Рішення

від 17.07.2013 по справі 921/687/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2013 р.Справа № 921/687/13-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Говерла", проспект Миру, 41/4, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29019

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумеранг", вул. Бережанська, 47, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 36200.00 грн.

за участю представника позивача: Ахтимчук С. І., довіреність від 01.07.2013р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Говерла" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - ТОВ "Бумеранг" про стягнення заборгованості в сумі 36200.00 грн.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого ним, на підставі видаткових накладних, товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 36200.00 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин цьому не повідомив, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

На виконання умов договору, укладеного учасниками спору в усній формі, позивач, згідно видаткових накладних: № ГВ-002034 від 30.11.2012р., № ГВ-002073 від 10.12.2012р. та № ГВ-002168 від 24.12.2012р., поставив своєму контрагенту - відповідачу у справі , товар (автошини), на загальну суму 39154.00 грн., що засвідчується довіреністю на його отримання №167 від 10.12.2012р.

Вартість отриманої продукції контрагентом оплачено лише частково, а саме в сумі 2954.00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: №3471 від 28.01.2013р., №3889 від 07.05.2013р., №3911 від 17.05.2013р. та №3937 від 24.05.2013р., які знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочину, продав відповідачу товар, згідно видаткових накладних, на загальну суму 39154.00 грн.

Проте вартість отриманого товару його контрагентом оплачено лише частково в сумі 2954.00 грн.

При цьому строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати його залишку між сторонами визначений не був.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, позивачем 12.04.2013р., згідно фіскального чека №3941, направлено на адресу відповідача претензію №15/13 у формі вимоги про сплату спірної суми заборгованості, яка останнім задоволена лише частково.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на день звернення із позовом та вирішення спору становить 36200.00 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним законодавством порядку не спростована, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумеранг" (вул. Бережанська, 47, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31602501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Говерла" (просп. Миру, 41/4, м. Хмельницький, Хмельницька область, ідентифікаційний код 36537804) - 36200 (тридцять шість тисяч двісті) грн. 00 коп. основної заборгованості та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 22.07.2013р.