Рішення

від 23.07.2013 по справі 914/2421/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 р. Справа № 914/2421/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Делакс-Україна", Львівська область, м. Трускавець

до відповідача: Трускавецької міської ради Львівської області, Львівська область, м. Трускавець

про визнання недійсним п.2.2 додаткової угоди від 20.02.12 р. про внесення змін до договору оренди землі від 29.11.05 р.

Суддя Чорній Л.З.

Представники сторін:

від позивача: О. Лешківець

від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Суть спору:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Делакс-Україна", Львівська область, м. Трускавець до Трускавецької міської ради Львівської області, Львівська область, м. Трускавець про визнання недійсним п.2.2 додаткової угоди від 20.02.12 р. про внесення змін до договору оренди землі від 29.11.05 р.

Ухвалою суду від 19.06.13 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.07.13 р. Ухвалою суду від 09.07.13 р. розгляд справи відкладено на 12.07.13 р. Ухвалою суду від 12.07.13 р. розгляд справи відкладено на 18.07.13 р. В судовому засіданні 18.07.13 р. оголошено перерву до 23.07.13 р.

23.07.13 р. представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд: Визнати недійсним п. 2.2. Додаткової угоди від 20.02.12 про внесення змін до договору оренди землі зареєстрованого 29.11.05 у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040544600112, що укладена Трускавецькою міською радою Львівської області (Львівська обл., м. Трускавець, вул.Бориславська,2, ід. код за ЄДР26230588) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Делакс Україна" (Львівська обл., м. Трускавець, бульв. Ю. Дрогобича, 2, ід. код за ЄДР 32351931), зареєстрована в Управлінні Держкомзему в м. Трускавець Львівської 20.02.12 за № 461150004000078, а саме:« 2.2.Викласти в новій редакції п. 8 розділу «Строк дії договору»: « 8. Договір поновлено терміном на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору.Уцьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.».

Представник відповідача в судове засідання 23.07.13 р. не з'явився, подав відзив на позов від 11.07.13 р. №18/29-2000/1 відповідно до якого проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Крім цього, 12.07.13 р. представником відповідача подано клопотання №18/29-2001/1 про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на спредмет спору на стороні відповідача-Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі (82120, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного,22), яке є правонаступником управління Держкомзему України у м. Трускавці. Судом розглянуто вказане клопотання та відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господаським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання недійсним п.2.2 додаткової угоди від 20.02.12 р. про внесення змін до договору оренди землі від 29.11.05 р., укладеної між сторонами, а саме в частині, що стосується строку дії договору, відтак, прийняття судом рішення у даній справі жодним чином не вплине на права або обов'язки Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі щодо однієї з сторін, оскільки управління лише несе відповідальність за достовірність, повноту та актуальність відомостей у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відповідно до Порядків ведення Поземельної книги згадуваної книги записів про державну реєстрацію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.09 р. №1021.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.02.03р. ТзОВ «Делакс-Україна» укладено з ЗАТ «Трускавецькурорт» договір купівлі-продажу будівлі водолікарні на бульв. Ю. Дрогобича, 2 в м. Трускавець Львівської області. Актом передачі-приймання від 01.05.03р. підтверджено факт приймання позивачем будівлі. Пунктом 3.4. договору купівлі-продажу від 12.02.03 р. сторони визначили, що земельна ділянка загальною площею 0,7385 га., що надана ЗАТ «Трускавецькурорт» (Продавець) в постійне користування згідно рішення Трускавецької міської ради № 95 від 20.05.99р., (Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 004896 від 16.12.99р., зареєстрований за № 62), на якій розташовано об'єкт купівлі-продажу, передається у користування ТзОВ «Делакс - Україна» (Покупець).

З метою утримання зазначеного вище нерухомого майна, 29.11.05 р. ТзОВ «Делакс - Україна» укладено з Трускавецькою міською радою договір оренди землі, згідно якого земельна ділянка на бульв. Ю. Дрогобича, 2 в м. Трускавець Львівської області, площею 0,7385 га., на якій розташовано будівлю водолікарні, передана позивачу в оренду. Договір оренди зареєстровано у Трускавецькому відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.05р. № 040544600112. 29.11.05р. сторонами підписано акт передачі-приймання земельної ділянки, яким підтверджено факт передання земельної ділянки в оренду.

Згідно п. 1. договору оренди від 29.11.05 р., земельна ділянка передана в оренду для обслуговування споруди водолікарні. Строк оренди згідно п. 8 договору оренди склав 5 років.

З моменту спливу строку оренди визначеного п. 8 договору оренди (29.11.10р.), позивач (орендар) продовжував фактично користуватись земельною ділянкою, на умовах визначених договором оренди.

До матеріалів справи долучено лист ТзОВ «Делакс - Україна» від 20.10.10 р. (вих. № 20/10), адресований Трускавецькій міській раді, з якого вбачається, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження дії договору оренди землі від 29.11.05 р., на тих же умовах, на яких він був укладений.

Суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про заперечення відповідача проти використання позивачем земельної ділянки на бульв. Ю. Дрогобича, 2 в м. Трускавець, після спливу строку оренди згідно договору оренди землі від 29.11.05 р.

Відповідач в заперечення позовних вимог зсилається на те, що 20.10.10 р. позивач звернувся до міської ради з листом №20/10 про намір продовжити договір оренди цієї ж земельної ділянки. На підставі наведено 23.12.10 р. Трускавецькою міською радою прийнято рішення № 12, яким передбачено поновлення договору оренди землі від 29.11.05 р. При цьому, п. 1.13. рішення визначено що договір оренди продовжується строком на 1 рік. Однак, як повідомив позивач та підтвердив відповідач угоди про внесення змін до договору оренди сторонами у встановленому порядку не підписано.

З наведеного слідує, що з 29.11.05 р. продовжено використання позивачем земельної ділянки на бульв. Ю. Дрогобича, 2 в м. Трускавець, на умовах, визначених договором оренди землі зареєстрованого 29.11.05 р. у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040544600112. Відтак, відбулося поновлення договору оренди землі від 29.11.05 р. на тих же умовах і на той же строк.

Проте, 26.12.11 р. на підставі повторного листа позивача від 14.11.11 р. №43/07/11 міською радою прийнято рішення №248 „Про поновлення договорів оренди земельних ділянок". На підставі вказаного рішення між сторонами укладено додаткову угоду від 20.02.12 р. про внесення змін до договору оренди землі зареєстрованого 29.11.05 р. у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №040544600112.

Пунктом 2.2. додаткової угоди від 20.02.12 р. передбачено викладення п. 8 договору оренди землі від 29.11.05 р. в наступній редакції: « 8. Договір поновлено терміном на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.».

При цьому, судом встановлено, що до моменту укладення додаткової угоди від 20.02.12 р., п. 8 договору оренди землі від 29.11.05 р. визначав строк оренди наступним чином: «Договір укладено на 5 років».

При пийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 15 Закону України „Про оренду землі" серед обов'язкових умов договору оренди землі визначено, зокрема, строк дії договору оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Частина 3 ст. 180 ГК України визначає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З наведеного можна зробити висновок, що п. 8 договору оренди землі від 29.11.05 р. в редакції, що викладена п. 2.2. додаткової угоди від 20.02.12 р., не відображає періоду, протягом якого діє договір, відтак, не є строком договору. Отже, п. 2.2. додаткової угоди із договору оренди землі від 29.11.05 р. вилучено умову, яка згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ч. 3 ст. 180 ГК України, є обов'язковою умовою договору.

Суд також бере до уваги ту обставину, що на момент викладення п. 8 договору оренди землі від 29.11.05 р. в редакції, що визначає строк дії договору в 1 рік, відносини з оренди землі між сторонами фактично тривали понад 7 років.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Пункт 8 Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», викладено в наступній редакції: «Договір укладено на

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що виклавши п. 8 договору оренди землі від 29.11.05 р., в редакції, передбаченій п. 2.2. додаткової угоди від 20.02.12 р., сторони порушили вимоги ст. 14 Закону України «Про оренду землі», та ст. 179 ГК України.

Судом також встановлено, що з моменту завершення строку оренди за договором оренди землі від 29.11.05 р. (29.11.10 р.), до моменту укладення додаткової угоди від 20.01.12 р., ТзОВ «Делакс - Україна» фактично користувалося земельною ділянкою на бульв. Ю. Дрогобича, 2 в м. Трускавець на умовах визначених договором, - понад 2 роки та 2 місяці. Заперечень проти такого користування землею впродовж зазначеного строку орендодавець (Трускавецька міська рада), не заявляв.

Частина 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 29 листопада 2010 р.) визначає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Діюча на сьогодні норма закону, що визначає порядок поновлення договору оренди землі за умови наявності фактичного користування землею після спливу строку оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), аналогічно визначає, що договір вважається поновленим на тих самих умовах і най самий строк. При цьому, для поновлення договору оренди закон не передбачає прийняття орендодавцем будь-яких рішень.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законом не передбачено права сторін змінювати строк та інші умови договору оренди землі, у разі продовження фактичного користування землею та відсутності, протягом місяця з моменту спливу строку оренди землі, заперечень орендодавця.

Отже, зміна п. 2.2. додаткової угоди від 20.02.12 р. строку договору оренди в порядку поновлення договору оренди, суперечить вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 764 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що п. 2.2. додаткової угоди від 20.02.12 р., суперечить вимогам закону, що має наслідком порушення прав та законних інтересів позивача. При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що визначення в рішенні від 23.12.10 № 12 строку поновлення оренди тривалістю в 1 рік, означає заперечення проти продовження користування позивачем землею на умовах визначених договором оренди від 29.11.05, оскільки фактичне користування позивачем землею тривало, що стверджується матеріалами справи та проти чого відповідач не заперечує. При цьому, відповідач протягом більше двох років, не висловлював позивачу будь-яких заперечень з приводу користування землею.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, повно та об'єктивно вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обгрунтованими поданими суду доказами і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. 14,15, 33 Закону України „Про оренду землі", ч.4 ст. 179, ст. 180 Господарського кодексу України ст.ст. 15,16,203,215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним п. 2.2. Додаткової угоди від 20.02.12 про внесення змін до договору оренди землі зареєстрованого 29.11.05 у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040544600112, що укладена Трускавецькою міською радою Львівської області (Львівська обл., м. Трускавець, вул.Бориславська,2, ід. код за ЄДР26230588) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Делакс Україна" (Львівська обл., м. Трускавець, бульв. Ю. Дрогобича, 2, ід. код за ЄДР 32351931), зареєстрована вУправлінні Держкомзему в м. Трускавець Львівської 20.02.12 за № 461150004000078, а саме:« 2.2.Викласти в новій редакції п. 8 розділу «Строк дії договору»: « 8. Договір поновлено терміном на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору.У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.».

3. Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.07.13 р.

Суддя Чорній Л.З.