Постанова

від 16.07.2013 по справі 804/7447/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р. Справа № 804/7447/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Юхно І.В.

при секретарі Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача: Грабовської Т.В.

представника відповідача: Тронько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветафарм» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветафарм» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року №0000382201 та №0000392201.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ветафарм» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Матадор» за період березень-жовтень 2012 року є протизаконними. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та зазначив, що право позивача на податковий кредит виникло у зв'язку зі сплатою сум ПДВ в ціні придбання послуг, про що свідчать виписані ТОВ «Матадор» податкові накладні у зв'язку зі здійсненням господарських операцій із ТОВ «Матадор» за Договором на перевезення вантажу від 01.03.2012 р. №1. Зауважив, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Матадор» було платником податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво. Таким чином, вважає, що позивач мав право відносити до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних у ТОВ «Матадор» послуг згідно податкових накладних за березень-жовтень 2012р, оскільки такі податкові накладні були складені ТОВ «Матадор» правомірно. Окремо, представник позивача зауважив, що посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача не можуть бути підставою для встановлення порушень з боку позивача, оскільки останній не містить належних та допустимих доказів здійснення ТОВ «Матадор» діяльності, спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Також, порушення, допущені одним платником податків і відображення в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Зазначив, що висновки відповідача щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Матадор» ґрунтуються на припущеннях, є бездоказовими, хибними та законодавчо необґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті перевірки №84/221/355951 від 06.03.2013 року. Посилався на акт перевірки ТОВ «Матадор» з його контрагентами, відповідно до якого було встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, щодо ТОВ «Матадор». Представник відповідача зазначив, що перевіркою контрагента позивача з його контрагентами було встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 рр. Виходячи в вищевикладеного, ТОВ «Матадор» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Також, перевіркою встановлено невідповідність даних вказаних в ТТН даними, наданими центральним сервером баз даних УДАІ ГУ МВС України Дніпропетровській області, що свідчить про відсутність фактичного здійснення перевезень товару від транспортних послуг перевізника ТОВ «Матадор» в пункт призначення від замовлення ТОВ «Ветафарм» та, в свою чергу, вказує на нереальність здійснення господарських взаємовідносин між підприємствами. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням Факту реальності здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Матадор» за березень - жовтень 2012 року з підприємством ТОВ «Ветафарм» та відсутньої розумної економічної причини (ділова мета) відповідачем було встановлено, що ТОВ «Ветафарм» не мало намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької та іншої економічної діяльності. Також представник відповідача зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг суми не можуть включатися до складу витрат оподаткованого прибутку навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів. Враховуючи вищевикладене, підстав для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні не вбачається, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в редакції чинній на момент правовідносин.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветафарм» (код ЄДРПОУ 35595158) є платником податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

З 21.02.2013 року по 01.03.2013 року на підставі повідомлення від 21.02.2013р. №22/221/02, згідно із пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 21.02.2013 року №71 посадовою особою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ветафарм» (код ЄРДПОУ 35595158) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та додатку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Матадор» за період березень-жовтень 2012 року.

За результатами вищезазначеної перевірки було складено Акт №84/221/355951 від 06.03.2013 року, відповідно до якого було встановлено порушення:

1. ТОВ «Ветафарм» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкові кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненням завищено розмір податкового кредиту по декларації з податку на додану варті за період березень-жовтень 2012р. на загальну суму 18 842,5 грн., в т.ч. за березень 2012 року - 2819,83 грн., квітень 2012 року - 2625,00 грн., травень 2012 року - 1325,00 грн., червень 2012 року - 2083,67 грн., липень 2012 року - 994,00 грн., серпень 2012 року - 1984,50 грн., вересень 2012 року - 3699,50 грн., жовтень 2012 року - 3311,00 грн.

2. п.44.1 і 44.2 статті 44, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами доповненнями),чим завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) реалізованих товарів (робіт, послуг) податкової декларації з податку на прибуток за період з 01.03.2012р. по 31.10.2012р. в сумі 94 213 грн., що призвело заниження податку на прибуток за 1-4 кв.2012р. на суму 19 785 грн., у тому числі:

- 1 квартал 2012 року 2961 грн.,

- 2 квартал 2012 року 6335 грн.,

- 3 квартал 2012 року 7012 грн.,

- 4 квартал 2012 року 3477 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 26.04.2013р. № 0000382201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23553,13 грн., з яких за основним платежем - 18842,50 грн., за штрафними санкціями - 4710,63 грн.

- від 26.04.2013р. № 0000392201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24731,25 грн., з яких за основним платежем - 19785,00 грн., за штрафними санкціями - 4946,25 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «Ветафарм» від ТОВ «Матадор», та вважає, що у ТОВ «Ветафарм» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання послуг від ПП «Матадор», у зв'язку з не підтвердженням факту реального здійснення господарських операцій та відсутності розумної економічної причини (ділової мети) взаємовідносин між вищезазначеними підприємствами.

В акті перевірки 06.03.2013 року зазначено, що за результатами акту №7200/224/31820299 від 21.12.12 ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська по ТОВ «Матадор» встановлено нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Матадор» за січень-листопад 2011 року. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням факту реального здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Матадор» за березень-жовтень 2012 року, підприємством ТОВ «Ветафарм» за відсутньою розумної економічної причини (ділової мети) порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість та в порушення пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податкової декларації з податку на прибуток за період з 01.03.2012 року по 31.10.2012 року. Також в акті перевірки позивача від 06.03.2013 року зазначається, що невідповідність даних вказаних в ТТН з даними, наданими центральним сервером баз даних УДАІ ГУ МВС в Дніпропетровській області свідчить про відсутність фактичного здійснення перевезень товару від транспортних послуг перевізника ТОВ «Матадор» в пункт призначення від замовлення ТОВ «Ветафарм» та, в свою чергу, вказує на нереальність здійснення господарських операцій між підприємствами.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ветафарм» мало взаємовідносини з ТОВ «Матадор» згідно договору на перевезення вантажу від 01.03.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до вищезазначеного договору перевізник (ТОВ «Матадор») зобов'язується надати транспортні послуги для перевезення товарів ветеринарного призначення, в пункт призначення, а відправник (ТОВ «Ветафарм») зобов'язується сплатити за транспортні послуги кошти у розмірі встановленому договором. На підтвердження здійснення вказаних операцій ТОВ «Матадор» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, виписки за особовим рахунком. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду банківськими виписками по рахунку ТОВ «Ветафарм» за період який перевірявся податковим органом. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту, вартість отриманих послуг включено до складу валових витрат. Окрім того позивач до матеріалів справи надав перелік ланцюгів постачання товарів від ТОВ «Ветафарм» до його кінцевого споживача. На підтвердження реальності поставок товару від ТОВ «Ветафарм» до його кінцевого споживача, шляхом перевезення за допомогою ТОВ «Матадор» до матеріалів справи надані копії банківських виписок ТОВ «Ветафарм» та накладні по контрагентам позивача.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Матадор», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними, що також не оскаржує відповідач. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на отримані від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська матеріали акту перевірки від 21.12.2012 року №7200/224/31820299 контрагента позивача з його контрагентами, з аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання послуг з перевезення ТОВ «Матадор» було виписано на адресу ТОВ «Ветафарм» податкові накладні та накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ «Матадор» та ТОГВ «Ветафарм» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Позивач до матеріалів справи надав копії податкових накладних, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, виписки за особовим рахунком. Наведені документи підтверджують факт надання послуг з перевезення товарів ТОВ «Ветафарм». Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується наданими банківськими виписками по рахунку ТОВ «Ветафарм». На підтвердження реальності поставок товару від ТОВ «Ветафарм» до його кінцевого споживача, шляхом перевезення за допомогою ТОВ «Матадор» до матеріалів справи надані копії банківських виписок ТОВ «Ветафарм» та накладні по контрагентам позивача.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Ветафарм» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальник ТОВ «Ветафарм» не сплачував податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Ветафарм» та ТОВ «Матадор» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «Ветафарм» та ТОВ «Матадор» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «Ветафарм» було відомо про порушення ТОВ «Матадор» та його контрагентами вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано послуги з перевезення товару, а постачальник отримав грошові кошти за надані послуги).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Матадор» та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ «Ветафарм» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали перевірки контрагента позивача з його контрагентами, в ході якої не досліджувались первинні документи та дані центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, щодо відсутності у власності ТОВ «Матадор» транспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальником зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та даних центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують реальність проведених між ТОВ «Ветафарм» та ТОВ «Матадор» операцій з перевезення товарів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та ТОВ «Матадор» не підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами встановлено нереальність здійснення господарських операцій, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо не підтвердження факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Матадор» та на те, що первинні документи не можуть вважатись первинними документами, оскільки податковий орган вважає, що фактично господарські операції не відбулись.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності винесення оскаржуємих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветафарм» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0000382201 та №0000392201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветафарм» судовий збір у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві)грн. 85 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 22 липня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 22.07.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно