Рішення

від 24.07.2013 по справі 910/9652/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9652/13 24.07.13

за позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Дніпровської районної у м. Києві ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Громадська організація "Дніпровське об'єднання "Дніпровчанин"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від прокуратуриНемикіна А.А. - за посвідченням; від позивача не з'явились; від відповідачане з'явились; від третьої особи не з'явились.

В судовому засіданні 24.07.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду м. Києва звернувся Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Дніпровської районної у м. Києві ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація "Дніпровське об'єднання "Дніпровчанин" про скасування позиції 5 до Переліку об'єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва та підлягають приватизації у 2008-2009 р.р. додатку до Рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 26.06.2008 р. № 239 "Про затвердження переліку об'єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках".

В обґрунтування позову орган прокуратури зазначає, що за результатами прокурорської перевірки щодо додержання вимог законодавства під час приватизації впродовж 2010-2012 років об'єктів нерухомого майна, що розташовані на території Дніпровського району м. Києва, встановлено, що рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради від 26.06.2008 № 239 "Про затвердження переліку об'єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" як об'єкт, що підлягає приватизації шляхом викупу Громадською організацією "Дніпровське об'єднання "Дніпровчанин", було визначено нежитлове приміщення загальною площею 841,7 кв.м. в м. Києві, Русанівський бульвар, 12.

Також перевіркою встановлено, що до прийняття вказаного рішення займане приміщення використовувалось на підставі договору оренди № 363 від 27.03.2008, який був укладений між КП "Дніпровський" та ГО "Дніпровське об'єднання "Дніпровчанин". Даний договір був укладений після набрання чинності Закону України "Про оренду державного майна" та не передбачав право викупу орендарем займаного приміщення.

Зважаючи на те, що у ГО "Дніпровське об'єднання "Дніпровчанин" не виникло права на приватизацію вказаного об'єкта шляхом викупу, рішення № 239 від 26.06.2008 в частині затвердження п. 5 до Переліку об'єктів, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і підлягають приватизації шляхом викупу є таким, що грубо порушує ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні та п. 51 Закону України "Про Державну програму приватизації ".

Ухвалою суду від 27.05.2013 порушено провадження у справі № 910/9652/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2013.

12.06.2013 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача, у якому останній просить суд відкласти розгляд справи та зобов'язати прокуратуру надіслати на адресу Київської міської ради копію позовної заяви.

У судове засідання 19.06.2013 орган прокуратури та представник відповідача з'явились. Представник прокуратури на виконання вимог ухвали суду подав документи для долучення до матеріалів справи. Представник відповідача вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав. Прокурор та представник відповідача проти відкладення розгляду справи не заперечують.

Судом клопотання позивача задоволено частково в частині відкладення розгляду справи, в іншій частині клопотання відмовлено, оскільки докази направлення Київській міській раді позовної заяви з додатками наявні у матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 24.07.13.

У судове засідання 24.07.13 з'явився представник органу прокуратури, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, витребуваних судом документів не надали, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27.03.08 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 264 щодо надання дозволу на передачу в оренду нежитлового приміщення по Русанівському бульвару, 12 в місті Києві ГО «Дніпровське об'єднання «Дніпровчанин».

На виконання вказаного розпорядження 27.03.08 між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» та ГО «Дніпровське об'єднання «Дніпровчанин» було укладено договір № 363 оренди нерухомого майна, терміном дії з 27.03.08 по 25.03.11 включно.

Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради ХVI сесії V скликання від 26.06.2008 р. № 239 "Про затвердження переліку об'єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Дніпровського району, що підлягають приватизації у 2008-2009 роках згідно додатку № 1, відповідно до позиції 5 додатку № 1 якого до переліку нежитлових приміщень, що підлягають викупу орендарем було віднесено приміщення загальною площею 841,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Русанівський бульвар, 12, літ. А, покупцем яких визначено ГО «Дніпровське об'єднання «Дніпровчанин» .

16.03.2009 р. між Дніпровською районною у місті Києві радою в особі Виконавчого органу Дніпровської районної у місті Києві ради - Управління оренди та приватизації комунального майна (продавець) та ГО «Дніпровське об'єднання «Дніпровчанин» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу приміщення, шляхом викупу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 4083, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 98), з № 1 по № 27, № І, ІІ, ІІІ, IV (групи приміщень № 99) (в літері А), загальною площею 814,90 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, будинок 12.

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 17.04.09 продавець передав, а покупець прийняв вказані приміщення.

Відповідно до п . 1.9 розпорядження Дніпровської районної у місті Києві ради від 29.10.10 № 611-Р виключено з балансу Дніпровської районної у місті Києві ради нежитлове приміщення що знаходяться за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, будинок 12, літ. А, загальною площею 814,9 кв.м.

Спір у справі стосується законності приватизації спірного майна шляхом викупу.

Прокурор вказує, що третьою особою не було здійснено невід'ємного поліпшення спірного майна, яке неможливо відокремити без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25% від його залишкової вартості, а тому визначення відповідачем способу приватизації спірного майна шляхом викупу є незаконним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позов органу прокуратури не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону , з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону , інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Пунктом 1 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки , затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" , (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки (далі - Програма) визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

У відповідності до п. 51 Програми у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Тобто, наведеними положеннями встановлено обставини, при настанні яких у орендаря державного чи комунального майна виникає переважне право на його викуп у випадку прийняття відповідним органом приватизації рішення щодо відчуження такого майна шляхом його приватизації.

Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. №14-рп/2000 орендар має право вимагати від органу приватизації встановити спосіб приватизації орендованого майна шляхом його викупу.

Однак, наведені обставини не виключають права відповідного органу приватизації самостійно встановити будь-який спосіб приватизації (в т.ч. шляхом викупу) за відсутності ініціативи орендаря, яким набуто переважне право викупу такого майна з огляду на наступне.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

У відповідності до частин 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою

З огляду на викладене вбачається, що умови приватизації комунального майна територіальної громади (в т.ч. визначення способу) визначаються відповідним органом місцевого самоврядування.

В даному випадку спірне майно на момент його приватизації належало до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку, умов та способу приватизації такого майна виступала саме Дніпровська районна у місті Києві рада.

Наведене знайшло своє відображення в положеннях ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) за змістом якої Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

У відповідності до ст.ст. 3, 7 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом, а обрання способу здійснюється шляхом затвердження уповноваженим органом відповідних переліків об'єктів із визначенням конкретного способу приватизації.

За змістом п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. №14-рп/2000 доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Із змісту ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) вбачається, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна" .

З огляду на викладене вбачається, що при прийнятті Дніпровською районною у місті Києві радою оскаржуваного рішення остання була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб приватизації спірного майна (в т.ч. шляхом викупу), не залежачи від наявності чи відсутності у орендаря переважного права викупу такого майна.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2010 р. у справі № 3/217-36/192, який при вирішенні аналогічного спору зазначив, що положення п. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки , затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" , не виключають можливість органу приватизації застосовувати процедуру викупу в інших випадках приватизації.

З огляду на викладене, наведені прокурором обставини не дають підстав для висновку про незаконність проведеної приватизації спірного майна, шляхом його викупу, та як наслідок не свідчать про наявність підстав для скасування рішення відповідача про приватизацію спірного майна, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.