Рішення

від 19.07.2013 по справі 299/1797/13-ц

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/1797/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючого - судді Надопта А.А.,

При секретарі Онисько С.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання припиненим права власності, визнання недійсним Державного акту про право власності на землю, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, третя особа - Управління Держземагенства у Виноградівському районі Закарпатської області.

Позов мотивувала тим, що 29.11.2012 року позивач придбала за договором купівлі-продажу житловий будинок по АДРЕСА_1, у договорі обумовлено, що житловий будинок розташовано на земельній ділянці площею 0,0923 га і зазначено її кадастровий номер. З'ясувалося, що перешкодою для подальшого оформлення набутого нею права на земельну ділянку є наявність дійсного Державного акту на право власності на землю, виданого першому власнику - ОСОБА_2 Позивачка стверджує, що право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є припиненим внаслідок її відчуження ОСОБА_2 29.10.2004 року за договором дарування. На підставі ст.ст.140, 120 ЗК України у відповідній редакції позивачка просить визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, визнати недійсним Державний акт про право власності та визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

В судове засідання особи, що беруть участь у справі, не з'явилися, будучи належним чином та своєчасно повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву, у якій просить розглянути цивільну справу без її участі. Позов підтримала та просить задовольнити повністю.

Третя особа - Управління Держземагенства у Виноградівському районі Закарпатської області, - подала до суду письмову заяву, у якій просить розглянути у відсутності представників управління.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду письмові заяви, у яких просять провести судовий розгляд справи без їх участі. Заявили про визнання позову повністю.

Дослідивши подані письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши підтверджені ними фактичні обставини, що мають юридичне значення для прийняття рішення по суті позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що 29.11.2012 року позивач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріально 29.11.2012 року, придбала житловий будинок із надвірними побудовами, розташований по АДРЕСА_1. У договорі обумовлено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0923 га та зазначено її кадастровий номер, тобто земельна ділянка сформована та зареєстрована.

На своє звернення до Виноградівської міської ради про намір оформити право власності на спірну земельну ділянку позивачка ОСОБА_1 отримала письмову відповідь, зі змісту якої з'ясувалося, що перешкодою для оформлення та реєстрації набутого позивачкою права є дійсний Державний акт про право власності на землю, виданий першому її власнику ОСОБА_2, за відсутності відомостей про перехід права, посвідченого цим актом. А саме: «…міська рада повідомляє, що відповідно до даних міськрайонного управління Держкомзему у місті Виноградів і Виноградівському районі, 16.01.2001 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,10 га видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК 004868 на ОСОБА_2, …згідно з яким земельна ділянка передана для будівництва житлового будинку та надвірних споруд. Отже, вищезгадана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2».

Встановлено, що дійсно 16.01.2001 року на ім'я ОСОБА_2 було видано Державний акт про право приватної власності на спірну земельну ділянку серії І-ЗК №004868. Зі змісту державного акту встановлено, що спірна земельна ділянка у 2000 році рішеннями Виноградівської міської ради була виділена ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку, ведення підсобного господарства.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що у зв'язку із наявністю зареєстрованого Державного акту, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку без відмітки про перехід права, за ОСОБА_2 офіційно визнається право власності на це майно. Відтак підстава звернення позивачки ОСОБА_1 до суду за захистом права власності на спірне майно, про набуття якого вона заявляє, на підставі ст.392 ЦК України є обґрунтованою.

Розглядаючи цивільну справу на підставі повідомлених фактичних обставин та поданих на їх підтвердження доказів, суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені обставини, врегульовані нормами ЦК України та Земельного кодексу України у відповідних редакціях.

Відповідно до ст.140 ЗК України та п.1 ч.1 ст.346 ЦК України, однією із підстав припинення права власності на земельну ділянку є її відчуження за рішенням власника.

Проаналізувавши встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку, що у зв'язку із прийняттям органом місцевого самоврядування у 2001 році рішень про передачу (відчуження) земельної ділянки громадянину, така земельна ділянка вибула із комунальної власності на підставі ст.140 ЗК України.

Крім того, на підставі поданих доказів встановлено, що 29.10.2004 року ОСОБА_2 здійснив відчуження належної йому на той час спірної земельної ділянки ОСОБА_5 за Договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори. Слід відзначити, що на час укладення договору (29.10.2004 року) посвідчення переходу права власності на земельну ділянку шляхом проставляння відмітки про перехід на Державних актах про право власності на землю не було передбачено законодавчо.

Відтак, суд приходить до висновку, що в силу ст.140 ЗК України та п.1 ч.1 ст.346 ЦК України у редакції, що діяла на час вчинення правочину, право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 у зв'язку із її відчуженням припинилося з моменту укладення договору про відчуження, а Державний акт про право власності на землю серії І-ЗК 004868 без відмітки про перехід права власності до набувача за договором відчуження, як такий, що посвідчує припинене право, - слід вважати недійсним з моменту припинення права, яке ним посвідчувалося.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку припиненим та визнання недійсним у зв'язку із цим Державного акту на право власності на землю, є обґрунтованою.

Крім того, за правилами, встановленими ст.120 ЗК України в редакції від 05.11.2009 року, що діяла станом на час укладання договору купівлі-продажу - придбання позивачкою ОСОБА_1 будинку, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Як було встановлено на підставі повідомлених обставин та поданих на їх підтвердження доказів, 29.11.2012 року позивач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріально 29.11.2012 року, придбала від відповідача ОСОБА_3 житловий будинок із надвірними побудовами, розташований по АДРЕСА_1. У договорі обумовлено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0923 га та зазначено її кадастровий номер.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини та відповідні їм норми матеріального права, суд прийшов до висновку, що до позивача ОСОБА_1 на підставі ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України в ред..від 05.11.2009 року у зв'язку із набуттям права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, перейшло право власності на земельну ділянку за АДРЕСА_1 площею 0,0923 га, кадастровим номером 2121210100:00:003:0077.

Отже, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 у межах заявлених вимог та на підставі повідомлених обставин та поданих на їх підтвердження доказів, оцінивши досліджені докази та підтверджені ними обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що невизнане право позивачки підлягає захисту обраним нею способом, що є передбаченим законом, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст.346,377 ЦК України, ст.ст.120,140 ЗК України -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,105 га, розташовану по АДРЕСА_1, надану для будівництва житлового будинку та ведення підсобного господарства, посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004868, виданим 16.01.2001 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1958.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004868, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1958, виданий 16.01.2001 року ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, передану йому для будівництва житлового будинку, ведення підсобного господарства.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0923 га, розташовану по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку», кадастровий номер 2121210100:00:003:0077.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийА. А. Надопта