Рішення

від 23.07.2013 по справі 914/2702/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 р. Справа № 914/2702/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) до відповідача:Приватного підприємства «ВС-Техно» (м. Львів) про:стягнення 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

11.07.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3250 поступила позовна заява від Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) до Приватного підприємства «ВС-Техно» (м. Львів) про стягнення 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 15.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.07.2013 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.07.2013 р. виконав, в судове засідання з'явився.

Позивач позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.07.2013 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

23.07.2013 р. до суду за вх. № 29188/13 від відповідача поступили пояснення на позовну заяву, в яких він погодився із сумою заборгованості, яка є предметом даного спору та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач позов визнав, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

03.03.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Приватним підприємством «ВС-Техно» (відповідач) був укладений договір про правове обслуговування та представництво (надалі - Договір від 03.03.2010 р.; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору від 03.03.2010 р., за цим договором виконавець (позивач) бере на себе обов'язок надавати замовнику (відповідачу) юридичні послуги, зокрема: представництво в судах, написання процесуальних документів, консультації, написання та корегування договорів тощо, а замовник (відповідач) в свою чергу зобов'язується оплатити надані послуги та сприяти виконавцеві (позивачу) у виконанні покладених на нього обов'язків.

Згідно з п. 3.2. Договору від 03.03.2010 р., факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань по даному договору підтверджується сторонами у акті виконаних робіт, що підписується сторонами протягом 3 днів після належного виконання усіх доручень зазначених у п. 1 договору.

На виконання умов Договору від 03.03.2010 р. позивач надав відповідачу юридичні послуги на суму 15000 грн. 00 коп., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 15.03.2010 р. підписаного сторонами без зауважень (оригінал акту оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору від 03.03.2010 р., за надання юридичних послуг, передбачених даним договором, відповідач проводить оплату в сумі визначеній сторонами в акті прийому-передачі робіт на протязі 10 днів з моменту підписання такого акту.

05.01.2011 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Приватним підприємством «ВС-Техно» (відповідач) був укладений договір про правове обслуговування та представництво (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим договором виконавець (позивач) бере на себе обов'язок надавати замовнику (відповідачу) юридичні послуги, зокрема: представництво в судах, написання процесуальних документів, консультації, написання та корегування договорів тощо, а замовник (відповідач) в свою чергу зобов'язується оплатити надані послуги та сприяти виконавцеві (позивачу) у виконанні покладених на нього обов'язків.

Згідно з п. 3.2. Договору, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань по даному договору підтверджується сторонами у акті виконаних робіт, що підписується сторонами протягом 3 днів після належного виконання усіх доручень зазначених у п. 1 договору.

На виконання умов Договору, позивач за період з січня 2011 р. по грудень 2012 р. надав відповідачу юридичні послуги на загальну суму 345000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі наданих послу підписані сторонами без зауважень (оригінали актів оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору від 05.01.2011 р., за надання юридичних послуг, передбачених даним договором, відповідач проводить оплату в сумі визначеній сторонами в акті прийому-передачі робіт на протязі 10 днів з моменту підписання такого акту.

Порушуючи умови Договорів про правове обслуговування та представництво від 03.03.2010 р. та від 05.01.2011 р. відповідач не провів оплати за отриманні юридичні послуги.

Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 360000 грн. 00 коп.

Станом на час розгляду справи відповідач позов визнав, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Відповідачем подано до суду письмову заяву про визнання позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У суду немає підстав вважати, що дії відповідача щодо визнання даного позову суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач визнав позов повністю, доказів сплати заборгованості не надав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) до Приватного підприємства «ВС-Техно» (м. Львів) про стягнення 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 16.04.2013 р. № Н450392 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 509, 510, 526, 527, 530, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ВС-Техно» про стягнення 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. - задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВС-Техно» (вул. Друкарська, буд. 6 А, кв. 11, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ 35721561) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 7200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.