Рішення

від 22.07.2013 по справі 916/1645/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р.Справа № 916/1645/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автобудкомплекс-К" до Приватного підприємства „Трансвелл" про стягнення 3700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автобудкомплекс-К" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Трансвелл" про стягнення заборгованості в сумі 3700,00 грн. за надані послуги з перевезення вантажу, посилаючись на наступне.

09 січня 2013 року між ТОВ „Автобудкомплекс-К" та Приватним підприємством „Трансвелл" було укладено договір-замовлення на перевезення автомобільним транспортом № 4, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний був надати послуги по перевезенню вантажів, а відповідач в свою чергу оплатити вартість цих послуг.

Як вказує позивач, взяті на себе зобов'язання відповідно до вказаного договору він виконав належним чином, що підтверджується ТТН ААБ № 005 від 09.01.2013 р. з відмітками вантажовідправника та вантажоодержувача. Так, позивач зазначає, що вартість перевезення відповідно до договору становить 3700,00 грн., яку відповідач мав перерахувати в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

За ствердженнями позивача, 21.10.2013 р. відповідач отримав від позивача повний пакет документів, що підтверджується відповідним фіскальним чеком та повідомленням про вручення. Однак, всупереч умов договору відповідачем не було перераховано у встановлений строк суму за надані позивачем послуги.

Наразі позивач зазначає, що на адресу відповідача 14.03.2013 р. позивачем було направлено претензію з вимогою сплатити прострочену заборгованість протягом 3-х календарних днів з моменту її отримання. Проте, заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу відповідачем не було сплачено, що стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2013 р. позовну заяву ТОВ „Автобудкомплекс-К" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1645/13, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців, та за фактичною адресою. Згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень надіслана судом кореспонденція за юридичною адресою повернута без вручення, при цьому на поштових конвертах міститься довідка Укрпошти ф. 20 про відсутність адресату за вказаною адресою (а.с. 23-24, 30-31), а надіслана кореспонденція за фактичною адресою вручена (а.с. 32).

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

09 січня 2013 р. між Приватним підприємством „Трансвелл" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автобудкомплекс-К" (перевізник) було укладено договір-заяву № 4 на перевезення автомобільним транспортом вантажу (а.с. 12), відповідно до умов якого позивач як перевізник зобов'язався доставити автомобільним транспортом (марка а/м MAN д/н АА 2784 МА, д/н причепу АА 4020 ХО) вручений відповідачем вантаж за маршрутом Одеса-Київ, з місця завантаження - Завод Куяльник в місце вивантаження - Київ, а відповідач як замовник зобов'язався оплатити послуги перевезення.

В п. 4 договору визначено вартість перевезення, що становить 3700,00 грн., яка підлягає сплаті відповідачем у безготівковому порядку протягом 2-3 днів по ТТН.

За ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 916 вказаного Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За змістом ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Так, укладений між сторонами по справі договір на перевезення вантажу є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, позивач взяті на себе зобов'язання відповідно до вказаного договору-заявки № 4 від 09.01.2013 р. виконав належним чином, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ААБ № 005 від 09.01.2013 р. з відмітками вантажовідправника та вантажоодержувача про отримання вантажу (а.с. 13), згідно з якою вантаж перевозився автомобілем д/н АА 2784 МА з причепом д/н АА 4020 ХО, як було зазначено у вказаному договорі.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

За ствердженнями позивача, 21.10.2013 р. відповідач отримав від позивача повний пакет документів, що підтверджується фіскальним чеком та поштовим повідомленням про вручення (а.с. 15). Однак, всупереч умов договору оплата наданих позивачем послуг з перевезення вантажу не була здійсненна відповідачем у встановлений договором строк, а саме протягом 2-3 днів після отримання документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу за вказаною в договорі адресою претензію від 14.03.2013 р. за вих. № 01-137 (а.с. 14), що підтверджується копією фіскального чеку № 8171 від 15.03.2013 р. з описом вкладення (а.с. 17), в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 3700,00 грн. протягом 3-х календарних днів з моменту отримання претензії. Вказана претензія була отримана відповідачем 22.03.2013 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення (а.с. 16).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, відповідач не сплатив заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору-заявці № 4, у зв'язку з чим сума боргу відповідача на момент розгляду справи складає 3700,00 грн.

При цьому слід зазначити, що вказану суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автобудкомплекс-К" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 3700,00 грн. повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автобудкомплекс-К" до Приватного підприємства „Трансвелл" про стягнення 3700,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Трансвелл" (65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 3А, каб. 3; код ЄДРПОУ 38352883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автобудкомплекс-К" (03680, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34; код ЄДРПОУ 33999954; р/р 26004000118271 в ВАТ КБ „Хрещатик", МФО 300670) суму боргу в розмірі 3700/три тисячі сімсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з дня оголошення рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.