Постанова

від 18.07.2013 по справі 820/4614/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 липня 2013 р. № 820/4614/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Чевичалова О.І.,

за участю:

представника позивача - Яценка А.О.,

представника відповідача - Федосєєнка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрпром" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про скасування постанови та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрпром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 22 квітня 2013 року №28-44 на суму 20400,00 грн.; скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 15 травня 2013 року №034.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач провів перевірку позивача за неналежною адресою, яка не є місцезнаходженням підприємства, з порушенням положень ст.25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарській діяльності», опис виявлених порушень є неконкретизованим, у зв'язку з чим винесені на підставі проведеної перевірки оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасування.

Представник позивача не погодився із зазначеною постановою та рішенням і оскаржив їх у судовому порядку, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення штрафних санкцій і поновити цей строк .

Відповідно до ч.5 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

В обґрунтування поважності причин пропуску звернення до суду представник позивача зазначив, що ТОВ "Компанія "Укрпром" отримала від відповідача постанову про накладення штрафних санкцій від 22.04.2013 року № 28-44 поштою тільки 07.05.2013 року, що підтверджується відміткою на конверті (а.с. 16).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях до позову та безпосередньо наданими поясненнями.

Протокольною ухвалою суду причини пропуску позивачем строку звернення до суду були визнані поважними та строк було поновлено.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрпром» зареєстроване 21.11.2006 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, місцезнаходженням підприємства є м. Харків, вул. Тобольська, 42 (а.с.17). Згідно з витягом з ЄДР ЮО та ФОП видами діяльності ТОВ «Компанія «Укрпром» є, в тому числі: виробництво електричних побутових приладів; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (а.с. 17).

Судом встановлено, що на підставі постанови про призначення позапланової перевірки, складеної слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 18.03.2013 року (а.с.104-105), листа про надання згоди на проведення позапланового заходу по непродовольчій групі товарів (ринковий нагляд) від 29.03.2013 року (а.с.107), листа-погодження Держспоживінспекції України від 09.04.2013 року (а.с. 106) та направлення на проведення перевірки від 18.04.2013 року № 0061 (а.с.108) посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області (далі - Держспоживінспекція) проведена позапланова перевірка позивача за адресою м. Харків, вул. 23 Серпня, буд.31-Б, оф.214.

Зазначена перевірка, згідно з направленням на проведення перевірки мала проводитись з 18.04.2013 року по 22.04.2013 року, а фактично була проведена з 18.04.2013 року по 19.04.2013 року в присутності представника ТОВ "Компанія «Укрпром» Філатова П.А.

Позивачем 19.04.2013 року, до завершення строку проведення перевірки, на адресу Відповідача були надані документи, в тому числі Технічні умови на вироби, декларації відповідності (а.с. 67-84, 128-131).

За результатами перевірки було складено акт перевірки характеристик продукції від 19.04.2013 року № 059, яким було встановлено порушення п.п.13, 17 постанови Кабінету Міністрів України № 785 від 29.07.2009 року та п.7 постанови Кабінету Міністрів України № 1149 від 29.10.2009 року, а саме введення в обіг продукції, що не відповідає вимогам Технічних регламентів (а.с. 110-113).

На підставі проведеної перевірки був складений протокол про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" №030 від 22.04.2013 року (а.с. 136-137).

На підставі акту перевірки характеристик продукції від 19.04.2013 року № 059 і протоколу про виявлене порушення № 030 від 22.04.2013 року були винесені оскаржувані постанова про накладення штрафних санкцій від 22.04.2013 року №28-44 (а.с.138-139) та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 15 травня 2013 року № 034 (а.с.134-135).

Суд вважає, що оскаржувані постанова та рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів були винесені всупереч положенням законодавства, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для призначення позапланової перевірки характеристик продукції Позивача була постанова слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 18.03.2013 року. Однак, відповідно до ст.1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зазначена постанова могла бути підставою для проведення позапланової перевірки лише у випадку наявності в ній інформації про введення в обіг продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, які можуть завдати такої шкоди (із зазначенням суб'єкта введення в обіг такої продукції, документального підтвердження завдання такої шкоди, опису відповідного недоліку тощо). В той же час в наданій до матеріалів справи копії постанови слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 18.03.2013 року не міститься даних про введення в обіг продукції в розумінні ст.1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», відсутня інформація, що саме введення в обіг продукції завдало шкоди суспільним інтересам чи про наявність недоліків, які можуть завдати таку шкоду та зазначене невірне місцезнаходження позивача, що не відповідає даним з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Посилання в постанові слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 18.03.2013 року про виявлення підробних документів на іншому підприємстві про використання продукції без зазначення вищевказаних відомостей не може вважатись дотриманням вищевказаних положень ст.1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже, у відповідача не було підстав для проведення позапланової перевірки, передбачених п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Також відповідачем не надано до суду будь-яких документів, що проведення перевірки здійснювалось за належним місцем знаходження позивача або його відокремленого підрозділу, відомості про який внесений до ЄДР ЮО та ФОП. Суд також відмічає, що заява відповідача на проведення перевірки від 29.03.2013 року містить помилкові відомості щодо місцезнаходження позивача, які не відповідають даним Єдиного державного реєстру.

Суд зазначає, що відповідач безпідставно в акті перевірки характеристик продукції від 19 квітня 2013 року № 059 та без урахування наданих позивачем документів зазначив про наявність порушень п.п.13, 17 постанови КМУ № 785 від 29.07.2009 року та п.7 постанови КМУ № 1149 від 29.10.2009 року.

Згідно з наданими позивачем документами на адресу відповідача та наданими до суду, позивачем відповідно до положень законодавства було розроблено та затверджено технічну документацію на вироблену в 2010 році продукцію, а саме: ТУ У 29.7-34754114-001:2010 «Електрообігрівачі інфрачервоні», що затверджені позивачем та 22 грудня 2010 року зареєстровані у встановленому законодавством порядку в органі стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України по книзі обліку за №02568093/000866. Зазначені ТУ У проходили перевірку у встановленому порядку і на їх підставі в 2010 році позивачу видавався належний сертифікат відповідності (а.с. 67-84).

На підставі зазначеного ТУ У та у відповідно до п.13 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ № 785 від 29.07.2009 року, позивачем 18 квітня 2013 року були складені декларації відповідності та 19 квітня 2013 року, до завершення перевірки, у належному вигляді зазначені копії було надано відповідачу (а.с. 128-131).

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги п.13 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ № 785 від 29.07.2009 року. Тому, суд вважає, що вказівка в акті перевірки про наявність порушення зазначених пунктів є безпідставною та необґрунтованою.

На додаткове підтвердження самостійно складеної декларації відповідності позивач добровільно в порядку п.14 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ № 785 від 29.07.2009 року, звернувся до незалежної організації, яка має право перевіряти складені декларації відповідності та відповідність продукції, що виробляється, технічним вимогам.

Позивачем отримано позитивні висновки з цього питання, додаткова декларація відповідності разом з протоколом випробувань надана до суду (а.с. 85-98).

Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано документів і в судовому засіданні представником відповідача не доведено факту введення позивачем продукції в обіг в розумінні ст.1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а саме: перше надання продукції на ринку України. В зв'язку з цим суд приходить до висновку про відсутність порушень п.13 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання.

Судом встановлено, що позивачем також дотримано вимоги п.17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ № 785 від 29.07.2009 року та п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ № 1149 від 29.10.2009 року, з приводу нанесення національного знаку відповідності на продукцію.

Позивачем надані до суду фотозображення національного знаку відповідності, який міститься на продукції позивача (а.с. 146-149).

Відповідачем не надано до суду належних доказів того, що вказаний знак відповідності був відсутній на продукції позивача під час проведення перевірки. Опис самого порушення в акті перевірки є неконкретизованим, не зазначено конкретно, в чому саме полягає порушення п.17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання та п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання (повна відсутність знаку, невідповідність наявного знаку дійсним вимогам, тощо). Згідно наданих позивачем фотозображень продукції судом встановлено, що національний знак відповідності був нанесений позивачем на зворотньому боці продукції.

Відповідно до п.5 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1599 знак відповідності наноситься на виріб та/або етикетку, якщо інше не передбачено технічним регламентом.

В зв'язку з цим суд приходить до висновку про відсутність порушень п.17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання та п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання.

Суд також відмічає, що відповідачем без дотримання законодавчих процедур визначався ризик, що може становити продукція позивача, та вживались обмежувальні заходи.

Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 року № 1407, (далі - Методика) встановлено наступне.

Відповідно до п.4 Методики органи ринкового нагляду обирають обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені статтями 30 - 32 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція (далі - рівень загрози). Згідно з п.5 рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція (далі - оцінка ризику). Пунктом 6 Методики встановлено, що залежно від обставин органи ринкового нагляду можуть застосовувати обмежувальні (корегувальні) заходи до всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій.

Відповідно до Методики оцінка ризику проводиться посадовою особою органу ринкового нагляду шляхом проведення аналізу, за результатами якого визначається рівень загрози. Аналіз проводиться на підставі критеріїв оцінки ризику. При цьому враховуються звичайні та обґрунтовано передбачувані умови використання продукції.

Критеріями оцінки ризику, відповідно до п. 9 Методики, є:

1) небезпечні фактори, що впливають або можуть вплинути на життєдіяльність людини під час споживання (використання) продукції;

2) категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію;

3) види травм, які можуть отримати споживачі під час споживання (використання) продукції;

4) характеристика та тяжкість ушкоджень, які можуть бути наслідком отримання травми певними категоріями споживачів під час споживання (використання) продукції;

5) наслідки, що пов'язані з отриманими травмами.

На підставі проведеного аналізу розробляється сценарний план ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція (далі - сценарний план), згідно з додатком 1.

У сценарному плані зазначається:

1) у графі 1 "Нормативно-правовий акт чи нормативний документ" - посилання на нормативно-правовий акт чи нормативний документ, яким затверджено вимоги щодо забезпечення безпечності продукції.

У разі коли продукція не відповідає нормативно-правовим актам чи нормативним документам, що визначають вимоги щодо цієї продукції, зазначаються посилання на такий нормативно-правовий акт чи нормативний документ. Якщо продукція не відповідає кільком нормам (положенням), визначеним у нормативно-правових актах чи нормативних документах, кожна з них зазначається окремо;

2) у графі 2 "Небезпечні фактори" - опис можливих небезпечних факторів (механічних, фізичних, хімічних, біологічних, радіаційних), які притаманні продукції внаслідок її невідповідності встановленим вимогам та/або вимогам щодо забезпечення її безпечності, що за певних умов використання продукції впливають або можуть впливати на життєдіяльність людини. Якщо внаслідок невідповідності продукція має кілька небезпечних факторів, усі фактори описуються окремо;

3) у графі 3 "Категорія споживачів" - категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію, з розподілом їх на вразливі категорії (діти, підлітки, вагітні жінки, особи похилого віку, особи з обмеженими фізичними можливостями або фахівці у професійній діяльності). При цьому враховується вразливість певних категорій споживачів за віковою ознакою, за фізичними та психологічними властивостями (у тому числі повної або часткової інвалідності), за досвідом або за його відсутності, за освітою;

4) у графі 4 "Вид травми" - вид травм (зокрема, отруєння, алергічна реакція, опіки, порізи, вивихи, переломи кінцівок (суглобів) або їх ампутація, електротермічні та радіаційні ураження, травми органу зору або слуху, утоплення, удушення), що можуть отримати відповідні категорії споживачів, зазначені у графі 3 сценарного плану, внаслідок того, що продукція має певні небезпечні фактори. Для кожного визначеного у графі 2 сценарного плану небезпечного фактора визначається вид травми, що може отримати відповідна категорія споживачів під час споживання (використання) продукції;

5) у графі 5 "Ймовірний сценарій отримання травм" - ймовірні сценарії отримання травм, зазначених у графі 4 сценарного плану , що можуть отримати відповідні категорії споживачів, які зазначені у графі 3 сценарного плану, під час споживання (використання) продукції. Ймовірний сценарій повинен бути наведений для кожного визначеного у графі 2 сценарного плану небезпечного фактора. У разі коли для певного небезпечного фактора може бути визначено кілька ймовірних сценаріїв отримання травм, кожен з таких сценаріїв наводиться окремо;

6) у графі 6 "Наслідки" - наслідки, пов'язані з отриманням травми, зазначені у графі 4 сценарного плану (не потребує надання першої медичної допомоги, потребує надання першої медичної допомоги (амбулаторне лікування), потребує стаціонарного лікування, настання летального випадку), з визначенням ступеня тяжкості травми. Ступінь тяжкості травми визначається для кожного наслідку за бальною шкалою:

вид травми, яка не потребує надання першої медичної допомоги, - 1 бал;

вид травми, яка потребує надання першої медичної допомоги, - 2 бали;

вид травми, яка потребує стаціонарного лікування, - 5 балів;

вид травми, внаслідок якої настає летальний випадок, - 10 балів.

У разі коли для певного небезпечного фактора може бути визначено кілька ймовірних сценаріїв отримання травм, визначених у графі 5 сценарного плану, для кожного такого сценарію наслідки наводяться окремо;

7) у графі 7 "Рівень ризику" - рівень ризику визначається пропорційно ступеню тяжкості травми залежно від виду такої травми.

8) у графі 8 "Ймовірність виникнення ризику" - ймовірність виникнення ризику, яка визначається для кожного ймовірного сценарію отримання травми залежно від факторів, що впливають на періодичність виникнення ризику.

Згідно з пунктом 12 Методики на підставі проведеного аналізу відповідно до підпунктів 1-8 пункту 11 цієї Методики визначається рівень загрози, що становить певна продукція. Рівнями загрози є низький, середній, високий та серйозний.

Заповнена форма сценарного плану є невід'ємною частиною акта перевірки характеристик продукції та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів складання зазначеного сценарного плану, згідно з поясненнями представника відповідача складання зазначеного сценарного плану є необов'язковим і цей план не складався. Однак, суд не погоджується із зазначеною позицією відповідача, оскільки як зазначено вище, згідно з п.14 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011 року визначення ступеню ризику згідно сценарного плану є обов'язковим, і саме на підставі визначення ступеню ризику контролюючий орган вживає обмежувальні (корегувальні) заходи. Інших доказів визначення ступеню ризику продукції позивача до суду відповідач не надав.

Отже суд приходить до висновку, що у відповідача не було передбачених законом підстав для вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та винесення відповідного рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 15 травня 2013 року № 034.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідач у судовому засіданні не довів правомірність винесення спірної постанови від 22 квітня 2013 року №28-44 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 20400,00 грн. та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 15 травня 2013 року № 034.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 22 квітня 2013 року №28-44 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 20400,00 грн. та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 15 травня 2013року № 034 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрпром" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про скасування постанови та рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 22 квітня 2013 року № 28-44 на суму 20400,00 грн.

Скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 15 травня 2013 року № 034.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрпром" (код ЄДРПОУ 34754114) судовий збір у розмірі 240 грн. (двісті сорок) грн..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25.07.2013 року.

Суддя Н.А. Полях