Рішення

від 25.07.2013 по справі 51/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/148 25.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейдінг СТОК»

До Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська міська рада

Про зобов'язання укласти договір оренди та вчинення дій

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Заболотна Ю.С. представник за довіреністю № б/н від 22.06.11.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.09. у справі № 51/148 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.09.) позов задоволено та зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір оренди майна площею 194,00 кв.м з розміром орендної плати 70 грн. за 1 кв.м, яке розташоване за адресою: аеропорт «Київ» (Жуляни), корпус 51, Солом'янський район, НБх - 2-поверховий, виробнича будівля спб та вохор у відповідності до типової форми договору, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.06. № 34/91, зі змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 21.12.06. № 526/583-1, від 22.02.07. № 170/831 та на умовах, визначених рішенням Київської міської ради від 02.10.08. № 395/395.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.13. вказані рішення та постанову скасовано, справу № 51/148 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.13. справу № 51/148 призначено до розгляду.

Позивач в призначені судові засідання 26.06.13. та 03.07.13. не з'являвся, в зв'язку з чим суд відкладав розгляд справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.07.13. справу № 51/148 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.13. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.07.13.

Представник позивача в судове засідання 25.07.13. не з'явився, своєї правової позиції з врахуванням постанови ВГСУ в даній справі не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.07.13. проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 25.07.13. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 51/148.

В судовому засіданні 25.07.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.07. між відповідачем (далі - Орендодавець) та позивачем (далі - Орендар) було укладено попередній договір оренди нерухомого майна (нежилих приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 200-2007, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в оренду нежилі приміщення загальною площею 194,00 кв.м на першому поверсі у виробничій будівлі спб та вохор за адресою: 03036, м. Київ для розміщення офісу (далі - попередній договір).

Відповідно до пункту 3.1. попереднього договору, його сторони узгодили, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої на дату підписання даного договору становить 18 168,10 грн. на місяць без врахування ПДВ. При цьому пунктом 3.4. попереднього договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується відповідачем разом з орендною платою.

Строк дії попереднього договору встановлено до прийняття рішення Київської міської ради, але не більше, ніж один рік з дати його підписання (пункт 9.1 попереднього договору).

23.07.08. сторони уклали угоду до попереднього договору № 200-2007 від 30.05.07., якою продовжили термін дії попереднього договору до прийняття рішення Київською міською радою, але не більше ніж до 23.07.09.

02.10.08. Київською міською радою прийнято рішення "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на конкурсних засадах" № 395/395, яким погоджено передачу в оренду позивачу нежилих приміщень загальною площею 194,00 кв.м на першому поверсі у виробничій будівлі спб та вохор за адресою: 03036, м. Київ, для розміщення офісу з щомісячною орендною платою у розмірі 70,00 грн. за 1 кв.м.

Пунктом 2 вищезазначеного рішення доручено підприємствам, установам, організаціям, яким надано дозвіл на укладання договорів оренди, в термін до двох місяців укласти договори оренди в установленому порядку.

За твердженням позивача, у грудні 2008 року відповідач надав йому проект договору оренди, відповідно до якого розмір щомісячної орендної плати становить 22 195,01 грн. (без урахування податку на додану вартість) із розрахунку 114,40 грн. за 1 кв.м, що значно відрізняється від розміру орендної плати, встановленої рішенням Київської міської ради № 395/395 від 02.10.2008 року.

Позивач, у свою чергу, надав відповідачу протокол розбіжностей від 19.12.08. до проекту договору із пропозиціями приведення проекту договору у відповідність до зазначеного рішення Київської міської ради № 395/395 від 02.10.08., із визначенням відповідного рішення розміру орендної плати і орендованої площі, а також без зазначення в договорі індексу інфляції, який не передбачено у рішенні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що обов'язок відповідача укласти з ним договір виникає з факту прийняття органом місцевого самоврядування за результатами конкурсу рішення, яким позивачеві та відповідачеві надано дозвіл на укладення договору оренди, та згідно з яким єдиною підставою для укладення договору оренди є лише відповідне рішення Київської міської ради.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини 1, 2 ст.648 ЦК України).

З наведених норм законодавства вбачається, що акт органів державної влади, Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що передбачає обов'язок укласти договір має бути правовим, таким, що заснований та відповідає нормативно-правовому акту, на підставі якого і у передбачений яким спосіб його видано.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Київської міської ради № 395/395 від 02.10.08. не є правовим актом, а є її ненормативним адміністративним актом, як приписом сесії депутатів ради, зверненим до певної особи, за наслідками розгляду питань в межах компетенції ради, який підлягає реалізації у передбачений законом спосіб.

Укладення господарських договорів за рішенням суду також регулюється ст.187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст.179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо зокрема існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Механізм укладання договорів та передання переддоговірних спорів на вирішення суду встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, статтею 57 Господарського процесуального кодексу України.

З системного аналізу вказаних положень не вбачається, що на відповідача покладено обов'язок за будь-яких обставин укласти з позивачем договір оренди комунального нерухомого майна, виходячи виключно з факту прийняття органом місцевого самоврядування рішення, яке не є правовим, як і не вбачається обов'язковість такого договору.

При цьому, відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 04.06.13. у справі № 51/148, вказано на те, що в силу приписів ст. 84 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору, проте, відповідача було зобов'язано укласти з позивачем договір оренди комунального майна на умовах, визначених рішенням Київської міської ради № 395/395 від 01.10.08., а не на умовах проекту договору.

Разом з тим, суд відзначає, що під час нового розгляду справи Господарським судом міста Києва, позивач в призначені судові засідання не з'являвся, а позовні вимоги розглядаються судом в редакції уточнень, поданих 04.09.09. через відділ діловодства суду, відповідно до яких позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір оренди комунального майна саме на умовах, визначених рішенням Київської міської ради № 395/395 від 01.10.08.

При цьому, позивачем відповідачу направлявся виключно протокол розбіжностей від 19.12.08., а не проект договору в тій редакції, в якій позивач просить зобов'язати укласти договір.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 15.12.11. № 860/7096 «Про внесення змін до деяких рішень Київської міської ради», внесено зміни до деяких рішень Київської міської ради згідно з додатком 2 до цього рішення, зокрема, до рішення Київської міської ради № 395/395 від 02.10.08., а саме виключено позицію 1 додатка до рішення Київради від 02.10.2008 № 395/395 "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на конкурсних засадах", якою погоджено передачу в оренду позивачу нежилих приміщень загальною площею 194,00 кв.м на першому поверсі у виробничій будівлі спб та вохор за адресою: 03036, м. Київ, для розміщення офісу з щомісячною орендною платою у розмірі 70,00 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейдінг СТОК».

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейдінг СТОК» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.13.

Суддя Т.М. Ващенко