Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/10595/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10595/13 15.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

про стягнення 17 106, 52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Канарський В.О.

від відповідача: Азізян Л.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про стягнення грошових коштів у розмірі 17 106 52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10959/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Під час розгляду спору позивач подав письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що заявлені ним вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 4600030407 від 19.04.2010 р.

У своїх додаткових пояснення позивач зазначає, що заборгованість відповідача за договором № 4600030407 від 19.04.2010 р. становить 17 106, 52 грн.

У процесі провадження у справі відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст.ст. 63, 81 Господарського процесуального кодексу України, яке обґрунтовує тим, що позивачем порушено правила об'єднання вимог та заявлено вимоги про стягнення заборгованості за різними правочинами.

Розглянувши вищевказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про залишення позову без розгляду, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Виключний перелік підстав для залишення позову без розгляду визначений ст. 81 Господарського процесуального кодексу України та, при цьому, наведеними норми не передбачено залишення позову без розгляду з підстав порушення правил об'єднання вимог.

Норми ж ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку застосуванню не піддягають, оскільки передбачають повернення позовної заяви, в той час як провадження у даній справі порушено.

Також відповідач подав клопотання про припинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що договором передбачено вирішення спорів третейським судом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

В той же час суд відзначає, що умовами договору № 4600030407 від 19.04.2010 р., неналежним виконанням якого позивач обґрунтовує заявлені вимоги, передбачено передачу вирішення спорів між сторонами господарському суду.

Таким чином, враховуючи, що договір, яким позивач обґрунтовує заявлені вимоги, не містить положень про передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду, суд не вбачає підстав для застосування положень п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що умовами договору передбачено здійснення оплати товару після його реалізації з відстрочкою платежу та у даному випадку застосуванню підлягають положення абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів реалізації товару, у зв'язку з чим вважає вимоги позивача безпідставними.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" укладено договір поставки № 4600030407, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач - приймати та оплачувати товари на умовах, у строк та за цінами, встановленими в договорі.

За умовами договору відповідач зобов'язаний оплачувати поставлений товар після його реалізації.

Договір, відповідно до п. 9.1., набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010 р. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний рік до закінчення зазначеного терміну.

01.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-трейд» укладення договір про переведення боргу, яким регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони у зобов'язанні, що виникає із договору поставки № 4600030408 від 19.04.2010 р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-трейд».

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіза-трейд» переводить на відповідача грошове зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки № 4600030408 від 19.04.2010 р. у розмірі 23 814, 72 грн. і стає грошовим зобов'язанням за договором № 4600030407 від 19.04.2010 р., укладеним між сторонами, що продовжує діяти на умовах, передбачених в ньому, у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати за договором № 4600030407 від 19.04.2010 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 17 106, 52 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" перейшли зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-трейд» за договором поставки № 4600030408 від 19.04.2010 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, відповідачем в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів нереалізації товару, отриманого за договором № 4600030407 від 19.04.2010 р. (актів, відомостей про наявність спірного товару тощо).

При цьому, об'єктивних причин, які б перешкоджали наданню таких доказів, суду не надано.

Тож, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" поставки товару за договором № 4600030407 від 19.04.2010 р., а відповідачем не надано суду доказів його оплати та не доведено факту його нереалізації, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 36387233), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Пайова, 24, код ЄДРПОУ 35752453) заборгованість у розмірі 17 106, 52 (сімнадцять тисяч сто шість грн. 52 коп.) грн. та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн.- судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.