Постанова

від 29.03.2013 по справі 811/132/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року Справа № 811/132/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" (надалі - ТОВ "РТ-Груп") звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Олександрійська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007582210 від 21.11.12, №0007592210 від 21.11.12.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 175 298,80 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 154 896,30 грн., прийняті Олександрійською ОДПІ на підставі акту №313/22-10/35767171 від 09.11.12 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "РТ-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12". За результатами перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем порядку формування валових витрат та здійснення амортизаційних відрахувань у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Алькон Люкс", яке має ознаки фіктивності, а факт поставки товарів від якого не підтверджено, а також про те, що операції по формуванню податкового кредиту за рахунок ТОВ "Алькон Люкс" є нікчемними. Позивач, стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ТОВ "Алькон Люкс", які підтверджені належними первинними документами, посилаючись на відсутність судових рішень про визнання недійсними укладених договорів, доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи. Додатково виклав доводи щодо незгоди з донарахуванням спірними податковими повідомленнями - рішеннями грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за господарською операцією щодо зберігання майна фізичної особи ОСОБА_1, вказуючи, що на момент проведення перевірки у позивача не виник дохід та податкові зобов'язання за договором зберігання майна, укладеним з цією особою.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки обґрунтовані тим, що валові витрати, амортизаційні нарахування та податковий кредит з ПДВ сформовано позивачем за правочинами з ТОВ "Алькон Люкс", щодо якого ДПІ в Оболонському районі не вдалося провести зустрічну звірку, про що надано акт №274/22-7/36438665 від 25.10.12. Стверджував, що встановлений у цьому акті факт неподання ТОВ "Алькон Люкс" додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік свідчить про те, що вказане товариство не мало виробничих потужностей та основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності, натомість, займалося діяльністю, спрямованою на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди на користь ТОВ "РТ-Груп", з метою заниження бази оподаткування по податку на прибуток та податку на додану вартість та несплати відповідних сум податків. Вказував, що про відсутність придбання основних засобів від ТОВ "Алькон Люкс" свідчать також результати інвентаризації, проведеної під час планової перевірки позивача, ненадання ним на перевірку технічних паспортів на основні засоби, які придбані у ТОВ "Алькон Люкс", а також документів, які підтверджують їх транспортування. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" з 10.06.08 зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Олександрійської міської ради (а.с.26,27, т.1), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Посадовими особами Олександрійської ОДПІ та ДПС у Кіровоградській області на підставі наказів №503 від 03.10.12, №547 від 26.10.12 (а.с. 29, 30, т.1) у період з 15.10.12 по 02.11.12 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "РТ-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, результати якої оформлено актом №313/22-10/35767171 від 09.11.12. (а.с. 31-89, т.1).

Висновками акту перевірки констатовано зокрема такі порушення:

1) п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 141 046 грн., в т.ч. за 2010 рік в сумі 134 688 грн. (півріччя 2010 року - 50 625 грн., ІІІ квартали 2010 року - 133 438 грн., 2010 рік - 134 688 грн.), за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 4 035 грн., за півріччя 2012 року в сумі 2 323 грн. (І квартал 2012 року - 1 162 грн.);

2) пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. "б" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 123 917 грн., в т.ч. за червень 2010 року в сумі 40 500 грн., за серпень 2010 року в сумі 82 917 грн., за січень 2012 року в сумі 83 грн., за лютий 2012 року в сумі 83 грн., за березень 2012 року в сумі 83 грн., за квітень 2012 року в сумі 83 грн., за травень 2012 року в сумі 84 грн., за червень 2012 року в сумі 84 грн.

На підставі цього акту Олександрійською ОДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0007582210 від 21.11.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.135.5 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 175 298,80 грн., з яких 141 046 грн. - за основним платежем, 34 252,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 120, т.1)

- №0007592210 від 21.11.12, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. "б" п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 154 896,30 грн., з яких 123 917 грн. - за основним платежем, 30979,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 121, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до таких висновків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №313/22-10/35767171 від 09.11.12 та наданого відповідачем розрахунком (а.с. 166, т.3), підставою для висновків відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та його донарахування у сумі 175 298,80 грн. шляхом винесення податкового повідомлення-рішення №0007582210 від 21.11.12, стали порушення, допущені позивачем при декларуванні валового доходу, валових витрат та нарахуванні амортизаційних відрахувань, зокрема:

- п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого товариством завищено валові витрати всього за 2010 рік в сумі 533 750 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року у сумі 202 500 грн., за ІІІ квартал 2010 року у сумі 331 250 грн., за рахунок віднесення до валових витрат, витрат, отриманих від підприємства, яке має ознаки фіктивності по нікчемним правочинам, а саме: витрат з вартості ТМЦ, придбаних від ТОВ "Алькон люкс", факт поставки яких не підтверджено;

- пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено амортизаційні відрахування за ІV квартал 2010 року в сумі 5 000 грн., за І квартал 2011 року в сумі 4 700 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 4 281 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 4 282 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 4 282 грн.), за І квартал 2012 року в сумі 4 281 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 4 282 грн., за рахунок проведення нарахувань амортизації по основних засобах, отриманих від підприємства, яке має ознаки фіктивності по нікчемним правочинам, а саме: основних засобів, придбаних від ТОВ "Алькон люкс", факт поставки яких не підтверджено.

- п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено задекларовані показники у рядку 06.6 декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року" в сумі 4700 грн. за рахунок проведення нарахувань амортизації по основних засобах, отриманих від підприємства, яке має ознаки фіктивності по нікчемним правочинам, а саме: основних засобів, придбаних від ТОВ "Алькон люкс", факт поставки яких не підтверджено;

- п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за півріччя 2012 року в сумі 2500 грн. (в т.ч. за І квартал 2012 року в сумі 1250 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 1250 грн.) за рахунок не включення товариством до складу інших доходів послуги по зберіганню майна фізичної особи ОСОБА_1

Також, згідно зі змістом акту перевірки №313/22-10/35767171 від 09.11.12 та наданим відповідачем розрахунком (а.с. 167, т.3), підставою для висновків відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та його донарахування у сумі 123 917 грн. шляхом винесення податкового повідомлення-рішення №0007592210 від 21.11.12, стали порушення, допущені позивачем при декларуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, зокрема:

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість всього в сумі 123 417 грн., в т.ч. за червень 2010 року в сумі 40 500 грн., за серпень 2010 року в сумі 82 917 грн., за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості отриманих від ТОВ "Алькон люкс", факт поставки яких не підтверджено;

- абз. "б" п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 500 грн. внаслідок заниження податкового зобов'язання на загальну суму 500 грн., в т.ч. за січень 2012 року в сумі 83 грн., за лютий 2012 року в сумі 83 грн., за березень 2012 року в сумі 83 грн., за квітень 2012 року в сумі 83 грн., за травень 2012 року в сумі 84 грн., за червень 2012 року в сумі 84 грн., у зв'язку з не включенням до його складу ПДВ по наданим послугам по зберіганню майна фізичної особи ОСОБА_1

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Алькон люкс", то порушення податкового законодавства за ними, кваліфіковані відповідачем за п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", полягали в тому, що позивач сформував валові витрати, амортизаційні відрахування, задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Алькон люкс", які фактично не здійснювалися.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин визначався статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд зауважує, що необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, а податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ТОВ "РТ-Груп", у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Алькон люкс" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які були надані податковому органу до перевірки.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки позивача та акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 25.10.12 №274/22-7/36438665 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Алькон люкс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "РТ-Груп" наполягав на відсутності (безтоварності) фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Алькон люкс".

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Алькон люкс", на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, не визнані відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладених договорів поставки.

Так, між ТОВ "РТ-Груп" (покупцем) та ТОВ "Алькон люкс" (постачальником) укладено договорів №23 від 16.06.10, №25/8 від 26.07.10, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного договору (а.с. 123-124, 139-140, т.1). Пунктами 2.1, 5.1, 5.2 вказаних договорів передбачено, що покупець оплачує товари в кількості і за цінами, перерахованими в специфікаціях до цього договору, що складає його невід'ємну частину. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі. Покупець сплачує 100% вартості товару до 01.12.10.

Специфікаціями №1 від 25.06.10, №2 від 10.08.10, №3 від 10.08.10 до договору №23 від 16.06.10, а також специфікацією №1 до договору №25/8 від 26.07.10 між сторонами погоджено асортимент та ціну поставки товарів. (а.с. 125, 126, 127, 141, т.1).

Судом установлено, що ТОВ "Алькон люкс" на виконання умов договору №23 від 16.06.10 виписані позивачу такі первинні документи про поставку товарів на загальну суму 640 500 грн., у тому числі ПДВ - 106 750 грн.:

- податкова накладна №82 від 17.06.10, накладна на відвантаження №25/3-06 від 25.06.10 про поставку профнастилу, теплоізоляції, пароізоляції, захисних кутів, кріплення (а.с. 129, 132, т.1),

- податкова накладна №87 від 23.06.10, накладна на відвантаження №24/3-06 від 24.06.10, про поставку випрямлячів зварювальних (а.с. 128, 133, т.1);

- податкова накладна №140 від 10.08.10, накладна на відвантаження №ТВВВ-10/1-08 від 10.08.10 про поставку труб, фланцю, кранів шарових, переходів, клапанів, фільтрів, задвижки батерфляй, крану межфланцевого, емалі (а.с. 130, 134, т.1),

- податкова накладна №141 від 10.08.10, накладна на відвантаження №ТВВВ-10/3-08 від 10.08.10 про поставку шафи силової для керування, шафи керування кот. загальна автоматикою, блоку управління "Варта-1-03" з датчиками, шафи керування автоматикою деаератора, шафи керування автоматикою хімводоочистки, охоронної та протипожежної сигналізації (а.с. 131, 135, т.1).

На виконання умов договору №25/8 від 26.07.10 ТОВ "Алькон люкс" виписані позивачу такі первинні документи про поставку товарів на загальну суму 100 000 грн., у тому числі ПДВ - 16 666, 67 грн.: податкова накладна №142 від 10.08.10, накладна на відвантаження №ТВВВ-10/5-08 від 10.08.10 про поставку стелажу 3000*2400, котлу твердопаливного 45кВт, котлу твердопаливного 25 кВт, насосу "Вило" Ду40, насосу "Дапп" Ду32 (а.с. 142, 143, т.1).

Розрахунки між сторонами за вказаними договорами проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані представником позивача копії банківських виписок (а.с. 144-146, т.1).

Суми ПДВ за виписаними ТОВ "Алькон люкс" податковими накладними у розмірі 123 417 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкових декларації з ПДВ, а саме: за червень 2010 року - 40 500 грн., за серпень 2010 року - 82 916, 67 грн. (а.с. 7-16, т.2).

Витрати на придбання товарів від ТОВ "Алькон люкс" у розмірі 202 500 грн. включені позивачем до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2010 року, у розмірі 331 250 грн. - до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року. (а.с. 23 - 40, т.2)

Аналізуючи зміст договорів №23 від 16.06.10 та №25/8 від 26.07.10, укладених ТОВ "РТ-Груп" з ТОВ "Алькон люкс", та характер відносин сторін, передбачених цими договорами, суд дійшов до висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що поставка товару здійснювалася самовивозом ТОВ "РТ-Груп", що узгоджується з умовами пунктів 6.3 договорів №23 від 16.06.10 та №25/8 від 26.07.10. Крім цього зазначив, що на момент укладання та виконання вказаних договорів посаду директора ТОВ "РТ-Груп" обіймав ОСОБА_2 (помер у ІНФОРМАЦІЯ_1), який самостійно організовував поставки товару, залучаючи до перевезень сторонніх перевізників, які здійснювали перевезення товару на належних їм автомобілях, однак, без документального оформлення цих відносин. Приймання товару від ТОВ "Алькон люкс" також здійснювалось директором ТОВ "РТ-Груп" ОСОБА_2, на підтвердження чого представником позивача надано витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2008-2011 роки (а.с. 147-150, т.1).

Відповідно до пунктів 3.2, 6.1, 6.4 договорів №23 від 16.06.10 та №25/8 від 26.07.10, укладених між позивачем та ТОВ "Алькон люкс", підтвердженням якості та комплектності з боку постачальника є комплект технічної документації, посвідчення про якість, які видаються виробником товару. Приймання-здача товару за договором здійснюється згідно товаросупроводжувальних документів, по-якості згідно з інструкціями П-6 в присутності покупця. Продавець передає покупцю паспорта та обладнання.

Позивачем у ході судового розгляду надано товаросупровідні документи на придбане у ТОВ "Алькон люкс" обладнання, зокрема: копії паспортів на котел твердопаливний 45кВт та котел твердопаливний 25 кВт, копію інструкції з монтажу та експлуатації насосу "Wilo", копію паспорту на насос циркуляційний з мокрим ротором "Dab", копію сертифікату відповідності засобів вимірюваної техніки №UA-MI/2-3048-2009 від 11.09.09 на сигналізатор ВАРТА 1-03, ВАРТА 1-03.14, ВАРТА 1-03.14 "Диспетчер", копію свідоцтва №2599 про вибухозахищеність електрообладнання (електричного пристрою) на сигналізатори ВАРТА, копію сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-957-2009 від 11.09.09 на сигналізатори (а.с. 23-70, т.3).

Також представник позивача пояснив суду, що основним видом діяльності ТОВ "РТ-Груп" є виробництво парових котлів, радіаторів, установлення та монтаж машин і устаткування, торгівля опалювальним устаткуванням і приладдям до нього. Більшість з придбаних у ТОВ "Алькон люкс" товарів були використані ТОВ "РТ-Груп" для виробництва модульної котельні Vitosteam VST-2,9 мВт, яку в подальшому реалізовано іншому суб'єкту господарювання, а саме - ТОВ "КД Коктебель", на підтвердження чого надав суду копію калькуляції на модульну котельню типу Vitosteam VST-2,9 мВт., копію робочого проекту транспортабельної котельні на базі котлів фірми Vitosteam 2.9, копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, копію договору купівлі-продажу товару №27-07 від 07.06.10, копію специфікації №1 до вказаного договору та копію видаткової накладної №9 від 23.09.10 (а.с. 71-77, 78, 79, 80-87, 88-141, 142-165, т.3).

Доводи відповідача про відсутність у позивача основний засобів - котлів, стелажів, насосів, придбаних у ТОВ "Алькон люкс" за договором №25/8 від 26.07.10, спростовуються інвентаризаційним описом основних засобів №2 від 30.10.12, складеним у ході інвентаризації, проведеної на підставі наказу директора ТОВ "РТ-Груп" №1 від 29.10.12 (а.с. 151, т.1, 160 - 163, т.3)

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено факт придбання товарів позивачем у ТОВ "Алькон люкс" з метою його подальшого використання у господарській діяльності та спростовано висновки податкового органу про безтоварність цих операції. Відповідно, право на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Алькон люкс" у червні та серпні 2010 року виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського обліку. Зауважень до їх форми та змісту в акті перевірки №313/22-10/35767171 від 09.11.12 та у судовому засіданні відповідачем не наведено.

Між тим, як встановлено судом, фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Алькон люкс" у спірних податкових повідомленнях-рішеннях послугував викладений в акті перевірки №313/22-10/35767171 від 09.11.12 висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з вказаним контрагентом.

Воднораз, в підґрунтя цього покладено висновки акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва №272/22-7/36438665 від 25.10.12 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Алькон люкс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "РТ-Груп", згідно з яким зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно АІС "Реєстр платників податків" стан платника - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням". Воднораз, зі змісту вказаного акту вбачається, що ТОВ "Алькон люкс", починаючи з серпня 2010 року не подавалися податкові декларації з ПДВ, податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік подано без додатку К1/1, а звітність 1ДФ та додаток АМ до декларації з податку на прибуток не подавалися жодного разу за весь період його фінансово-господарської діяльності. (а.с. 186-191, т.1).

Посилаючись на встановлені вказаним актом обставини, відповідач, здійснюючи перевірку позивача, дійшов до висновку, що ТОВ "Алькон люкс" займався діяльністю, спрямованою на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди на користь ТОВ "РТ-Груп", з метою заниження бази оподаткування по податку на прибуток та податку на додану вартість та несплати відповідних сум податків, а укладені між ними правочини є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними, а тому є.нікчемними.

Оцінюючи ці висновки відповідача, суд виходив з того, що за визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ "Алькон люкс", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності ТОВ "Алькон люкс, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, ст. 205 КК України, відповідачем суду не надано.

Так само суду не надано доказів наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивача чи ТОВ "Алькон люкс", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного між ними правочину.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від можливості проведення зустрічної звірки його контрагента податковими органами. Так само, за умови фактичного виконання операції з поставки товарів/послуг незнаходження постачальника позивача за місцем реєстрації, порушення ним податкової дисципліни не можуть бути причинами позбавлення позивача права на податкову вигоду за умови відсутності доказів недобросовісності його як платника податків.

Дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ "Алькон люкс" товарів мали місце та фактично здійснені. Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та підтверджують здійснення господарських операцій. Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарської операції, за правочинами, визнаними ним нікчемними. Судом таких доказів також не здобуто.

Щодо викладених в акті перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.144.1 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України в частині неправомірного завищення амортизаційних відрахувань за ІV квартал 2010 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2011 року, І, ІІ квартали 2012 року та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року за рахунок завищення розміру амортизації, то вони є наслідком його висновків про безтоварність операцій з придбання позивачем основних засобів у ТОВ "Альков люкс" за договором №25/8 від 26.07.10. Відтак, з огляду на спростовування у судовому засіданні доводів податкового органу про непідтвердження факту поставки ТОВ "Алькон люкс" на адресу позивача основних засобів, суд визнає хибними висновки відповідача про безпідставність нарахування амортизації на ці основні засоби. Інших порушень порядку нарахування амортизації відповідачем не встановлено. Тому у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про неправомірне відображення позивачем у деклараціях з податку на прибуток показників амортизації, нарахованої у зв'язку з витратами, понесеними на придбання основних засобів у ТОВ "Альков Люкс", що призвело до заниження об'єкта оподаткування та суми податку на прибуток, який підлягав сплаті до бюджету.

Отже, суд визнає неправомірними висновки відповідача про нікчемність взаємовідносин позивача з ТОВ "Алькон люкс" та безпідставність формування даних податкового обліку за цими відносинами, що свідчить про незаконність донарахування у зв'язку з цим позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 140 521 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 123 417 грн. спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Щодо взаємовідносин позивача з ОСОБА_1 судом установлено, що між ними укладено договір зберігання майна №1-3 від 04.01.12, за умовами якого ТОВ "РТ-Груп" (зберігач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігати передане йому ОСОБА_1 (поклажодавцем) майна та повернути майно поклажодавця у схоронності. (а.с. 18-21, т.3). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього договору поклажодавець передає зберігачу майно на зберігання у момент підписання цього договору. Передача поклажодавцем зберігачеві майна на зберігання оформляється актом приймання-передачі майна на зберігання. Відповідно до п.6.2, 6.3, 6.4, 6.6 цього договору розмір винагороди зберігача за зберігання майна поклажодавця складає 6000 грн. за весь строк зберігання. Строк зберігання вираховується з 04.01.12 по 31.12.12. Зберігач не пізніше 3 днів до завершення строку зберігання майна направляє поклажодавцеві рахунок на сплату передбаченої цим договором винагороди зберігача. Передбачена цим договором винагорода зберігача сплачується поклажодавцем протягом 3 днів з моменту відправлення зберігачем відповідного рахунку поклажодавцеві. За результатами надання послуг за цим договором сторони не пізніше 10 днів після оплати за зберігання та передачі майна поклажодавцю підписують акт здачі-приймання наданих послуг, в якому вказують період надання послуг та їх вартість.

Передача ОСОБА_1 майна на зберігання позивачеві оформлена актами приймання-передачі майна №1, №2, №3, №4 від 04.01.12 (а.с. 241 - 245, т.3)

На час проведення перевірки договір між сторонами не виконаний, розрахунки не проведені.

Акт про надання послуг складений між сторонами договору 29.12.12.(а.с. 22, т.3) Позивачем на адресу ОСОБА_1 виписано податкову накладну №28 від 29.01.12 про поставку послуг по зберіганню майна на загальну суму 6000 грн., у тому числі 1000 грн. ПДВ. (а.с. 246, т.3) Грошові зобов'язання між сторонами даного договору припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що між ними укладено договір №01-01/13 від 03.01.13. (а.с. 250, т.3)

Між тим, за висновками відповідача, викладеними в акті перевірки №313/22-10/35767171 від 09.11.12, позивачем не включено до складу інших доходів послуги по зберіганню майна фізичної особи ОСОБА_1 та занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкт оподаткування, за І квартал 2012 року в сумі 1250 грн. (6000 грн./12 міс. х 3 міс.), за ІІ квартал 2012 року - в сумі 1250 грн., чим порушено п.135.5 ст.135 ПК України. Крім того, в порушення абз. "б" п.187.1 ст.187 ПК України позивачем занижено податкове зобов'язання на 500 грн., у тому числі: за січень 2012 року - 83 грн., за лютий 2012 року - 83 грн., за березень 2012 року - 83 грн., за квітень 2012 року - 83 грн., за травень 2012 року - 84 грн., за червень 2012 року - 84 грн., внаслідок невключення до його складу ПДВ по наданим послугам по зберігання майна фізичної особи ОСОБА_1

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з пп. 135.4.1 п.135.1 ст.134 ПК України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включається у дохід від операційної діяльності.

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пп. "б" п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, виходячи з дати складання акту про надання послуг, на момент проведення перевірки у позивача не виник дохід від надання послуг по зберіганню майна ОСОБА_1 та не виникли податкові зобов'язання з ПДВ за цією господарською операцією.

Судом установлено, що вартість наданої послуги у розмірі 5000 грн. відображена позивачем у складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, декларації з податку на прибуток за 2012 рік. Сума ПДВ у розмірі 1000 грн. віднесена ним до податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року (а.с. 17 - 22, т.2, а.с.1 - 12, 247 - 249, т.3).

Тому, викладені в акті перевірки висновки відповідача про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкових зобов'язань з ПДВ за господарською операцією щодо зберігання майна ОСОБА_1, як підстави для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 525 грн. та з податку на додану вартість у сумі 500 грн. у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, є необґрунтованими. Крім того, суд зазначає, що здійснене відповідачем коригування (збільшення) податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за січень - червень 2012 року, у будь-якому випадку, не могло призвести до збільшення суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за вказані періоди, з огляду на наявність у цих податкових деклараціях залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21), що зафіксовано на стор. 38-39 акту перевірки №313/22-10/35767171 від 09.11.12 та не вплинуло на значення рядка 25 цих декларацій і не призвело до недоплати податку до бюджету. (а.с. 69, т.1).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (у редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "РТ-Груп" норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість, тому збільшення грошових зобов'язань на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України, є неправомірним.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень - рішень Олександрійської ОДПІ №0007582210 від 21.11.12, №0007592210 від 21.11.12, тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 2146 грн. (а.с. 2, т.1)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0007582210 від 21.11.12.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0007592210 від 21.11.12.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш