Ухвала

від 18.07.2013 по справі 2а-1152/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р.Справа № 2а-1152/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Плюс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року ТОВ «Форсаж-Плюс» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0001522301 від 27.02.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 34319,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки під час перевірки товариством надано всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Югресурспостач». Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою або відсутність у нього трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей не являється підставою для того, щоб господарські операції визнати такими, що не мають реального товарного характеру, а також про неправомірність формування податкового кредиту за таким правочином. При здійсненні договірних відносин ТОВ «Югресурспостач» було платником ПДВ та мало право на видачу податкових накладних.

ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що наявність належним чином оформлених документів, які відповідно до ПК України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності. У контрагента позивача ТОВ «Югресурспостач» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспорті засоби та земельні ділянки; підприємство відсутнє за юридичною адресою. На думку відповідача, ТОВ «Югресурспостач» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Спірне податкове повідомлення-рішення податкова інспекція вважає правомірним; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.09.2012р. позов ТОВ «Форсаж-Плюс» задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Форсаж-Плюс» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 30.01.2012р. №341/23-5 та наказу №147 від 30.01.2012р., виданого ДПІ у м.Херсоні, у період з 30.01.2012р. по 31.01.2012р. посадовою особою ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Форсаж-Плюс» (код 32725500) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Югресурспостач» (код 35568653) за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №324/23-5/32725500 від 30.01.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- ч. 1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Форсаж-Плюс» при придбанні послуг у ТОВ «Югресурспостач» у серпні 2011 року. Послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2011 року на суму 27426,41 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, що одним із постачальників продукції позивачу було ТОВ «Югресурспостач». Згідно усної домовленості ТОВ «Форсаж-Плюс» в серпні 2011 року оприбутковано від ТОВ «Югресурспостач» послуги на суму 190797,9 грн. (у т.ч. ПДВ 31799,65 грн.). ДПІ у м.Херсоні складено акт про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ «Югресурспостач» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у серпні 2011 року; підприємство має стан 30 - в стані переходу до іншої ДПІ. Остання звітність подана за липень 2011 року. Згідно даних податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у ТОВ «Югресурспостач» відсутні основні фонди; відповідно до довідки по формі 1 ДФ працюючі на підприємстві у 4 кварталі 2010 року відсутні. З метою збору доказової бази щодо законності створення та діяльності суб'єкта господарювання, яке віднесено до категорії «податкова яма» за серпень 2011 року, а також щодо фактичного здійснення ТОВ «Югресурспостач» господарської діяльності в ході відпрацювання підприємства співробітниками ГВПМ ДПІ у м.Херсоні здійснено виїзди за юридичною адресою підприємства (м.Херсон, вул. Шовкуненко, 82Б, кв.6), проте за вказаною адресою службових осіб підприємства встановлено не було, вказаний СГД за зазначеною адресою не знаходиться. В ході проведених заходів встановлено, що на підприємстві зареєстрований один найманий працівник, основні фонди та транспортні засоби відсутні. У вересні 2011 року було відібрано пояснення у директора ТОВ «Югресурспостач» Ванзяка Є.П.; у поясненнях щодо діяльності товариства, обставин його реєстрації та переліку контрагентів, з якими співпрацював суб'єкт господарювання, обсягів поставок, товарно-грошових потоків Ванзяк Є.П. лише надав відповідь, що він являється директором ТОВ «Югресурспостач», на решту питань відмовився давати відповідь на підставі ст.63 Конституції України.

На підставі вказаного, податковий орган прийшов до висновку, що податковий кредит ТОВ «Форсаж-Плюс» сформований від ТОВ «Югресурспостач» у серпні 2011 року на суму ПДВ 31799,65 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів, відповідно до п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України є недійсним та підлягає зменшенню.

На підставі вказаного акту перевірки 27.02.2012р. ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0001522301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 34319,01 грн. (в т.ч. за основним платежем - 27462,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6856,6 грн.)

Задовольняючи позов ТОВ «Форсаж-Плюс» про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем в повній мірі підтверджено первинними документами реальність господарських операцій з ТОВ «Югресурспостач», а наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача не можуть бути причинами для відмови у включенні сум ПДВ, сплаченого в ціні послуг, до складу податкового кредиту. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «Форсаж-Плюс» в серпні 2011 року оприбутковано від ТОВ «Югресурспостач» послуги на суму 190797,9 грн. (у т.ч. ПДВ 31799,65 грн.), на підтвердження факту поставки яких в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати вартості робіт. Претензій у податкової інспекції з питання складання цих документів немає; зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Також, матеріалах справи містяться докази купівлі у виробників сільгосппродукції, яку перевозило ТОВ «Югресурспостач», та докази подальшого продажу сільгосппродукції ТОВ СП «Нібулон», ТОВ «Хлібінвестбуд», які були зазначені в товарно-транспортних накладних як вантажоодержувачі.

Податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що контрагент позивача ТОВ «Югресурспостач» був включений до ЄДРПОУ, був зареєстрований платником ПДВ, в податковій звітності у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операціях із позивачем. Також, податковим органом ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надано належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «Югресурспостач» було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Висновок же податкового органу про відсутність у постачальника позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є недоведеним, так як він був здійснений тільки на підставі податкової звітності без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Югресурспостач», які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

З матеріалів справи вбачається, що керівник ТОВ «Югресурспостач» не заперечує господарських стосунків з позивачем. Сама ж по собі відмова директора ТОВ «Югресурспостач» від надання документів для перевірки та пояснень щодо обставин здійснення договірних відносин протилежного не доводить.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання ДПІ на опитування інших посадових осіб інших підприємств, оскільки відсутні докази, що ТОВ «Югресурспостач» документувало податковий кредит в серпні 2011 року саме з цими постачальниками.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №324/23-5/32725500 від 30.01.2012р., складеному за результатами перевірки ТОВ «Форсаж-Плюс». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Югресурспостач», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також слід зазначити, що суду являється незрозумілим датування податковим органом акту перевірки 30.01.2012р. при фактичному її здійсненні у період з 30.01.2012р. по 31.01.2012р.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.