Постанова

від 14.06.2013 по справі 804/4291/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 804/4291/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача від відповідача Алістратова О.І. (дов. у справі); Максимова А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "ТЕСОРО" до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

27.03.2013 року приватне підприємство «ТЕСОРО» (далі ПП «ТЕСОРО») подало адміністративний позов до державної податкової інспекції Амур-Нижньодніпровському району м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі ДПІ АНД району), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000242202 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств приватному підприємству «ТЕСОРО» (код ЄДРПОУ 33114923) за основним платежем у розмірі 425 933,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ТЕСОРО» (код ЄДРПОУ 33114923) витрати по оплаті судового збору в сумі 2294,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо порушення норм законодавства стосовно нарахування розміру прибутку на податок по взаємовідносинах з ТОВ «ВЄНТЕК» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року не відповідають чинному законодавству України, є неправомірними та такими, що базуються на однобокому та необ'єктивному підході, з ігноруванням доказової бази позивача, яка повністю підтверджує факт здійснення господарських операцій та правильного ведення бухгалтерського обліку, що було відображено у своєчасному декларуванні та сплаті податків, з наступних причин; а також що під час організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем порушено встановлений законодавством порядок оформлення результатів перевірки.

Ухвалою суду від 29.03.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/4291/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2013р.

16.04.2013 року до суду надійшло клопотання представника ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.04.2013 року витребувано від відповідача додаткові докази та судовий розгляд справи відкладено на 14.05.2013 року.

В подальшому розгляд справи відкладався на 30.05.2013 року, 14.06.2013 року.

30.05.2013 року до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що згідно акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №1283/233/36494829 від 26.05.2011 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ВЄНТЕК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий 2011 року» суб'єкт господарювання має стан 8 - відсутність за місцезнаходженням, відсутні первині та бухгалтерські документи, трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, ТОВ «ВЄНТЕК» порушено ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за період лютий 2011 року по ланцюгу з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями: ПП «ТЕСОРО». Вищевказані обставини вказують на те, що використовуючи фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів, ПП «ТЕСОРО» займалося діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою отримання податкової вигоди.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2013 року просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить до задоволення частково з наступних підстав:

з 11.02.2013 року по 12.02.2013 року на підставі довідки від 13.08.2012 року №48, наказу від 23.01.2013 року, №92, виданих ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ТЕСОРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ВЄНТЕК» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт №702/222/33114923 від 12.02.2013 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТЕСОРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ВЄНТЕК» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року», в якому зафіксовано порушення:

- ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «ТЕСОРО» при придбанні товарів у постачальника ТОВ «ВЄНТЕК» у лютому 2011 року - зазначені правочини мають ознаки нереальності;

- п.3.1 ст. З, п.п.4.1.6 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 425933,00 грн., у тому числі по операціях з контрагентом ТОВ «ВЄНТЕК» - на суму 425933,00 грн.

На підставі цього акту перевірки податковим органом 28.02.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0000242202, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12 2010 року №2755- VІ позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 425 933,00 грн., з яких 425 933 грн. - за основним платежем, 1 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними та просить його скасувати.

Відповідно до ст. 135.1. ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно ст.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки досліджувались господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «ВЄНТЕК».

Так, між ПП «ТЕСОРО» (замовник) та ТОВ «ВЄНТЕК» (виконавець) укладено договір №01-02 від 01.02.2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити у зазначений у договорі строк зазначену у п. 1.2 цього договору певну продукцію (товар), а замовник зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, вказану в цьому договорові.

Ціна договору дорівнює загальній вартості товару, що постачається за цим договором, - вартість товару зазначається у додатку до даного договору (специфікація) та включає 20 % ПДВ.

За цим договором замовник здійснює оплату після підписання акту прийому-передачі або видаткової накладної.

Оплата вартості товару здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.

Всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України (п. 3 Договору).

Передача товару постачальником замовникові здійснюється за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 5, у відповідності з умовами цього договору за актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Обов'язок постачальника поставити товар замовникові вважаються виконаним з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі або видаткової накладної, якщо інше не впливає з вимог цього договору та чинного законодавства України.

Прийом-передача товару здійснюється сторонами за кількістю, комплектністю, асортиментом, іншими показниками, зазначеними у додатку №1 до цього договору (п. 4 Договору).

На виконання умов договору ТОВ «ВЄНТЕК» виписало видаткову накладну від 28.02.2011 року №130 та податкову накладну від 28.02.2011 року №129 на суму 656 580,00 грн.

Оплата за договором здійснювалась простим векселем (бланк серії АА 1710941, дата видачі 30.03.2011 року, дата погашення 29.04.2011 року) на суму 656 580,00 грн. (акт прийому-передачі векселя №1 від 30.03.2011 року).

ПП «ТЕСОРО» (замовник) та ТОВ «ВЄНТЕК» (виконавець) було укладено договір №02-02 на надання послуг від 01.02.2011 року, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: забезпечити упаковку товару, необхідну для його доставки, доставить вантаж автомобільним транспортом в пункт призначення в погоджені сторонами строки і здійснити завантажувальні-розвантажувальні роботи в місці відправки і в місці доставки вантажу, а замовник зобов'язаний оплатить вищевказані послуги.

Послуги, передбачені цим договором, надаються виконавцем у відповідності з умовами, вказаними в Додатках 1 до цього договору.

Відповідно до умов договору ПП «ТЕСОРО» отримано від ТОВ «ВЄНТЕК» акт виконаних робіт від 28.02.2011 року та податкову накладну №203 від 28.02.2011 року на суму 600000,00 грн.

Оплата здійснювалась відповідно до платіжних доручень №168 від 17.05.2011 року та №172 від 18.02.2011 року на суму 600 000,00 грн.

В акті відповідач свої доводи обґрунтовує тим, що фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в акті від 26.05.2011 року № 1283/233/36494829 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Вєнтек» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий 2011 року» встановлений факт відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

У акті зазначено, що згідно довідки 1-ДФ наданої суб'єктом господарювання до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська кількість працівників складає за четвертий квартал 2010 року -1 особа, при цьому перевірка проводиться за лютий 2011 року.

Щодо висновку відповідача про відсутнє право у позивача на формування витрат, у зв'язку з посиланням на ознаки нереальності правочинів, то відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного, стягується за рішенням суду в доход держави.

Недійсним є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо».

Законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Доказів наявності умислу у сторін договору на укладання його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення апорій цього договору до кримінальної відповідальності, тощо) відповідач не довів.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно ст. 7, ст. 8 КАС України підлягає застосуванню при здійсненні судочинства, у рішенні від 09.01.2007 року «Справа "Інтерсплав" проти України) також зазначив, що «держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак, такі межі оцінювання не є абсолютними. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно з якою, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних орав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Більше того, згідно законодавства України, податкові органи не наділені правом на встановлення нікчемності правочинів. Вичерпний перелік прав, які надані податковим органом міститься у ст.20 Податкового кодексу України. Відповідно до покладених функцій та повноважень податковій інспекції не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктів господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після певного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

За таких обставин, відповідач незаконно дійшов до висновку щодо нікчемності господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Вентек», оскільки недійсність договорів має бути визнана лише в судовому порядку, та неправомірно виніс рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори між позивачем та ТОВ «ВЄНТЕК» від 01 лютого 2011 року нікчемним на підставі статті 228 ЦК України.

Щодо правомірності позивача на формування витрат по операціям з контрагентом ТОВ «ВЄНТЕК» за період лютий 2011 року, то згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Слід зауважити, що ПП «ТЕСОРО» було надано всі необхідні та належним чином складені первині документи, зокрема, видаткові накладні й податкові накладні, акти виконаних робіт, специфікацію до договору, простий вексель (бланк серії АА 1710941), які мають статус первинних документів.

В свою чергу, відповідач не зазначив жодного факту, який би посилався на невідповідність та/чи неправильність заповнення первинних документів, він лише зазначив про факт ненадання ПП «ТЕСОРО» договорів та товаро-транспортних накладних й лише на цьому були зроблені висновки щодо порушення вимог чинного законодавства, а саме того, що операції з купівлі товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними по ланцюгу до «вигодо набувача».

Між тим, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Умовами договорів, укладених сторонами, не передбачено обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств позивачу і правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого товару та послуг, тому у суду є підстави вважати протиправними та такими, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення по визначенню суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Від-так, позовні вимоги належить задоволити в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги ПП «ТЕСОРО» задоволено в повному обсязі, то на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «ТЕСОРО» до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000242202 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств приватному підприємству «ТЕСОРО» (код ЄДРПОУ 33114923) за основним платежем у розмірі 425 933,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ТЕСОРО» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 червня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук