Ухвала

від 11.07.2013 по справі 6/124

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/2439/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.

секретаря судового засідання Волошина В.М.

представник позивача не з'явився

представник відповідача Шкодич Ю. В.

представник третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Королівська Компанія Розвитку", Київська міська рада про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва), треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Королівська Компанія Розвитку" (далі - ТОВ з ІІ "Королівська Компанія Розвитку") в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 червня 2008 року №0008371703/0. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року апеляційні скарги ТОВ з ІІ "Королівська Компанія Розвитку" та ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог - ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2009 року.

ТОВ з ІІ "Королівська Компанія Розвитку" та ДПІ у Печерському районі м. Києва подали до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення за формою «Ф» від від 26 червня 2008 року №0008371703/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «земля фізична (орендарі)» ОСОБА_6 в розмірі 27732,11 грн., за терміном сплати до 15.08.2008 року в розмірі 13866,06 грн. та до 17.11.2008 року на суму 13866,06 грн.

Вказане донарахування було здійснено в зв'язку з несплатою позивачем орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0631 га, кадастровий номер 8000000000:79:059:0007, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на основі рішення від 15.07.2004 року №416-3/1826, між Київською міською радою та громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 04.04.2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 року за №82-6-00369. Об'єктом оренди є земельна ділянка по АДРЕСА_1. Договір укладено на 15 років. 18.08.2008 року Київська міська рада отримала лист від ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо відчуження будівлі та сплати орендної плати за землю. 04 березня 2008 року між нами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ТОВ з ІІ «Королівська Компанія Розвитку» було укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю» визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом ст. 15 Закону України «Про плату за землю» обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Частинах 1, 2 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок. Будівлю, споруду, що розміщені на ній. Регулюється ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) .

У разі переходу права власності чи користування земельною ділянкою в разі зміни власника будівлі, яка знаходиться на відповідній ділянці, право власності або користування землею виникає за спеціальними правилами ст. 377 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми, право на землю до нового власника переходить одночасно із переходом права на будівлю, що. в свою чергу, відбувається в момент державної реєстрації відповідного права (ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України).

Таким чином, обов'язок сплачувати земельний податок виникає за загальним правилом з моменту отримання правовстановлюючого документу (акту про право власності чи користування землею), але в разі переходу права власності на будівлю, що розташована на відповідній земельній ділянці - з моменту виникнення права власності на таку будівлю, незалежно від отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Дана позиція узгоджується з практикою Верховного суду України.

Щодо стягнення суми витрат на правову допомогу, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутній прямий причинний зв'язок між прийняттям відповідачем податкового повідомлення і витратами позивача, пов'язаними із представництвом його інтересів у суді, оскільки такий зв'язок передбачає обов'язковість, неминучість і без альтернативність однієї події як наслідку іншої, а отже вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2009 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2009 року.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров