю відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується Журналом - ордером по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2009 року - 31.12.2011 року (а.с.177 т.1, а.с.95,214 т.3), а також підтверджується висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Бренд Строй" (Постачальник) було укладено договір №165 від 05.07.2010 року, предметом якого товар (цемент, пісок, щебінь) (а.с.217 т.3).

Також судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Бренд Строй" (Постачальник) було укладено договір поставки товарів №427 від 01.04.2011 року, предметом якого товар (плити дорожні, щебінь, отсів) (а.с.110 т.1).

Отримання позивачем товарів за вищевказаними договорами з ТОВ "Бренд Строй" на загальну суму 275988,31 грн., у т.ч. 45998,05 грн. ПДВ (вартість без врахування ПДВ склала 229990,26 грн.) підтверджується накладними та видатковою накладною (а.с.104-109 т.1, а.с.41 т.4).

Оплата за товари здійснена позивачем на загальну суму 223786,20 грн., у т.ч. 34297,70 грн. ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.42-59 т.4).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних будівельно-ремонтних робіт всього в сумі 275988,31 грн., у т.ч. 45998,05 грн. ПДВ, підтверджені податковими накладними №27 від 01.07.2011 року (а.с.126 т.1), №896 від 05.07.2010 року, №901 від 06.07.2010 року, №918 від 09.07.2010 року, № 931 від 13.07.2010 року, №942 від 16.07.2010 року, №947 від 19.07.2010 року, №965 від 24.07.2010 року, №1008 від 05.08.2010 року, №1011 від 07.08.2010 року, №1141 від 08.08.2010 року, №1174 від 20.08.2010 року, №1175 від 24.08.2010 року, №1412 від 08.09.2010 року, №1449 від 17.09.2010 року, №1467 від 20.09.2010 року, №1480 від 22.09.2010 року, №1515 від 29.09.2010 року, №1686 від 01.10.2010 року, №1672 від 05.10.2010 року, №1674 від 06.10.2010 року, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.84-101 т.1, 223-250 а т.3, а.с.1-18, 2-40 т.4).

Товари, придбані позивачем у ТОВ "Бренд Строй" з метою використання у власній господарській діяльності (враховуючи предмет діяльності підприємства) та безпосередньо використовувались у господарській діяльності ТОВ "Сімеко", що підтверджується матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи, зокрема: товари на загальну суму 235625,16 грн. (щебінь, дорожні плити, отсів, бетон) було передано позивачем ПП "Севелітстрой" за актом приймання передачі від 14.10.2010 року для виконання цим контрагентом позивача ремонтно-будівельних робіт (а.с.165 т.1, а.с.209 т.2).

Господарські операції по придбанню, оплаті, використанню позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Бренд Строй" повністю відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується Журналом - ордером по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2009 року - 31.12.2011 року (а.с.83 т.1, а.с.19,60-61 т.4), а також підтверджується висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та КП "Альянс" (Підрядник) було укладено договір підряду №761 від 28.04.2010 року, предметом якого є роботи (ремонт будівлі мийки) (а.с.63 т.4).

29.04.2010 року між позивачем (Замовник) та КП "Альянс" (Підрядник) було укладено договір підряду №760/33 від 28.04.2010 року, предметом якого є роботи (ремонт покрівлі будівлі ветеринарної клініки) та додаткова угода від 14.05.2010 року № 275 (а.с.64-65 т.4).

Також судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та КП "Альянс" (Виконавець) було укладено договір №1195 від 05.08.2010 року, предметом якого є роботи по розробці завдань на проектування, виготовлення проектної документації по будівництву лінії по сортуванню твердих побутових відходів, її узгодженню та затвердженню у відповідних державних органах влади (а.с.203-206 т.1).

Виконання КП "Альянс" робіт за договорами №761, №760/33 на загальну суму 322488,24 грн., у т.ч. 53748,04 грн. ПДВ (вартість без врахування ПДВ склала 268740,20грн.) підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень та червень 2010 року, а оприбуткування - прибутковими накладними (а.с.118-120, 122-124, 126-128, 138-140 т.4).

Судом також встановлено, що, оскільки на час розгляду справи правовідносини між позивачем та КП "Альянс" за договором №1195 продовжуються, акт виконаних робіт ще не складався. Виконання КП "Альянс" робіт за договором №1195 на загальну суму 252599,99 грн., у т.ч. 42100,00 грн. ПДВ (вартість без врахування ПДВ склала 210499,99 грн.) підтверджується матеріалами справи, зокрема наданим на огляд суду робочим проектом лінії по сортуванню ТПВ (копії титульних аркушів розділів проекту долучено до матеріалів справи - а.с.219-227 т.1) та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Оплата за роботи здійснена позивачем у повному обсязі на загальну суму 575098,24 грн., у т.ч. 95849,71 грн. ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.141-158 т.4).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних будівельно-ремонтних робіт всього в сумі 575098,24 грн., у т.ч. 95849,71 грн. ПДВ, підтверджені податковими накладними №1578 від 31.05.2010 року, №1581 від 31.05.2010 року, №1843 від 30.06.2010 року, №3656 від 15.09.2010 року, №4364 від 04.11.2010 року, №4365 від 12.11.2010 року, №4366 від 17.11.2010 року, №4446 від 26.11.2010 року, №4624/1 від 15.12.2010 року, №4 від 11.01.2011 року, №58 від 07.07.2011 року, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.66-117, 121,125, 129-137 т.4).

Виконані роботи, придбані позивачем у КП "Альянс" з метою використання у власній господарській діяльності (враховуючи предмет діяльності підприємства) та безпосередньо використовувались у господарській діяльності ТОВ "Сімеко", що підтверджується матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи, зокрема: за договором №760/33 від 28.04.2010 року (витрати з будівництва, поліпшення будівлі ветеринарної клініки) первісна вартість об'єкта основних засобів "Ветеринарна клініка" (інвентарний номер 1026) зазнала змін у зв'язку з його поліпшенням (добудовою), згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивача №ВЭ-367 від 30.09.2010 року на суму 64176,87 грн., інвентарної картки об'єкту основних засобів позивача "Ветеринарна клініка" за інвентарним номером 1026; за договором №761 від 28.04.2010 року (витрати з будівництва, поліпшення будівлі мийки) первісна вартість об'єкта основних засобів "Будівля мийки" (інвентарний номер 15) зазнала змін у зв'язку з його поліпшенням (добудовою), згідно з наданими на дослідження актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ТОВ "Сімеко" №ВЭ-347 від 30.09.2010 року на суму 10015,00 грн., №ВЭ-363 від 30.09.2010 року на суму 98769,33 грн., інвентарної картки об'єкту основних засобів позивача "Будівля мийки" за інвентарним номером 15 (а.с.160-163 т.4).

Також судом встановлено, що роботи по розробці завдань на проектування, виготовлення проектної документації по будівництву лінії по сортуванню твердих побутових відходів, її узгодженню та затвердженню у відповідних державних органах влади придбані позивачем у КП "Альянс" в межах своєї статутної діяльності та на реалізацію концесійного договору з Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради від 05.11.2008 року та рішень від 28.11.2008 року №2966, від 13.01.2009 року №326, за якими позивач визначений виконавцем послуг по розміщенню ТПВ на Сімферопольському полігоні з наданням дозволу на реконструкцію приміщень зі збільшенням площі забудови для розміщення вищевказаної лінії по сортуванню ТПВ (а.с.190-200 т.4).

Господарські операції по придбанню, оплаті, використанню позивачем товарів (робіт, послуг) у КП "Альянс" повністю відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується Журналом - ордером по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2009 року - 31.12.2011 року (а.с.201 т.1, а.с.159 т.4), а також підтверджується висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.

Таким чином судом встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання, отримання, оплати та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) по правовідносинам з ПП «Севелітстрой», Фірми «Капітель Плюс», КП «Альянс», ТОВ "Бренд Строй", за якими позивачем сформовано валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 1779414,00 грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року; сформовано податковий кредит за вказаний період всього в сумі 355882,00 грн.; визначено від'ємне значення рядка 21 Декларації "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" за червень 2010 року в сумі 52667 грн.; визначено від'ємне значення рядка 26 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на загальну суму 256260 грн., підтверджується документами бухгалтерського обліку та економічної діяльності позивача.

Згідно з п.9.8. ст.9 Закону №168 реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання.

Особи, що постачали товар (роботи, послуги) на користь позивача, були платниками ПДВ на момент поставки: Свідоцтво платника ПДВ ПП «Севелітстрой» анульовано лише 11.04.2012 року, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бренд Строй» анульовано лише 11.04.2012 року; Свідоцтво платника ПДВ Фірми «Капітель Плюс» №961493 анульовано лише 11.04.2012 року; Свідоцтво платника ПДВ КП «Альянс» №887869 анульовано лише 11.04.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394). Дані щодо місцезнаходження юридичної особи вказані на офіційному сайті ЄДРПОУ http://irc.gov.ua.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений (роботи проведені), оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Позиція ДПІ щодо фіктивності та безтоварності, відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності».

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди». «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб». Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість».

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: «Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою».

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

Також, ВАСУ в Ухвалі від 31.01.2013 року по справі № К-22675/10 дотримується наступної думки: «при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами».

На підставі наведеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належним чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, підставою, за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту, податкових зобов'язань, валових витрат та валового доходу за операціями з вказаними контрагентами є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлена відповідними актами, як про це зазначено в акті перевірки.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі наведеного суд вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій контрагентом а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеним належним чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Матеріали кримінальній справи, на які посилається відповідач не стосуються посадових осіб позивача та самі по собі не можуть встановлювати факту нікчемності правочинів, вчинених позивачем з його контрагентами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 443417 грн., податку на додану вартість у сумі 233450 грн., завищення від'ємного значення рядка 21 Декларації "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" за червень 2010 року на суму 52667 грн.; завищення від'ємного значення рядка 26 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на загальну суму 256260 грн. внаслідок завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 1779414,00 грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року; завищення податкового кредиту за вказаний період всього в сумі 355882,00 грн. по операціям придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Севелітстрой», Фірми «Капітель Плюс», КП «Альянс», ТОВ "Бренд Строй".

Отже, збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 443417,00 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 18.10.2012 року №0006102204; з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 233450,00 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 18.10.2012 року №0006112204; зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 52667 грн., за липень 2010 року на суму 29585 грн., за серпень 2010 року на суму 55746 грн., за вересень 2010 року на суму 57642 грн., за жовтень 2010 року на суму 34286 грн., за листопад 2010 року на суму 12500 грн., за грудень 2010 року на суму 1533 грн., за січень 2011 року на суму 64968 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 18.10.2012 року №0006132204 суперечить матеріалам справи та діючому законодавству.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 86422,25 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 18.10.2012 року №0006102204; в сумі 32066,75 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 18.10.2012 року №0006112204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0006102204, №0006112204, №0006132204 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень), (з урахуванням максимального розміру судового збору, що підлягав сплаті за подання позовів майнового характеру на час звернення позивача до суду).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст.92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу середньої складності за нормативної вартості експертогодини 61,20 грн. і витрачено на її проведення 490,00 годин.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році" №239/5 від 07.02.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 року за № 239/22771.

Платіжними дорученнями №5199 від 29.05.2013 року, №5198 від 29.05.2013 року, №5186 від 28.05.2013 року, №5173 від 23.05.2013 року, №5170 від 21.05.2013 року, №5100 від 30.04.2013 року, №5031 від 12.04.2013 року, №5003 від 04.04.2013 року, №4985 від 26.03.2013 року, №4915 від 11.03.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи на загальну суму 29961,03 гривень (а.с.207-216 т.4).

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом позовні вимоги позивача задоволено, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ", зокрема витрати на проведення судової експертизи в сумі 29961,03 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня три копійки).

В судовому засіданні 15.07.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.07.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0006102204 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (ідентифікаційний код 35651023) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 529839,25 грн., у тому числі 443417,00 грн. за основним платежем та 86422,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0006132204 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (ідентифікаційний код 35651023) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0006112204 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (ідентифікаційний код 35651023) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 265516,75 грн., у тому числі 233450,00 грн. за основним платежем та 32066,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (ідентифікаційний код 35651023) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (ідентифікаційний код 35651023) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 29961,03 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня три копійки) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.