Рішення

від 23.07.2013 по справі 922/2771/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 922/2771/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Релігійної громади (парафія) Озерянського храму Харківської єпархії Української Православної церкви, м. Харків до Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області м. Харків про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - Мозгового М.В. (дов. № б/н від 17.06.2013 р.)

відповідача - Красножона О.О. (дов. № 08-11/40/2-13 від 03.01.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Релігійна громада (парафія) Озерянського храму Харківської єпархії Української Православної церкви, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення загальною площею 387,9 кв.м., де: - літ. "Д-1" площею 54,6 кв.м., - літ. "Еп" площею 32,1 кв.м., літ."Ж-2" площею 301,2 кв.м., які розташовані за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 124.

У судовому засіданні 18 липня 2013 року суд встановлював щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв та клопотань не надходило, супровідним листом надав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Від Відповідача заяв та клопотань не надходило.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник Позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача щодо вирішення питання стосовно позовних вимог залишає на розсуд суду.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23 липня 2013 року до 11 години 30 хвилин.

23 липня 2013 року судове засідання продовжено у тому ж складі.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні вирішення питання стосовно позовних вимог залишає на розсуд суду.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. № 01-17/315/384/13 та затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Свою діяльність релігійна громада (парафія) Озерянського Храму Харківської єпархії Української православної церкви здійснює у Озерянському храмі, за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 124.

Харківським міським бюро технічної інвентаризації 20.12.2005 року був виданий технічний паспорт на нежитлову будівлю (Церква) літ."В-1".

13.06.2007 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано Позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Церкву) (нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площе 708,7 кв.м.) розташована за адресою Харківська обл., м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд.124.

В процесі здійснення діяльності для обслуговування власних потреб Позивачем за власні кошти виконано будівництво нежитлових будівель: церковного обрядового будинку (літ."Ж-2") загальною площею 301,2 кв.м.; вбиральні (літ."Еп") загальною площею 32,1кв.м.; приміщення охорони, підсобне приміщення ( літ. "Д-1") загальною площею 54,6кв.м. Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт тобто самочинно.

Зазначені нежитлові будівлі побудовані на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні Позивача.

Згідно технічних паспортів загальна площа нежитлової будівлі літ. "Ж-2" по вул. Полтавський Шлях, 124 у м. Харкові складає 301,2 кв.м.; нежитлової будівлі літ. "Еп" по вул. Полтавський Шлях, 124 у м. Харкові складає 32,1 кв.м.; нежитлової будівлі літ. "Д-1" по вул. Полтавський Шлях, 124 у м. Харкові складає 54,6 кв.м.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлових будівель Позивачем було замовлено технічний висновок про стан основних конструктивних елементів нежитлових будівель церковного обрядового будинку (літ."Ж-2"), вбиральні (літ. "Еп"), приміщення охорони, підсобне приміщення (літ."Д-1"), розташованих по вул. Полтавський Шлях, 124 у м. Харкові.

Відповідно до технічного висновку проведеного натурального обстеження основних будівельних конструкцій нежитлових будівель, літ."Д-1)", літ. "Еп", літ."Ж-2", розташованих за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 124, встановлено, що будівельні споруди обстежених об'єктів знаходяться в нормальному технічному стані і придатні до подальшої експлуатації. Технічний стан основних конструкцій і планування об'єкта не суперечить вимогам безпечної експлуатації будівель в цілому, а також відповідають будівельно-технічним, екологічним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам і правилам. Нежитлові будови можуть експлуатуватись безпечно для життя і здоров'я людей.

Згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності (сертифікат № 12864\12 від 18.01.2012 р.) про вартість майна № 1627\13 від 25 лютого 2013 р., ринкова вартість нежитлових будівель літ."Д-1", "Еп", "Ж-2", загальною площею 387,9 кв.м. складає 200 889 (двісті тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн.

З огляду на те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт Позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 376 ЦК України самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони: 1) збудовані (будуються) на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети; 2) збудовані (будуються) без належного дозволу; 3) збудовані (будуються) без належно затвердженого проекту; 4) збудовані (будуються) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Таким чином, придбана позивачем будівля відноситься до об'єктів самовільного будівництва.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових приміщень, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 3.4. "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом" затвердженого рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004 р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об'єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, які би спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача з підстав заявлених останнім.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15,16, 20, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Релігійною громадою (парафією) Озерянського храму Харківської єпархії Української Православної Церкви (61093, м. Харків, Ленінський район, вул. Полтавський Шлях, 124, Код ЄДРПОУ 22682595) право власності на нежитлову будівлю церковного обрядового будинку (літ.«Ж-2») по вул. Полтавський Шлях, 124 у м. Харкові загальною площею 301,2 кв.м.; нежитлову будівлю вбиральні (літ.«Еп») по вул. Полтавський Шлях, 124 у м. Харкові загальною площею 32,1 кв.м. та нежитлову будівлю приміщення охорони, підсобного приміщення (літ. «Д-1») по вул. Полтавський Шлях, 124 у м. Харкові загальною площею 54,6 кв.м.

Повне рішення складено 25.07.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.