Рішення

від 22.07.2013 по справі 910/3263/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3263/13 22.07.13

За позовом:Публічного підприємства «Рибпродукт плюс» До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет» Про: стягнення 2 835 624,00 рос. рублів Суддя Івченко А.М. Представники: Позивача:Ярощук П.А. - дов. від 14.02.2013 № б/н; Відповідача:не з'явився У судовому засіданні 22.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне підприємство «Рибпродукт плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет» стягнення 3 435 624 рос. рублів, що еквівалентно 911 539,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 порушено провадження у справі № 910/3263/13, розгляд справи призначено на 13.03.2013.

13.03.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог 3 115 624,00 рос. рублів.

В судовому засіданні 13.03.2013 представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3 115 624,00 російський рублів, яка прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 розгляд справи було відкладено на 08.04.2013.

В судове засідання 08.03.2013 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, (зменшення основного боргу, пред'явлення додаткових вимог - пені), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3 071 766 грн. 71 рос. рублів (2 835 624,00 рос. руб. - основного боргу та 236142,71 рос. руб. - пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом враховано, що згідно з п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГГІК. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 розгляд справи було відкладено на 17.04.2013.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва від 17.04.2013, у зв'язку із перебуванням судді Івченка А.М. у відпустці, справу № 910/3263/13, передано для подальшого розгляду судді Баранову Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 суддею Барановим Д.О. прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.05.2013, у зв'язку із виходом судді Івченка А.М. із відпустки, справу № 910/3263/13 передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 суддею Івченком А.М. прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Рибпродукт Плюс» (позивачем, Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корвет» (відповідачем, Покупцем) був укладений контракт № 2012-04-12 від 27.03.2012 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язався продавати, а Покупець приймати та оплачувати рибні консерви, виготовлені по замовленню Покупця (товар, продукція) партіями в кількості та в асортименті, зазначеними в Специфікаціях до контракту.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до вимог договору і на виконання Специфікацій № 4 від 05.07.2012, № 5 від 25.07.2012 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 5328672,00 російських рублів, що підтверджується наступними залізничними накладними СМГС з відміткою станції відправлення про приймання вантажу до перевезення, вантажними митними деклараціями (ВМД) про імпорт продукції в Російську Федерацію: СМГС № 2247120746993440 від 22.08.2012; ВМД 10102081/240812/0008203 від 03.09.2012; СМГС № 2247120747755541 від 13.09.2012; ВМД 10102081/180912/0009159 від 28.09.2012.

Відповідно до п. 4.1. Контракту (договору) Покупець зобов'язався оплатити поставлений товар протягом 41 календарного дня з дати поставки товару, відповідно до додатку та рахунку-фактури Продавця, датою поставки рахується дата митного очищення на території Російської Федерації.

Як вбачається із матеріалів справи, митне оформлення товару на території Російської Федерації відбулося 03.09.2012 та 28.09.2012, що підтверджується відміткою митного органу.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 2493048,00 рос. рублів., сума в розмірі 2835624,00 рос. рублів залишилася без оплати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у договорі сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати товару, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов контракту, повністю грошові кошти за отриманий товар не сплатив.

Згідно ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Пунктом 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифіковано Україною 19.12.1992 (СНД), визначено, що компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова згода сторін про передачу спору суду.

Відповідно до п. 8.2. розділу 8 зазначеного договору спори між сторонами підлягають розгляду в господарському суді України (м. Київ).

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, суд вважає, що позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 835 624,00 рос. рублів за Контрактом № 2012-04-12 від 27.03.2012 таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет» (Російська Федерація, 121357, м. Москва, вул. Артамонова, 16; ОДРН 1117746556355) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Рибпродукт Плюс» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код 36643888) 2 835 624 (два мільйони вісімсот тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) рос. рублів, 15 046 (п'ятнадцять тисяч сорок шість) грн. 95 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Дата підписання рішення: 26.07.2013

СуддяА.М. Івченко