Постанова
від 24.07.2013 по справі 801/6338/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2013 р. (12:52) Справа №801/6338/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Лотакова А.О., представників сторін:

від позивача - Полюк С.С., Трембач С.М., Корольов В.В., Жогот О.В.,

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРІ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРІ" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003292208 від 07.05.2013 року, № 0003302208 від 03.01.2013 року та № 0000072301 від 07.05.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів, робіт у КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» мають реальний характер, отримання товарів, робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.06.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача під час розгляду справи наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заперечень на адміністративний позов не надіслав.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРІ" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 13786255) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 22.10.1991 р.

Основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування (КВЕД 33.14), електромонтажні роботи (КВЕД 43.21), інші будівельно-монтажні роботи (КВЕД 43.29).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток (до 01.01.2012р.) та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРІ" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "ДОРІ" з питань взаємовідносин з КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 17.04.2013 р. №2293/22.8/13786255 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003292208 від 07.05.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 55750,75 грн., у тому числі за основним платежем - 51667,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4083,75 грн.;

- № 0003302208 від 07.05.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 47877,25 грн., у тому числі за основним платежем - 39490,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 8387,25 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 55750,75 грн., у тому числі за основним платежем - 51667,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4083,75 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «ДОРІ» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме у зв'язку із завищенням валових витрат позивачем за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі».

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 47877,25 грн., у тому числі за основним платежем - 39490,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 8387,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «ДОРІ» п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 198.1. п. 198.6., п. 4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі».

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0003292208 від 07.05.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 55750,75 грн., у тому числі за основним платежем - 51667,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4083,75 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування по операціям з КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» були сформовані позивачем у період 2010-2011 р.р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі - Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «ДОРІ» допущено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме: позивачем за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. завищені валові витрати на суму 218958,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання робіт у контрагентів КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 51667,00 грн.

За даними податкового органу завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ «ДОРІ» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ «ДОРІ» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «ДОРІ» по взаємовідносинах з ПП «Визит Торг», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДОРІ» (Покупець) та ПП «Визит Торг» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 04/04-11/73 від 04.04.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, товар, що належить продавцю окремими партіями по цінах, в асортименті та кількості, які погоджуються сторонами у виставлених рахунках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором.

На виконання умов вказаного договору ПП «Визит Торг» поставило товар, що підтверджується видатковою накладною від 20.04.2011 року № 172 на загальну суму 35667,30 грн., у тому числі ПДВ 5944,55 грн.(вартість без ПДВ 29722,75 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ «ДОРІ» повністю сплачена вартість отриманих від ПП «Визит Торг» товарів, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача на 35667,30 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ПП «Визит Торг» у 2011 р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Так, придбаний у ПП «Визит Торг» товар у подальшому ТОВ «ДОРІ» був реалізований ЗАТ «Кримський ТИТАН» відповідно до укладеного договору постачання № 346/з від 24.06.2010 року, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «ДОРІ») зобов'язується передати у власність покупця обладнання для системи відеонагляду, пожарної сигналізації, мережеве обладнання, комплектуючі та запчастини до них, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ДОРІ» поставило товар, що підтверджується видатковою накладною від 21.04.2011 року № РН-0000003 на загальну суму 20273,22 грн., у тому числі ПДВ 3378,87 грн.(вартість без ПДВ 16894,35 грн.) та видатковою накладною від 12.05.2011 року № РН-0000006 на загальну суму 13346,40 грн., у тому числі ПДВ 2224,40 грн.(вартість без ПДВ 11122,00 грн.). Загалом було реалізовано товару на загальну суму 33619,62 грн., у тому числі ПДВ 5603,27 грн. (вартість без ПДВ 28016,35 грн.)

Судом встановлено, що ЗАТ «Кримський ТИТАН» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «ДОРІ» товарів, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача 33619,62 грн.

Так, придбаний у ПП «Визит Торг» товар у подальшому ТОВ «ДОРІ» був реалізований ПАТ «Укрсоцбанк» відповідно до укладеного договору № 27/07-11 від 27.07.2011 року, відповідно до умов якого замовник (ПАТ «Уксоцбанк») доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту вузла обліку електроенергії Скіфського відділення № 509 Кримського комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк» по пр. Перемоги, 208 б в м. Сімферополі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ДОРІ» виконало роботи, при виконані яких був використаний лічильник електронний трьохфазовий Меркурій, вартістю 2069,00 грн. (вартість без ПДВ), що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011р.(том І, а.с.140).

Зазначені роботи, які були передані за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011р. (до яких увійшов лічильник електронний трьохфазовий Меркурій, придбаний у ПП «Визит Торг» у розділ - «матеріали») були оплачені ПАТ «Укрсоцбанк», про що свідчить виписка з особового рахунку позивача.

Зіставляючи ціну придбання товару у ПП «Визит Торг» з ціною реалізації цього товару ПАТ «Укрсоцбанк» та ЗАТ «Кримський ТИТАН» суд робить висновок про те, що ціна реалізації вище ціни придбання, що свідчить про ділову мету (спрямованість на отримання доходу) у здійснені цих операції ТОВ «ДОРІ».

Таким чином, за результатом господарських операцій з ПП «Визит Торг» по факту реалізації товарів іншим суб'єктам господарювання позивач отримав дохід у сумі 30085,35 грн. (вартість без ПДВ) та валовий прибуток у сумі 1912,60 грн. (з урахуванням часткової реалізації отриманих товарів), тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі, що підтверджується матеріалами справи.

А відтак, суд робить висновок, що товари, отримані від ПП «Визит Торг» були частково реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності, тобто склали собівартість реалізованих товарів того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (а саме у 2-3 кварталах 2011р.), у зв'язку з чим ТОВ «ДОРІ» відповідно до вимог ст. 138 Податкового кодексу України мав право на віднесення до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, витрати на придбання товарів у ПП «Визит Торг» на загальну суму 28172,75 грн. (собівартість частково реалізованих товарів)

Слід зазначити, що при дослідженні первинних документів податкового та бухгалтерського обліку судом встановлено, що станом на 1 серпня 2012р. лічильник електронний трьохфазовий Меркурій у кількості 1 шт., який не був реалізований у перевіряємому періоді 2011р. знаходився на залишку товариства, що підтверджується розгорнутою відомістю по бухгалтерського рахунку 201.

Судом встановлено, що лічильник електронний трьохфазовий Меркурій у кількості 1 шт. був використаний при виконанні зобов'язань з ТОВ «СК «Жилінвест» (за договором № 29/05-12 від 28.05.2012р.) та увійшов до акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012р.

При дослідженні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку судом встановлено, що витрати на придбання лічильника електронного трьохфазового Меркурій у сумі 1550,00 грн. не були включені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у 2011р., що підтверджується відомістю витрат за 2011р. по бухгалтерському рахунку 201.

Лічильник електронний трьохфазовий Меркурій, який був придбаний у ПП «Визит Торг» та реалізований ТОВ «СК «Жилінвест» був списаний з залишку матеріалів товариства, що підтверджується розгорнутою відомістю по бухгалтерського рахунку 201 станом на 01.09.2012р.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не включав у перевіряємому періоді 2011р. витрати у сумі 1550,00 грн. (вартість без ПДВ) на придбання товару (лічильник електронний трьохфазовий Меркурій) у ПП «Визит Торг» у зв'язку з тим, що зазначений товар був реалізований у серпні 2012р. та склав собівартість реалізованих товарів у серпні 2012р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач з 01.01.2012р. зареєстрований платником єдиного податку, а відтак лічильник електронний трьохфазовий Меркурій реалізований у серпні 2012р. був списаний з залишку матеріалів товариства та не увійшов до податкових декларацій з податку на прибуток у 2011р.

Суд зазначає, що податковим органом у перевіряємому періоді по контрагенту ПП «Визит Торг» були зняті витрати на загальну 29723 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 29723 грн. зі складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування позивача по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Визит Торг».

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді 2011р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг» на загальну суму витрат 28172,75 грн.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що при проведені перевірки взаємовідносин ТОВ «ДОРІ» та ПП «Визит Торг» податковим органом не були досліджені усі первинні бухгалтерські документи, які необхідні для підтвердження витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування відповідно до вимог ст. 138 Податкового кодексу України.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «ДОРІ» по взаємовідносинах з ПП «Криспецтехнолоджі», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «ДОРІ» мав договірні взаємовідносини з ПП «Кримспецтехнолоджи».

ПП «Кримспецтехнолоджи» поставило ТОВ «ДОРІ» товар, що підтверджується видатковою накладною від 16.02.2010 року № 40 на загальну суму 78409,80 грн., у тому числі ПДВ 13068,30 грн.(вартість без ПДВ 65341,50 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ «ДОРІ» повністю сплачена вартість отриманих від ПП «Кримспецтехнолоджи» товарів, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача на 78409,80 грн.

А відтак, за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів/датою оприбуткування платником податку товарів, відповідно до приписів п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді суму у розмірі 65341,50 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від ПП «Кримспецтехнолоджи» у 2010 р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлено наступне.

Так, придбаний у ПП «Кримспецтехнолоджи» товар у подальшому ТОВ «ДОРІ» був реалізований ТОВ «Кримська мехколонна № 8», що підтверджується видатковою накладною від 17.02.2010 року № РН-0000005 на загальну суму 80010,00 грн., у тому числі ПДВ 13335,00 грн.(вартість без ПДВ 66675,00 грн.).

Судом встановлено, що ТОВ «Кримська мехколонна № 8» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «ДОРІ» товарів, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача на 80010,00 грн.

Таким чином, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 65341,50 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (отримані товари від ПП «Кримспецтехнолоджи» були реалізовані позивачем ТОВ «Кримська мехколонна № 8»), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

Крім того, позивачем за результатом вказаної господарської операції отриманий дохід у сумі 80010,00 грн. та чистий прибуток у сумі 1600,20 грн., у зв'язку з чим вказана операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податку.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «ДОРІ» по взаємовідносинах з КП «Альянс», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДОРІ» (Замовник) та КП «Альянс» (Підрядник) було укладено договір на електромонтажні роботи № 07/09-11/1367 від 07.09.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання - виконати електромонтажні роботи та роботи з монтажу слаботочних систем (зв'язку, інформаційних, телебачення, радіо, сигналізації) на об'єктах замовника.

На виконання умов вказаного договору КП «Альянс» виконало роботи, що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт: за жовтень 2011р. на суму 51320,26 грн., у тому числі ПДВ 8553,38 грн. (вартість без ПДВ 42766,88 грн.), за листопад 2011р. на суму 61800,98 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10300,16 грн. (вартість без ПДВ 51500,82 грн.) та за грудень 2011р. на суму 35551,12 грн., у тому числі ПДВ 5925,19 грн. (вартість без ПДВ 29625,93 грн.). Загалом було виконано робіт на суму 148671,46 грн., у тому числі 24778,73 грн. (вартість без ПДВ 123892,73 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ «ДОРІ» повністю сплачена вартість отриманих від КП «Альянс» робіт, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача на суму 148671,46 грн., у тому числі 24778,73 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від КП «Альянс» у 2011 р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Так, придбані у КП «Альянс» роботи у подальшому ТОВ «ДОРІ» були реалізовані ПАТ «Крименерго», відповідно до укладеного між ПАТ «Крименерго» (Замовник) та ТОВ «ДОРІ» (Підрядник) договору на монтажні роботи № 14/11-11-05/651 від 22.11.2011 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними або залученими силами роботи з монтажу системи відеонагляду на об'єкті замовника.

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. на загальну суму 37943,90 грн., у тому числі ПДВ 6324 грн. (вартість без ПДВ 31619,90 грн.), до якого увійшли роботи, отримані ТОВ «ДОРІ» від КП «Альянс».

Судом встановлено, що ПАТ «Крименерго» повністю сплачена вартість отриманих від ТОВ «ДОРІ» товарів, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача на 37943,90 грн.

Зіставляючи ціну придбання робіт КП «Альянс» з ціною реалізації робіт ПАТ «Крименерго» суд робить висновок про те, що ціна реалізації вище ціни придбання, що свідчить про ділову мету (спрямованість на отримання доходу) у здійснені цих операції ТОВ «ДОРІ». Таким чином, за результатом господарських операцій з КП «Альянс» по факту реалізації робіт іншим суб'єктам господарювання позивач отримав дохід у сумі 31619,90 грн. (вартість без ПДВ) та валовий прибуток у сумі 1993,97 грн. (з урахуванням реалізації робіт отриманих від КП «Альянс» за актом у грудні 2011р.), тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі, що підтверджується матеріалами справи.

А відтак, суд дійшов висновку, що роботи, отримані від КП «Альянс» були частково реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності, тобто склали собівартість реалізованих робіт того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких робіт (а саме у 4 кварталі 2011р.), у зв'язку з чим ТОВ «ДОРІ» відповідно до вимог ст. 138 Податкового кодексу України мав право на віднесення до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, витрати на придбання робіт у КП «Альянс» на загальну суму 29625,93 грн. (собівартість реалізованих робіт отриманих від КП «Альянс» за актом у грудні 2011р.)

Слід зазначити, що при дослідженні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку судом встановлено, що витрати понесені на придбання робіт у КП «Альянс» на суму 113121,24 грн., у тому числі ПДВ 18853,54 грн. (вартість без ПДВ 94267,70 грн.), які передані позивачу за актами за жовтень 2011р. та листопад 2011р. не були включені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у 4 кварталі 2011р., що підтверджується відомістю витрат за 2011р.

Так судом встановлено, що роботи, які придбані у КП «Альянс», були у подальшому передані замовникам а саме:

- роботи отримані ТОВ «ДОРІ» від КП «Альянс» за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. на суму 61800,98 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10300,16 грн. (вартість без ПДВ 51500,82 грн.) були передані ТОВ «Торгсервіс» на загальну суму 179412,19 грн., у тому числі ПДВ 29902,03 грн. за актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012р.(на виконання умов договору № 15/11-11 від 15.11.2011р.)

- роботи отримані ТОВ «ДОРІ» від КП «Альянс» за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011р. на суму 51320,26 грн., у тому числі ПДВ 8553,38 грн. (вартість без ПДВ 42766,88 грн.) були передані Підприємству «Сі Ен Жі Ес Інженірінг» на загальну суму 112739,78 грн., у тому числі ПДВ 18789,96 грн. за актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012р.(на виконання умов договору № 20/04-11 від 20.04.2011р.)

А відтак, судом встановлено, що позивач не включав у 4 кварталі 2011р. витрати у сумі 94267,70 грн. (вартість без ПДВ) на придбання робіт у КП «Альянс», які передані позивачу за актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та листопад 2011р. у зв'язку з тим, що зазначені роботи були реалізовані у 1 кварталі 2012р.

Суд зазначає, що податковим органом у перевіряємому періоді по контрагенту КП «Альянс» були зняті витрати на загальну 123894 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 123894 грн. зі складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування позивача по взаємовідносинам з контрагентом КП «Альянс».

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у 4 кварталі 2011р. позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді та надали позивачу право на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідно до вимог ст. 138 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з КП «Альянс» на загальну суму витрат 29625,93 грн.

У зв'язку з чим суд робить висновок, що при проведені перевірки взаємовідносин ТОВ «ДОРІ» та КП «Альянс» податковим органом не були досліджені усі первинні бухгалтерські документи, які необхідні для підтвердження витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідно до вимог ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ПП «Визит Торг» платником податків було сформовано валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, на загальну суму 123140,18 грн. (28172,75+29625,93+65341,50).

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування (КВЕД 33.14), електромонтажні роботи (КВЕД 43.21), будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (КВЕД 42.22).

Отже отримання від ПП «Визит Торг», КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджі» товарів, робіт та передача їх замовникам відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що вказані витрати у сумі 123140,18 грн. по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг», КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджі» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, понесених позивачем у 2010-2011 роках.

Відтак суд зазначає, що ТОВ «ДОРІ» виконані усі умови, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, витрат, пов'язаних з придбанням товарів, робіт у ПП «Визит Торг», КП «Альянс» та ПП «Кримспецтехнолоджі» на суму 123140,18 грн. (вартість без ПДВ), оскільки вчинені господарські операції відповідають основним видам статутної діяльності позивача, пов'язані з господарською діяльністю платника податків - позивача у справі та включені до складу витрат у тому податковому періоді, в якому визнано дохід від реалізації отриманих товарів, робіт (послуг).

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності та необґрунтовано сформовані позивачем.

А відтак, збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 55750,75 грн., у тому числі за основним платежем - 51667,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4083,75 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0003302208 від 07.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 47 877,25 грн., у тому числі за основним платежем - 39490,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 8387,25 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» був сформований позивачем у періоді 2010-2012рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Як зазначалось вище, сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 47877,25 грн., у тому числі за основним платежем - 39490,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 8387,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «ДОРІ» п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 198.1. п. 198.6., п. 4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі».

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 39490,00 грн., у т.ч. за квітень 2011р. у сумі 5945 грн., за жовтень 2011р. у сумі 8553 грн., за листопад 2011р. у сумі 10300 грн., за грудень 2011р. 5925 грн. та за січень 2012р. у сумі 8767 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «ДОРІ» з ПП «Визит Торг», суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ «ДОРІ» (Покупець) та ПП «Визит Торг» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 04/04-11/73 від 04.04.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, товар, що належить продавцю окремими партіями по цінах, в асортименті та кількості, які погоджуються сторонами у виставлених рахунках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором.

Судом встановлено, що ТОВ «ДОРІ» повністю сплачена вартість отриманих від ПП «Визит Торг» товарів, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача 35667,30 грн.

Таким чином, у періоді, що перевірявся за датою передачі товарів/за датою списання грошових коштів в оплату товарів вартістю 35667,30 грн., у тому числі ПДВ 5944,55 грн., у продавця (ПП «Визит Торг») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 5944,55 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Визит Торг» виписало позивачу податкову накладну № 55 від 20.04.2011 року на суму 35667,30 грн., у тому числі ПДВ 5944,55 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за квітень 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання товарів, що підтверджено податковою накладною/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у квітні 2011 р. по взаємовідносинах з ПП «Визит Торг» в сумі 5944,55 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що продавець - ПП «Визит Торг» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «ДОРІ» з ПП «Криспецтехнолоджі», суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, ТОВ «ДОРІ» мав договірні взаємовідносини з ПП «Кримспецтехнолоджи».

Таким чином, у періоді, що перевірявся за датою передачі робіт/за датою списання грошових коштів в оплату товарів вартістю 78409,80 грн., у тому числі ПДВ 13068,30 грн., у продавця (ПП «Кримспецтехнолоджи») відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 13068,30 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Кримспецтехнолоджи» виписало позивачу податкову накладну № 40 від 16.02.2010 року на суму 78409,80 грн., у тому числі ПДВ 13068,30 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за лютий 2010 р.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168 у позивача виникло право на формування податкового кредиту у лютому 2010 р. по взаємовідносинах з ПП «Кримспецтехнолоджи» в сумі 13068,30 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що продавець - ПП «Кримспецтехнолоджи» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону № 168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «ДОРІ» з КП «Альянс», суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ «ДОРІ» (Замовник) та КП «Альянс» (Підрядник) було укладено договір на електромонтажні роботи № 07/09-11/1367 від 07.09.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання - виконати електромонтажні роботи та роботи з монтажу слаботочних систем (зв'язку, інформаційних, телебачення, радіо, сигналізації) на об'єктах замовника.

Таким чином, у періоді, що перевірявся за датою передачі робіт/за датою списання грошових коштів в оплату робіт вартістю 148671,46 грн., у тому числі ПДВ 24778,73 грн., у підрядника (КП «Альянс») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 24778,73 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ КП «Альянс» виписало позивачу податкову накладну № 271 від 31.10.2011 року на суму 51320,26 грн., у тому числі ПДВ 8553,38 грн., податкову накладну № 324 від 30.12.2011 року на суму 35551,12 грн., у тому числі ПДВ 5925,19 грн., податкову накладну № 299 від 30.11.2011 року на загальну суму 61800,98 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10300,16 грн., які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних.

У зв'язку з чим, по даті отримання робіт, що підтверджено податковою накладною/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового по взаємовідносинах з КП «Альянс» в сумі 24778,73 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що продавець - КП «Альянс» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2011 року по взаємовідносинам з КП «Альянс» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «ДОРІ» з ПП «Пан Буд», суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ «ДОРІ» (Замовник) та ПП «Пан Буд» (Підрядник) було укладено договір на монтажні роботи № 03/01-12/3 від 03.01.2012 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання - виконати електромонтажні роботи та роботи з монтажу слаботочних систем (зв'язку, інформаційних, телебачення, радіо, сигналізації) на об'єктах замовника.

На виконання умов вказаного договору ПП «Пан Буд» виконало роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 52603,44 грн., у тому числі ПДВ 8767,24 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ДОРІ» повністю сплачена вартість отриманих від ПП «Пан Буд» робіт, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача 52603,44 грн., у тому числі ПДВ 8767,24 грн.

Таким чином, у періоді, що перевірявся за датою передачі робіт/за датою списання грошових коштів в оплату робіт вартістю 52603,44 грн., у тому числі ПДВ 8767,24 грн., у підрядника (ПП «Пан Буд») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 8767,24 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Пан Буд» виписало позивачу податкову накладну № 96 від 31.01.2012 року на суму 52603,44 грн., у тому числі ПДВ 8767,24 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за січень 2012р.

У зв'язку з чим, по даті отримання робіт, що підтверджено податковою накладною/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у січня 2011 р. по взаємовідносинах з ПП «Пан Буд» в сумі 8767,44 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що продавець - ПП «Пан Буд» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем по взаємовідносинах з ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд», судом встановлено, що господарські операції з переліченими контрагентами здійснені у зв'язку з укладенням позивачем договорів з суб'єктами господарювання на виконання електромонтажних та електроремонтних робіт, вказані операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт у ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів, робіт від ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд» булі вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з його контрагентами правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів, робіт від ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд» (зокрема доказів отримання вказаних товарів, робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів,робіт саме від ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність ПП «Визит Торг», КП «Альянс», ПП «Криспецтехнолоджі» та ПП «Пан Буд» за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів та виконання робіт: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі», а відтак відсутня залежність правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування та податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту та виключення витрат по операціям з КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Визит Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджі», знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування підприємств» та Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003292208 від 07.05.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 55750,75 грн., у тому числі за основним платежем - 51667,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4083,75 грн. та № 0003302208 від 07.05.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 47877,25 грн., у тому числі за основним платежем - 39490,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 8387,25 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.07.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003302208 від 07.05.2013 року та № 0003292208 від 07.05.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ» (ЄДРПОУ 13786255) 1037,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна


Суд	Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення	24.07.2013
Оприлюднено	29.07.2013
Номер документу	32635278
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —801/6338/13-а

Постанова від 24.07.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Тоскіна Г.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 24.07.2013 по справі 801/6338/13-аОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Судовий реєстр по справі —801/6338/13-а

Постанова від 24.07.2013

Постанова
від 24.07.2013 по справі 801/6338/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ