Ухвала

від 23.05.2013 по справі 9101/22039/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. справа № 2а-8776/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі №2а-8776/10/0870 за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі за участю прокурора Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» 25 жовтня 2010 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі за участю прокурора Запорізької області в якому просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0001270805/0 від 24.09.2010 року та №0001270805/1 від 20.10.2010 року якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 323 667,50 грн. в т. ч. за основним платежем - 882 445 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 441 222,5 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті перевірки №394/08-05/00130926 від 14 вересня 2010 року на підставі яких їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.09.2010 року №0001270805/0 та від 20.10.2010 року №0001270805/1.

Постанова суду мотивована тим, що висновки, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 14 вересня 2010 року № 423/08-05/00130926 є необґрунтованими, зазначені в акті обставини та законодавчі (нормативні) посилання не підтверджують порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго» вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Посилається на те, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя встановлено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буделектроіндустрія».

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питань правових взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Буделектроіндустрія» (код ЄДРПОУ 33837037) за період з 01.01.2008 року по 31.01.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 394/08-05/00130926 від 14 вересня 2010 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.38-91), згідно якого відповідачем встановлено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» допущено порушення пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищені валові витрати по операціях з придбання послуг (товарів) у ТОВ «Буделектроіндустрія» на загальну суму 3397198 грн., у т.ч.:

- за 1 квартал 2008 року на суму 641 518 грн.;

- за півріччя 2008 року на суму 1 025 356 грн.;

- за 3 квартали 2008 року на суму 1 646 305 грн.;

- за 2008 рік на суму 2 236 475 грн.;

- за 1 квартал 2009 року на суму 428 456 грн.;

- за півріччя 2009 року на суму 705 637 грн.;

- за 3 квартали 2009 року на суму 795 233 грн.;

- за 2009 рік на суму 1 160 723 грн.

Вказане в акті перевірки порушення відповідачем обґрунтовано тим, що на його думку ВАТ «Запоріжжяобленерго» в 2008-2009 роках неправомірно віднесло до складу валових витрат витрати з придбання послуг (виконання робіт з капітального ремонту та модернізації основних засобів (обладнання) ВАТ «Запоріжжяобленерго») за 34 договорами підряду укладеними з ТОВ «Буделектроіндустрія».

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 року у справі №1-287/2010, яким встановлено, що в діях громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які в різні періоди часу займали посаду директора ТОВ «Буделектроіндустрія») вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом), ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України (підроблення документів, складання, видача чи використання підроблених документів), ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України (службове підроблення).

Враховуючи це, відповідач дійшов висновку, що укладені між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Буделектроіндустрія» договори та складені відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт не спрямовані на реальне настання правових наслідків у відповідності до ст.ст. 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України.

Таким чином, фактично в акті перевірки податковим органом зроблений висновок, що укладені між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Буделектроіндустрія» договори підряду є недійсними, внаслідок чого здійснені ВАТ «Запоріжжяобленерго» за цими договорами витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001270805/0 від 24.09.2010 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 882 445,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 441 222,50 грн. (а.с. 14).

Внаслідок застосування позивачем, процедури узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2010 року № 0001270805/0, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 року № 0001270805/1 сума податкового зобов'язання в якому, залишилася незмінною.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001270805/0 від 24.09.2010 року та №0001270805/1 від 20.10.2010 року на суму 1 323 667,50 грн. прийнятих відповідачем, було предметом судового спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, та суттєвою. Під безпосередньою її участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі зазначених норм права суд першої інстанції вірно визначив, що необхідною умовою для включення витрат понесених позивачем за спірними договорами підряду з ТОВ «Буделектроіндустрія» до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких робіт (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 5.3.9. Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з виконання робіт з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування.

Отже суд першої інстанції дослідивши докази по справі вірно встановив обставини того, що ТОВ «Буделектроіндустрія» виконувались підрядні роботи з модернізації та капітального ремонту устаткування ВАТ «Запоріжжяобленерго», яке забезпечує можливість здійснення позивачем ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і передача електроенергії місцевими (локальними) електромережами, при цьому позивач має всі необхідні документи, оформлені відповідно з вимогами законодавства України, (договори підряду, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення тощо), які підтверджують факт придбання позивачем послуг з виконання робіт у зазначеного контрагента та їх використання у власній господарській діяльності. Зазначені обставини знайшли своє підтвердження і в акті перевірки. Крім того обставини того, що господарські операції, здійсненні ВАТ «Запоріжжяобленерго» за укладеними з ТОВ«Буделектроіндустрія» договорами про реконструкцію модернізацію та заміну обладнання, пов'язані з його господарською діяльністю підтверджується висновком судової експертизи (т. 4 а.с. 14-35).

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати.

Щодо доводів відповідача викладених в акті перевірки про наявність вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 року, згідно якого «ТОВ «Буделектроіндустрія» визнано як фіктивне підприємництво» (т.1 а.с.104-140), та який свідчить про обставини вчинення громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2 злочинних дій та як наслідок обставини порушення позивачем вимог податкового законодавства України, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Згідно частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Між тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, вказаний вирок у справі №1-287/2010 не містить даних про те, що:

- злочинні дії громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають будь-яке відношення до фінансово-господарських операцій, які здійснювались за участю ВАТ «Запоріжжяобленерго»;

- правовідносини ТОВ «Буделектроіндустрія» з ВАТ «Запоріжжяобленерго», які відбувались протягом 2008-2009 років, є протиправними та фіктивними;

- громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 були притягнені до кримінальної відповідальності саме за дії, пов'язані з господарськими відносинами з ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Крім того, вироком суду не встановлені факти, які б могли свідчити про те, що фактично роботи за договорами, укладеними між ТОВ «Буделектроіндустрія» та ВАТ «Запоріжжяобленерго», не виконувались, не приймались та не оплачувались; так само як ці договори недійсними не визнані.

Як вірно зазначив суд першої інстанції: факт наявності вироку суду щодо посадових осіб «Буделекроіндустрія» не призводить до недійсності всіх угод, укладених під час їх перебування на посаді директора, та не позбавляє правового значення виданих ним документів з моменту їх видання.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав послуги в особи, яка на думку податкового органу порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того в акті перевірки зазначено, що укладені ВАТ «Запоріжжяобленерго» договори щодо здійснення ремонтних робіт ТОВ «Буделектроіндустрія» та відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт, не спрямовані на реальне настання правових у відповідності до статей 203, 215,216 ЦК України.

Однак відповідачем не було надано суду доказів які свідчать, що правочини щодо придбання позивачем послуг з виконання робіт у ТОВ «Буделектроіндустрія» визнані судом недійсними у встановленому законом порядку, в акті перевірки відсутні будь-які висновки (посилання) податкового органу щодо їх нікчемності та спричинення шкоди державі наслідками цих правочинів.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав, правомірність оскаржених рішень не довів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що висновок акту перевірки щодо завищення позивачем суми валових витрат є безпідставним та необґрунтованим, таким що ґрунтується на припущеннях відповідача, а неправомірність донарахування податкового зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно з підпунктом 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі №2а-8776/10/0870 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.В. Суховаров