Рішення

від 25.07.2013 по справі 2/359/202/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/359/202/2013 Головуючий у І інстанції Мельник О.О. Провадження № 22-ц/780/3657/13 Доповідач у 2 інстанції Малород О.І. Категорія 44 25.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Малорода О.І.

суддів: Поліщука М.А., Даценко Л.М.

при секретарі Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року в справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Державної інспекції сільського господарства у Київській області до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення сільської ради, визнання державного акту на право приватної власності н земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року прокурор звернувся до суду з позовом та просив визнати незаконним та скасувати рішення Вороньківської сільської ради від 4 серпня 2005 року про передачу у приватну власність відповідачці земельної ділянки розміром 0,20 га, визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку та витребувати земельну ділянку з незаконного володіння на користь держави.

Вимоги мотивував тим, що в ході проведеної 13 жовтня 2011 року перевірки було встановлено, що земельна ділянка надана у власність відповідачці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських спору знаходиться в прибережно-захисній смузі р. Ікви тобто ближче ніж 25 м від зрізу води.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними рішення ради та державний акт з моменту його реєстрації і витребувано земельну ділянку з незаконного володіння на користь держави.

Відповідачка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд неправомірно не взяв до уваги надані нею докази, а натомість у основу рішення поклав акт перевірки наданий прокуратурою, який не відповідає вимогам законодавства.

Вказаний акт нею оскаржено до окружного адміністративного суду.

Крім того просить врахувати, що після отримання нею земельної ділянки у власність екологічною інспекцією в ході перевірки виявлено штучний канал, який змінив русло річки Ікви, що спричинило наближення зрізу води до її земельної ділянки. Геодезична документація на канал відсутня.

Апеляційну скаргу слід задовільнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка яка належить відповідачці знаходиться в у прибережно захисній смузі річки Ікви, що підтверджено актом перевірки № А 87/05 від 13 жовтня 2011 року.

За встановлених обставин суд зазначив, що при приватизації земельної ділянки відповідачкою порушено норми ст. 60,61, 84 ЗК України, ст. 88,89 ВК України, земельна ділянка знаходиться в межах 25 м. від зрізу води, тому задовільнив позовні вимоги частково.

Колегія не може погодитись з рішенням суду з наступних підстав.

Колегією встановлено, що на підставі рішення Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 246-20-ІУ від 04.08.2005 року, було затверджено матеріали технічної документації по складанню Державного акту на право приватної власності на землю на ім»я відповідачки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, і відповідачці ОСОБА_2, була передана у власність земельна ділянка, площею 0,2000 га. та 21.02.2007р. був виданий державний акт на право власності на дану земельну ділянку, серії ЯГ № 399406, кадастровий номер 3220881700:04:001:0009, зареєстрований за № 010732300115 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

З довідки Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформативних систем від 16 січня 2013 року встановлено, що земельна ділянка відповідачки знаходиться на відстані 40 м від берега річки Іква./а.с.44/

Також з акту Державної екологічної інспекції у Київській області від 18 січня 2013 року встановлено, що в результаті перевірки виявлено штучний канал, що змінив русло річки Іква, а в Вороньківській сільській раді відсутня інформація та дозвільні документи на проведення гідротехнічних робіт./а.с.46/

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг р. Іква суду першої та апеляційної інстанції не подано.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А87/05 від 13.10.2011 року, проведеної Головним управлінням Держкомзему у Київській області за участю Державної інспекції з енергетичного нагляду, Бортницького міжрайонного управління водного господарства та інженера-геодезиста, яким проведено винесення в натуру вказаних земельних ділянок, встановлено, що спірна земельна ділянка знаходяться в прибережних захисних смугах річки Ікви, яка є малою річкою, тобто відносяться до земель водного фонду.

Однак, зазначений акт перевірки не може бути визнаний колегією належним та допустимим доказом того, що спірна земельна ділянка знаходяться в прибережних захисних смугах річки Ікви, яка є малою річкою, тобто відносяться до земель водного фонду, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

За змістом ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно ч. 4 та 5 ст. 87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Отже, за змістом ст. ст.20, 58, 59, 60, 61, 84 ЗК України, ст. ст. 87, 88, 89 ВК України режим використання земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок є обмеженим і передача таких земельних ділянок у власність громадян в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства не допускається.

Крім того, за змістом ст. 20 ЗК України визначення та зміна належності земельної ділянки до певної категорії земель є прерогативою органів суспільної влади - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями визначення та зміни цільового призначення земель.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вказував на те, що спірна земельна ділянка знаходяться в прибережних захисних смугах річки Іква, що відносить їх до земель водного фонду, що підтверджується актом перевірки дотримання земельного законодавства.

Проте, суд не дав оцінки зазначеному акту перевірки на відповідність вимогам ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України про те, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою і зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, у містобудівній документації, а також постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них.

Таким чином, висновки суду про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибережно захисній смузі та відноситься до категорії земель водного фонду без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням ст. 60 ЦПК України.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, як про складання проекту визначення меж прибережних захисних смуг вздовж річки Ікви на території Вороньківської сільської ради, затвердженого відповідним рішенням уповноваженого органу, так і віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель водного фонду.

В матеріалах справи відсутні також і докази про правомірність проведення гідротехнічних робіт виявлених 18 січня 2013 року, яким суд першої інстанції, при ухваленні рішення, не дав правової оцінки.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, колегія вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, суд порушив норми процесуального та матеріального права при ухваленні рішення.

За таких обставин колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовільнити і відповідно до ст. 309 ЦПК України скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 10,60, 309,316 ЦПК України, ст. 20, 60 ЗК України, 87, 88 ВК України колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовільнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Державної інспекції сільського господарства у Київській області до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення сільської ради, визнання державного акту на право приватної власності н земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів .

Головуючий :

Судді :