Постанова

від 16.03.2009 по справі 8/158-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/158-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 березня 2009 р.                                                                                    № 8/158-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.,Владимиренко С.В.,Шевчук С.Р.

розглянувши касаційне поданняЗаступника прокурора Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2008 р. у справі                                № 8/158-08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міський сад"

доДніпропетровської міської ради

провизнання права власності

за участю представників:

прокурора: Савицька О.В.;

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2008 р. (суддя Дубінін І.Ю.) визнано за ТОВ "Міський сад" право власності на об'єкт нерухомого майна без акту введення в експлуатацію. В резолютивній частині рішення вказано, що згідно п. 10 додатку № 1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. за № 7/5 (зі змінами та доповненнями), дане рішення суду підлягає реєстрації як правовстановлюючий документ без акту введення в експлуатацію.

Не погоджуючись із винесеним судовим рішенням, Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити в повному обсязі в задоволенні позову.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, рішенням Дніпропетровської міської ради № 112/10 від 07.02.2007 р. (надалі за текстом –"Рішення") ТОВ "Міський сад" було надано земельну ділянку по вул. Набережна Перемоги в районі будинків №№ 94–96, площею 2,6106 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0050) в оренду строком на два роки.

На виконання вимог Рішення між сторонами 26.03.2007 р. укладено Договір оренди землі (надалі за текстом – "Договір"), зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 1932, та який пройшов державну реєстрацію 03.05.2007 р. Сторонами складено актом прийому-передачі земельної ділянки від 26.03.2007 р.

Відповідно до п. 1 Рішення та п.п. 1.2, 5.1 та 5.2 Договору, земельна ділянка передається в оренду для проектування та улаштування водноспортивного комплексу та пляжу (без розміщення об'єктів капітального будівництва), а цільове призначення земельної ділянки визначається як землі житлової та громадської забудови.

Згідно ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

20.04.2007 р. між сторонами укладено та нотаріально посвідчено Додатковий договір, який, згідно п. 5 даного Додаткового договору, укладено на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 р. № 184/11, та який відповідно до п.6, є невід'ємною частиною основного Договору.

Даний Додатковий договір викладає п. 5.2 розділу 5 Договору у новій редакції, а саме внесено зміни в цільове призначення орендованої земельної ділянки та визначено, що цільове призначення одержаних ТОВ "Міський сад" земель –"землі рекреаційного призначення". Утім, судом не було встановлено, чи змінювалося цільове призначення у встановленому законодавством порядку Дніпровською міською радою.

До земель рекреаційного призначення, відповідно до норм ст. 50 ЗК України, належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Втім, господарським судом правової оцінки даному Додатковому договору та змінам, які ним внесені в основний Договір стосовно цільового призначення земельної ділянки, не надано.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом також встановлено, що листом № 1571/3 ВІД 25.12.2007 р. Державна архітектурна будівельна інспекція відмовила позивачу у наданні дозволу на виконання будівельних робіт по улаштуванню водноспортивного комплексу.

Місцевим господарським судом також встановлено, що позивач протягом 2007–2008 р.р. за власні кошти здійснив на орендованій земельній ділянці будівництво будівлі охорони та огорожі, які згідно проекту є частиною водноспортивного комплексу. При цьому господарським судом не було встановлено, чи затверджувався проект у встановленому порядку, чи було отримано позивачем передбачені законодавством дозволи та погодження, пов‘язані з проектуванням об‘єкта.

Розпорядженням міського голови від 13.08.2008 р. за № 1267-р водноспортивному комплексу присвоєно адресу вул. Набережна Перемоги, 55. Як закріплено п. 2 даного Розпорядження, присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку.

Згідно п. 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (Наказ Держбуду № 127 від 24.05.2001 р.) технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно.

09.09.2008 р. КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" виготовлено технічний паспорт на громадський будинок за адресою вул. Набережна Перемоги, 55.

Господарським судом встановлено, що фактично будівництво нерухомого майна проведено ТОВ "Міський сад" без дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Утім суд не оцінив юридичну можливість будівництва зазначеного об‘єкта на земельній ділянці з цільовим призначенням "землі рекреаційного призначення".

Якщо житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, то, згідно ст. 376 ЦК України, вони вважаються самочинним будівництвом. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частина 7 статті 376 ЦК України встановлює, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Для встановлення відповідності самочинно збудованих споруд будівельним нормам і правилам суд керувався технічним висновком кафедри залізобетонних конструкцій Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, складеного на підставі договору з ТОВ "Міський сад" № 144 від 12.05.2008 р.

На підставі останнього господарський суд дійшов висновку, що спірний об'єкт відповідає будівельним нормам і правилам, та, окрім цього, не потребує додаткового введення в експлуатацію.

Однак, такий висновок, на думку колегії суддів, є передчасним з урахуванням наступного.

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (Постанова КМУ України № 1243 від 22.09.2004 р. –редакція чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення). Згідно даного порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації, зокрема, об'єктів будівництва відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Втім, даним Порядком не передбачена наявність технічних висновків, на кшталт того, на який посилається місцевий господарський суд.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України суд може на вимогу власника (користувача) земельної ділянки визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На підставі того, що збудована позивачем нерухомість розташована на земельній ділянці, яка орендована у Дніпропетровської міської ради, місцевий господарський суд дійшов суперечливого висновку про те, що визнання за позивачем права власності на цю нерухомість не порушує прав жодної фізичної та/або юридичної особи.

Однак, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд не врахував, що згідно Рішення Дніпропетровської міської ради № 112/10 від 07.02.2007 р. земельна ділянка передана ТОВ "Міський сад" з земель загального користування, які, згідно ст. 83 ЗК України належать до комунальної власності, тобто належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина 4 статті 376 ЦК України передбачає, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позивачем не надано, а господарськими судами не встановлено наявність згоди з боку орендодавця земельної ділянки –Дніпропетровської міської ради – на визнання права власності на нерухоме майно за позивачем.

Крім того, господарським судом не враховано ч. 3 ст. 376 ЦК України, якою передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Окремо слід зауважити, що господарський суд не дослідив наявності в позивача прав на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Судом при розгляді справи не встановлено, які саме дії відповідача порушували б права або інтереси позивача та зумовили право позивача на звернення до господарського суду згідно ст.1 ГПК України.

Отже, місцевий господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України не дослідив всіх обставин справи та неправомірно застосував норми матеріального права.

Стаття 1117 ГПК України чітко встановлює, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене свідчить, що винесені судові акти в порядку ст. 1119 підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2008 р. у справі № 8/158-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                                  О. Кот

судді:                                                                  С. Владимиренко

                                                                                                     С. Шевчук