Постанова

від 23.07.2013 по справі 917/555/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 917/555/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі - Тяпкіній В.А.

за участю представників сторін:

позивача - Воєводи В.О., дов б/н від 21.03.2013 р. (копія у справі)

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Калініна-2008" (вх.№1938П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2013 року по справі № 917/555/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс",с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська обл.,

до Комунального підприємства "Калініна-2008", с. Березівка, Гребінківський район, Полтавська область,

про стягнення 215 072,38 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач, ТОВ "Сервісагро-Полтава-Плюс", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з КП «Калініна-2008» 215 072,38 грн. за договором про надання послуг № 4/1-160512/п від 16.05.2012 р., із яких основний борг - 175 870,00 грн., пеня - 11762,82 грн., штраф - 25087,00 грн., 3% річних - 2352,56 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.05.2013 року у справі № 917/555/13 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Калініна-2008" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" 215072,38 грн., з яких: основний борг в розмірі 175870,00 грн., пеня - 11762,82 грн., штраф - 25087,00 грн., 3% річних - 2352,56 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 4 301,45 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2013 року у даній справі змінити в частині стягнення пені та стягнути з відповідача на користь позивача лише половину суми пені, що підлягає стягненню. Крім того, просив відстрочити виконання рішення на 2 місяці та стягнути з позивача понесені ним судові витрати.

Позивач не надав відзиву на апеляційну скаргу, проте його представник в ході судового засідання просив рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2013 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача не скористався своїм правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 16.05.2012 р. між КП «Калініна-2008» (замовник - відповідач по справі) та ТОВ «Сервісагро-Полтава-Плюс» (виконавець - позивач по справі) було укладено договір №4/1-160512/п про надання послуг, за умовами якого за замовленням та за рахунок замовника (відповідача), виконавець (позивач) зобов'язався надати послуги по обробці землі та посіву насіння із використанням власної сільськогосподарської техніки та автомобілів, на площах, які належать замовнику на праві користування.

Розділом 3 сторони узгодили розмір і порядок оплати наданих послуг. Так, сторони домовились про те, що повне найменування послуг та ціни на них визначаються в додатку №1 до договору, Який є його невід'ємною частиною. Фактичні об'єми виконаних робіт фіксуються в актах приймання-передачі послуг, окремо по кожному полю. Замовник здійснює оплату послуг виконавця, які є предметом даного договору, на підставі виставленого рахунку на оплату послуг та відповідно до акту приймання-передачі послуг, шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг. Рахунки виставляються виконавцем за фактом виконання послуг.

В 6-му розділі сторони визначили, відповідальність та відшкодування завданих збитків. Так, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення розрахунків із виконавцем, замовник зобов'язаний сплатити на користь останнього штраф у розмірі 10% та пеню за кожен день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (п. 6.3).

Матеріали справи свідчать, що позивачем були надані послуги на загальну суму 250870,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі: від 15.10.2012 р. на суму 207120,00 грн., 19.10.2012 р. на суму 35 000,00 грн., 01.11.2012 р. на суму 8 750,00 грн.

Проте, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав частково, сплатив позивачу за надані послуги лише 75 000,00 грн. Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи в суді першої інстанції становила 175870,00 грн., що підтверджується банківською випискою, наданою позивачем.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваному рішенні, зазначив, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними наданими по справі доказами.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що розмір належної стягненню з КП «Калініна-2008» пені складає більше 5% від суми основного боргу і може вважатись значним. Відповідач не сплатив своєчасно борг за надані послуги у зв'язку із незадовільного фінансового стану, що може бути підставою для зменшення суми пені. Крім того, відповідач зазначає, що в зв'язку із скрутним фінансовим становищем він порушив взяті на себе зобов'язання, проте суд повинен був стягнути штраф та пеню, передбачені п. 6.3 договору, з урахуванням п.п. 8.1 - 8.5 договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як це передбачено ст. 627 ЦК України.

Спірний договір про надання послуг підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств, що є сторонами по даній справі.

Отже, підписуючи даний договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов даного договору.

Крім того, сторонами були підписані відповідні акти приймання-передачі, в яких зазначено, що жодних зауважень до якості та обсягу наданих послуг у замовника за договором немає.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, як це передбачено в статті 527 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з підприємства відповідача основного боргу. Позивач надав належні докази на підтвердження виконання умов спірного договору зі свого боку та докази існування заборгованості відповідача перед позивач.

Посилання заявника апеляційної скарги щодо незадовільного фінансового стану підприємства відповідача, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки, по-перше, цей факт не було підтверджено жодним доказом, а, по-друге, не звільняє відповідача від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань за договором надання послуг.

Стосовно стягнення з підприємства відповідача сум штрафу, пені та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції також вважає такий висновок суду першої інстанції правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначав господарський суд, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, як це передбачено ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Так, одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

В спірному договорі сторони також дійшли згоди щодо відповідальності сторін в разу порушення його умов, зокрема, в пункті 6.3 договору, зміст якого наводився раніше.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, оскільки факт надання послуг відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті наданих послуг.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2013 року по справі №917/555/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Калініна-2008» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28 травня 2013 року по справі № 917/555/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 24 липня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.