Рішення

від 01.11.2006 по справі 9/281-06-8056

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2006 р.

Справа  № 9/281-06-8056

За позовом:  СПД ОСОБА_1

До відповідача:

ВАТ „Ізмаїлавтотранс” 

Про

усунення перешкод в обслуговуванні та спонукання до укладення договору 

                 Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 дов.НОМЕР_1

Від відповідача: Мавров В.І. дов.

№06-157 від 12.04.2006р.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач -СПД ОСОБА_1 звернулася з позовом до

відповідача ВАТ „Ізмаїлавтотранс” про усунення перешкод в обслуговуванні

автобусного маршруту та спонукання до продовження строку договору НОМЕР_2 або

укладення нового договору на обслуговування автобусного маршруту НОМЕР_7  в м. Ізмаїлі на строк дії договору оренди

мікроавтобуса від 26.08.2005р., тобто по 20.07.2007р.

      У ході розгляду справи у судовому

засіданні позивач усно уточнив позовні вимоги та просить суд зобов'язати

відповідача укласти новий договір на обслуговування автобусного маршруту

НОМЕР_7 на строк договору оренди мікроавтобуса від 26.08.2005р., тобто по

20.07.2007р.

Відповідач ВАТ

„Ізмаїлавтотранс”  позов не визнає з

підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2005р. між СПД ОСОБА_1

та  ВАТ „Ізмаїлавтотранс”  було укладено договір оренди, згідно якого

відповідач прийняв  в оренду пасажирський

мікроавтобус ГАЗ -322132, реєстраційний номерНОМЕР_3, яким позивач володіє на

підставі генеральної довіреності від 20.07.2004р.

Ініціатором укладення вищевказаного

договору  оренди був відповідач, так як

йому для участі в міському тендері по обслуговуванню автобусного маршруту

НОМЕР_7 необхідно було надати комісії конкретний транспортний засіб в

задовільному технічному стані, а такого транспорту у відповідача не було.

Як стверджує позивач, автобус

відповідав всім технічним характеристикам та вимогам конкурсу. Головною умовою

укладення договору оренди була та обставина, що у випадку якщо позивач виграє

тендер, то автобус позивача і буде обслуговувати даний автобусний маршрут.

В зв'язку з цими умовами позивач

стверджує, що він передав відповідачу в оренду транспортний засіб безкоштовно.

З урахуванням того, що тендер

повинен був проходити в листопаді 2005р. відповідач зобов'язався оформити

позивачу всі необхідні документи для обслуговування автобусного маршруту по

перевезенню пасажирів, в зв'язку з чим позивач до початку тендера оформив всі

документи за свій рахунок.

В листопаді 2005р. відбувся міський

тендер, на якому відповідач переміг та отримав право на обслуговування

автобусного маршруту НОМЕР_7 після чого, згідно раніше досягнутої домовленості

та раніше укладеного договору оренди транспортного засобу позивача, за

ініціативою відповідача між сторонами було укладеного договір НОМЕР_3 на

обслуговування автобусного маршруту автотранспортним засобом позивача.

За пропозицією відповідача вказаний

договір було укладено строком на 6 місяців 

по 26.05.2006р., за умови подальшого продовження договору до закінчення

строку оренди мікроавтобуса.

Позивач наполягає, що за весь час

обслуговування автобусного маршруту НОМЕР_7 з його боку не було жодного

порушення умов договору, що давали би підстави для розірвання з ним договору

або не продовження строку його дії.

Крім того, позивач повідомив, що

24.05.2006р. представник відповідача викликав його до себе та вручив

лист-повідомлення НОМЕР_5, в якому повідомив, що в зв'язку з тим, що

закінчується строк договору по обслуговуванню автобусного маршруту НОМЕР_7,

позивачу необхідно здати подорожний  лист

до відділу експлуатації підприємства, а також було запропоновано в місячний

термін здати відповідачу тимчасовий реєстраційний талон на його автомобіль,

який позивач отримував в МРЕВ на ім'я ВАТ „Ізмаїлавтотранс”.

Позивач стверджує, що про те, що

договір на обслуговування автобусного маршруту розірваний його ніхто не

повідомив. На його пропозицію щодо продовження дії даного договору, згідно

раніше досягнутої домовленості, на строк дії договору оренди автомобіля,

представник відповідача нічого не відповів та ніяких дій не вчинив, а

запропонував продовжувати роботу на маршруті, а згодом з позивачем буде

укладено договір.

Однак, в подальшому, як стверджує

позивач, відповідач перешкоджав в огляді механіком автотранспорту та лікарем

стану здоров'я водія, в зв'язку з чим позивач був змушений укласти з ПП

„Вімс-Ізмаїл” про щоденний огляд транспорту та водія, щоб не було порушень у

вигляді невиїзду автобусу на маршрут.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на ст.ст. 525, 526 

Цивільного кодексу України, ст. 651 Господарського кодексу України,

згідно яких одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов

не допускається, та зобов'язання повинно виконуватися належним чином.

Відповідач позовні вимоги не

визнає, мотивуючи наступним.

Так, відповідач зазначає, що ВАТ

„Ізмаїлавтотранс” тривалий час працює та знаходиться в договірних відносинах з

підприємцями на обслуговування та перевезення пасажирів автомобільним

транспортом.

Дійсно, між ВАТ „Ізмаїлавтотранс”

та СПД ОСОБА_1 було укладено договір оренди від 26.08.2005р. строком на 1 рік

та 11 місяців.

Згідно вказаного договору

орендодавець -СПД ОСОБА_1 передає, а орендар ВАТ „Ізмаїлавтотранс” приймає

транспортний засіб в користування -автомобіль ГАЗ 322132 держ.НОМЕР_6 згідно

акту прийому-передачі. Однак, акт прийому-передачі  відсутній, на неодноразові звернення ВАТ

„Ізмаїлавтотранс”  щодо оформлення акту

прийому-передачі СПД ОСОБА_1 відмовлявся.

Після проведення тендера між

сторонами було укладено договір НОМЕР_2 на обслуговування автобусного маршруту

строком на 6 місяців, позивач знав, що строк договору закінчується

24.05.2006р., при укладенні договору будь-яких претензій з боку позивача не

було, протоколу розбіжностей також позивачем не пред'являлось, про закінчення

строку позивача було повідомлено листом НОМЕР_5 від 24.05.2006р.

Відповідач не бажає мати будь-яких

договірних стосунків з позивачем.

Заслухавши пояснення представників

сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази,

суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних

підстав.

При вирішенні спору, судом

встановлено, що договір НОМЕР_2 припинив свою дію в наслідок закінчення строку,

на якій він був укладений.

Згідно ст. 777 Цивільного кодексу

України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після

спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на

укладення  договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися

переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний

повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк,

встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний

строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю

сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору

переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Як вбачається з пояснень, наданих

сторонами, позивач у встановленому законом порядку не звертався до відповідача

з пропозицією щодо укладення договору на новий строк або продовження дії

договору.

Ст. 1 Господарського процесуального

кодексу України встановлено право підприємств, установ, організацій, інших

юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи, на звернення до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Юридична заінтересованість позивача

в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних правовідносин,

так і ту обставину, що дії відповідача порушують його права та охоронювані

законом інтереси.

Згідно ст.33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано належних

доказів порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів.

Приймаючи до уваги усі докази у

сукупності, суд приходить до висновку щодо неправомірності заявлених вимог.

Витрати по сплаті держмита та

інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести за рахунок

позивача  на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК

України.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України,

суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення підписано “27” листопада

2006р.

      Рішення набирає чинності в порядку ст. 85

ГПК України.

Суддя                                                                                      

Бакланова Н.В.