Рішення

від 18.07.2013 по справі 22-ц/796/6714/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6714/2013

Головуючий у 1 інстанції: П'ятничук І.В.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Музичко С.Г., Борисової О.В.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт» про поділ майна подружжя, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

31 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив поділити спільне майно подружжя наступним чином, визнавши за ним право власності на нежилу будівлю Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилу будівлю Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежилу будівлю Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежилу будівлю Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежилу будівлю Літ "О", площею 22,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 право власності на нежилу будівлю (Літ. «А»), загальною площею 1293,51 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

20 червня 2012 року ТОВ «Ріелт» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило суд визнати за ним право власності на: нежилу будівлю Літ "А", площею 188,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Б", площею 64,1 кв.м., нежилу будівлю Літ. "В", площею 103,7 кв.м., нежилу будівлю Літ "Г", площею 29,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Д", площею 7,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Є", площею 37,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Ж", площею 20,2 кв.м., нежилу будівлю Літ "З", площею 13,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "І", площею 14,4 кв.м., нежилу будівлю Літ "К", площею 18,8 кв.м., нежилу будівлю Літ "Л", площею 28,1 кв.м., нежилу будівлю Літ "М", площею 23,6 кв.м., нежилу будівлю Літ "Н", площею 19,0 кв.м., нежилу будівлю Літ "О", площею 22,8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позов ТОВ «Ріелт» задоволено.

03 квітня 2013 року Заступник прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив суд його скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Ріелт» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «Ріелт» у задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що у матеріалах справи немає жодного дозвільного документу на здійснення будівельних робіт по АДРЕСА_1. Також апелянт зазначив, що новозбудоване майно не було прийнято в експлуатацію та зареєстровано, розташоване на земельній ділянці, що не належить ТОВ «Ріелт». На думку апелянта, справу розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки спірне нерухоме майно розташоване у Голосіївському районі м. Києва. Крім того апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що судом першої інстанції неправомірно при вирішенні спору було застосовано ст. 392 ЦК України, так як право власності на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

У судовому засіданні прокурор Прокуратури Святошинського району м. Києва Семененко В.П. апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник ТОВ «Ріелт» у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, директор ТОВ «РІЕЛТ» Грицьков А.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці, однак вказані ним причини неявки у судове засідання є неповажними.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено у їх відсутність.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11 грудня 1992 року.

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт», його частка у статутному капіталі (фонді) Товариства становить - 250 000,00 грн., що відповідає 50% статутного фонду товариства.

20 лютого 2004 року між Київською міською радою в особі Київського міського голови ОСОБА_7 (орендодавець) та ТОВ «Ріелт» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 10 років (без права забудови) земельну ділянку площею 2, 8407 га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку (кадастровий номер 8000000000:90:442:0002) в АДРЕСА_3

01 листопада 2010 року ТОВ «Ріелт» (замовник) та ОСОБА_8 (підрядник) був укладений договір будівельного підряду №01-11-2010, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва нежилих будівель загальною площею 600 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити ці будівельні роботи. Строк закінчення будівельних робіт - 01 грудня 2011 року.

У зв'язку з виконанням будівельних робіт по АДРЕСА_1 між ТОВ «РІЕЛТ» та ОСОБА_8 27 липня 2011 року був підписаний акт виконаних робіт, в якому також зазначено про оплату робіт і відсутність претензій один до одного.

Задовольняючи позов ТОВ «Ріелт» суд першої інстанції виходив з того, що з підписанням Акту виконаних робіт 27 липня 2011 року ТОВ «Ріелт» є власником вказаного вище спірного нерухомого майна, право власності ТОВ «Ріелт» на спірне нерухоме майно не визнається та оспорюється ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які можуть чинити ТОВ «Ріелт» перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто в такому

разі ТОВ «Ріелт»не зможе повною мірою реалізовувати свої права як власника, що передбачені ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

З листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 червня 2013 року № 057021 -12397 вбачається, що земельна ділянка, на якій збудовано спірне нерухоме майно, передана у користування ТОВ «Ріелт» на підставі договору оренди від 20 лютого 2004 року.

Таким чином, нежитлове приміщення загальною площею 600, 0 кв.м. було зведено на земельній ділянці, яка була надана у користування ТОВ «Ріелт» на підставі договору оренди від 20 лютого 2004 року для експлуатації та обслуговування бази відпочинку без права забудови. Належним чином затверджена проектна документація та дозвіл на виконання будівельних робіт у матеріалах справи відсутні.

Отже, нежитлове приміщення, збудоване по АДРЕСА_1, є самочинним будівництвом, право власності на яке ТОВ «Ріелт» не набув відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України.

Суд першої інстанції на зазначене належної уваги не звернув, а тому дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України на майно, право власності на яке позивач не набув.

Також, на думку колегії суддів, визнавши право власності на об'єкт нерухомості, суд першої інстанції порушив права Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві як органу, уповноваженого приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти.

З огляду на викладене, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ «РІЕЛТ» про визнання права власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді