Рішення

від 23.07.2013 по справі 922/2896/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 922/2896/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта", місто Донецьк, вулиця Поліграфічна, будинок 18, код ЄДРПОУ 20339315; до товариства з обмеженою відповідальністю "Діотіма", 61015, місто Харків, провулок Донбасівський, будинок №17, код ЄДРПОУ 37874423; про стягнення 61054,05 грн. за участю представників:

позивача - Герман О.В., довіреність №22/07-13-374 від 22.07.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому 23.07.2013р. судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діотіма" про стягнення 61054,05грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №51-31/01-13/У від 31.01.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару, в якості правового обґрунтування позову позивач посилається на приписи статей 526, 623 ЦК України та статей 216, 224, 223, 231 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.07.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 19.07.2013р., проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись із відзивом на позов, із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Діотіма" (покупець) 31.01.2013р. укладено договір поставки №51-31/01-13/У, в порядку та на умовах якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари медичного призначення, медикаменти, визначені в п.1.2. даного договору, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 10.2. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання (п.10.1. договору) і діє до 31.12.2015р.

На виконання умов договору поставки №51-31/01-13/У від 31.01.2013р. у період з лютого по березень 2013 року позивач на підставі видаткових накладних №О-00000229 від 04.02.2013р., №О-00000230 від 04.02.2013р., №О-00000236 від 04.02.2013р., №О-00000237 від 04.02.2013р., №О-00000245 від 04.02.2013р., №О-00000248 від 04.02.2013р., №О-00000401 від 06.02.2013р., №О-00000402 від 06.02.2013р., №О-00000932 від 12.02.2013р., №О-00000935 від 12.02.2013р., №О-00000936 від 12.02.2013р., №О-00000938 від 12.02.2013р., №О-00000942 від 12.02.2013р., №О-000001252 від 15.02.2013р., №О-000001254 від 15.02.2013р., №О-000001255 від 15.02.2013р., №О-000002141 від 26.02.2013р., №О-000002143 від 26.02.2013р., №О-000001121 від 14.03.2013р., №О-000001122 від 14.03.2013р., №О-000001123 від 14.03.2013р., №О-000001124 від 14.03.2013р., №О-000001125 від 14.03.2013р., передав, а відповідач через уповноважених представників згідно виданих їм довіреностей №2 від 04.02.2013р., №9 від 18.02.2013р., №13 від 26.02.2013р., №23 від 18.03.2013р. (копії накладних та довіреностей в матеріалах справи) прийняв зазначений у накладних товар на загальну суму 61054,05грн. Факт отримання товару підтверджується підписами представників відповідача на зазначених накладних, котрі скріплено відтиском печаток сторін підписами їх повноважних представників.

За змістом п.3.5. договору поставка товару здійснюється з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як стверджує позивач у позовній заяві і це вбачається з поданих документів, позивач свої зобов'язання по договору виконав в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не провівши повної оплати за отриманий ним у власність товар в повному обсязі, внаслідок чого станом на 17.05.2013р. заборгованість відповідача за договором поставки становить 61054,05грн., що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу у повному обсязі за отриманий згідно договору товар суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 61054,05грн.

За таких обставин справи, суд вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на суму основного боргу правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 61054,05 боргу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1720,50грн. судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діотіма" (61015, місто Харків, провулок Донбасівський, будинок №17, код ЄДРПОУ 37874423) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" (83054, місто Донецьк, вулиця Поліграфічна, будинок 18, код ЄДРПОУ 20339315) суму заборгованості у розмірі 61054,05грн. та 1721,50грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.07.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.