Рішення

від 22.01.2013 по справі 41/95пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.2013р. Справа № 41/95пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.,

при секретарі судового засідання Лютій Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом прокурора Гірницького району м. Макіївки в інтересах держави Макіївської міської ради, м. Макіївка.

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопродукт", м. Донецьк

за участю третіх осіб:

1. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Державна екологічна інспекція в Донецькій області.

2. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Овочі", м. Макіївка.

про зобов'язання привести земельну ділянку площею 0,1229 га в селищі Червона Зірка у Гірницькому районі м. Макіївки у придатний для використання за цільовим призначенням стан та стягнення шкоди, завданої використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням у сумі 956,81 грн.

Представники сторін:

Прокурор: Шаталова О.О., за посвідченням

від позивача: не з'явився

від відповідача: Череповський О.В. - директор

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

Прокурор Гірницького району м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської міської ради, м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Екопродукт", м. Донецьк, за участю третіх осіб:1. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Державна екологічна інспекція в Донецькій області, 2. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Овочі", м. Макіївка про зобов'язання привести земельну ділянку площею 0,1229 га в селищі Червона Зірка у Гірницькому районі м. Макіївки у придатний для використання за цільовим призначенням стан та стягнення шкоди, завданої використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням у сумі 956,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 96 , 211 Земельного кодексу України , ст. 2, 35, 56 Закону України „Про охорону земель" здійснюється використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 20.05.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №41/95пн, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії. Зазначеною ухвалою до участі у справі залучені треті особи: 1. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Державна екологічна інспекція в Донецькій області, 2. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Овочі", м. Макіївка

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.09.12р. справу № 41/95пн на час відрядження судді Гриник М.М. передано судді Харакозу К.С.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області справу №41/95пн передано судді Гриник М.М.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки територія, на якій знаходиться тепличне господарство ТОВ «ЕКОПРОДУКТ» була орендована на підставі договору суборенди. Під час укладення зазначеного договору теплиця вже була на спірній земельній ділянці. Автошини необхідні були для функціонування установки «Константа», придбаної ТОВ «ЕКОПРОДУКТ». Договір суборенди між ТОВ „Екопродукт" та ТОВ „Овочі" від 24.05.2007 року був укладений для функціонування тепличного господарства; котельня, що була на орендованій території, могла забезпечити теплом не більше 0,1 га теплиці, та, з огляду на таке, позивачем було придбано установку „Константа", яка переробляє, зокрема, б/у автошини. Відповідачем пояснено, що, оскільки автошини використовуються для роботи установки „Константа", вони є сировиною, а не відходами. Також, у відзиві відповідач зазначає, що після проведення перевірки порушення були усунені.

Третя особа 1 письмових пояснень по суті спору не надала, представник державної екологічної інспекції в Донецькій області в судове засідання не з'явився.

Третя особа 2 письмових пояснень по суті спору не надала, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Овочі" в судове засідання не з'явився.

Процесуальний термін розгляду справи подовжувався на 15 днів.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд -

ВСТАНОВИВ

Державними інспектороми - головними спеціалістами Центраного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням і охороною земель проведено перевірку виконання природоохоронного законодавства ТОВ „Екопродукт", результати якої викладені в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.12.2009р.

За результатами перевірки складено акт, в якому зафіксовано, що ТОВ „Екопродукт" використовує земельну ділянку площею 2,9120га на підставі договору суборенди з ТОВ «Овочі», укладеного на виконання рішення Макіївської міської ради від 26.04.2007р. №18/61 «Про згоду на передачу земельної ділянки в суборенду» для функціонування тепличного господарства, також, в акті перевірки зафіксований факт складування на території підприємства на земельній ділянці площею 0,1229га автомобільних шин та встановлення установки для їх переробки тобто не за цільовим призначенням, що є порушенням ст..20,96 Земельного кодексу України .

За результатами виявленого порушення відповідачу видано припис №032102 від 07.12.2009р., яким приписано усунути порушення вимог земельного законодавства.

За фактом нецільового використання земельної ділянки на підставі ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушено справу про адміністративне правопорушення, складено протокол про адміністративне правопорушення №014189 від 07.12.2009р., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №127-02м від 10.12.2009р.

На підставі акту перевірки, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриття (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07. №963 було здійснено розрахунок відшкодування шкоди, нанесеної Державі від використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, відповідно до якого розмір шкоди складає 956,81 грн.

З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, господарським судом Донецької області під час розгляду справи призначалась судова експертиза.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

Чи може установка, встановлена ТОВ „Екопродукт" на земельній ділянці отриманій в суборенду за договором з ТОВ „Овочі" від 24.05.2007р., самостійно використовуватись для вироблення теплової енергії у кількості достатній для функціонування тепличного господарства загальної площі теплиць до 2 гектарів?

Чи може установка, встановлена ТОВ „Екопродукт" на земельній ділянці отриманій в суборенду за договором з ТОВ „Овочі" від 24.05.2007р., використовуватись для вироблення теплової енергії у кількості достатній для функціонування тепличного господарства загальної площі теплиць до 2 гектарів, в якості складової частини будь-якого комплексу (устаткування і т.п.) з опалення?

Якщо так, то встановити чи існує технічна можливість розміщення і облаштування на наведеній земельній ділянці такого комплексу?

Між тим, Донецький науково-дослідний інститут судової експертизи повернув справу № 41/95пн до господарського суду з листом № 1211 від 14.07.2010р., в якому зазначено, що проведення технічної експертизи Донецьким НДІСЕ не уявляється можливим у зв'язку з відсутністю фахівців зазначеного напрямку та кваліфікації.

Листом від 21.07.2010р. господарський суд звернувся із запитом до Головного управління юстиції в Донецькій області, в якому просив повідомити суд про експертні установи (експертів), які мають можливість провести експертизу.

Листом від 28.07.2010р. №8-7-705 Головне управління юстиції в Донецькій області запропонувала звернутися до Міністерство юстиції України, оскільки саме міністерство володіє інформацією щодо фахівців-експертів.

Листом від 05.08.2010р. господарський суд звернувся із запитом до Міністерства юстиції України, в якому просив повідомити суд про експертні установи (експертів), які мають можливість провести експертизу.

Листом від 26.08.2010р. №7104-0-32-10-36 Міністерство юстиції України повідомило про те, що не має можливості порекомендувати експерта екологічної експертизи.

Листом від 16.09.2010р. господарський суд звернувся до міністерства освіти та науки України та до міністерства економіки України та просив надати перелік спеціалістів, спроможних провести експертизу.

Листом від 12.11.2010р. №3705-25/827 Міністерство економіки України повідомило господарський суд Донецької області про те, що вирішення зазначеного питання до міністерства не відноситься.

Листом від 24.11.2010р. господарський суд звернувся до Академії наук України та просив надати перелік спеціалістів, спроможних провести експертизу.

Академія науки України листом від 28.12.2010, №16821/06/10-11 повідомило, що в складі НАН України немає установ, а також не працюють фахівці, які мають ліцензію на проведення судової експертизи.

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про землеустрій" , цільове призначення земельної ділянки є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому порядку.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України , землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст.20 ЗК України ).

Згідно зі ст.35 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.03р. №962-IV , власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 91 , 96 ЗК України , власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть, у тому числі, цивільну відповідальність згідно з законодавством України за такі порушення, як псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу (п.2.4), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25 липня 2007 року та Методичних рекомендацій щодо застосування вказаної Методики, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 року №110 , розподіл коштів (у відсотках), які мають отримати держава, територіальна громада, юридична чи фізична особа внаслідок відшкодування заподіяної їм шкоди, повинен здійснюватись відповідно до порядку, затвердженого Держземагентством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди (пункт 8 Методики).

У відповідності з п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже підставою для розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням є вказані документи у їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт нецільового використання земельної ділянки та її розмір.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обумовлено , що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Визначення терміну „відходи" наведено у ст. 1 Закону України „Про відходи". За приписами цієї статті, відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з п. "з" ст. 17 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів закріплені в ст. 33 цього ж закону . За приписами цієї норми зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Статтею 35 Закону України „Про охорону земель" визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено вимоги ст. 35 Закону України „Про охорону земель", ст.ст. 40, 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 17, 33 Закону України „Про відходи", що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначалось, відповідачем пояснено суду, що, оскільки автошини використовуються для роботи установки „Константа", вони є сировиною, а не відходами.

Проте, такі посилання відповідача суд до уваги не приймає з огляду на те, що, як вбачається з паспорту установки „Константа-Модуль-2" по переробці відходів, що містять резину та пластмасових (вуглевмісних) відходів, наведена установка призначена для утилізації відходів, що містять резину, пластмасових відходів та інших вуглевмісних відходів, з отриманням рідкого палива, вуглевмісного залишку, металлокорда.

Тобто, з вищезазначеного вбачається, що, установка „Константа" передбачена для переробки відходів, якими, у даному випадку, є використані автомобільні шини.

Дослідження паспорту установки „ Константа-Модуль-2" дозволяє зробити висновок, що вона є устаткуванням призначеним саме для утилізації відходів, зокрема, використаних автомобільних шин, як відходів, що містять резину, а тому, суд приходить до висновку, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1229га використовується не за цільовим призначенням.

Сума шкоди в розмірі 956,81 грн. не сплачена відповідачем на день подання позову і заявлена прокурором до стягнення.

Вказану суму прокурор просить стягнути на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Гірницького району м.Макіївки.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 35 Закону України „Про охорону земель", ст.ст., ст.ст. 17, 33 Закону України „Про відходи", ст.ст. 1 , 2 , 22 , 32 , 33 , 43 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги прокурора Гірницького району м. Макіївки в інтересах держави Макіївської міської ради, м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопродукт", м. Донецьк за участю третіх осіб: 1. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Державна екологічна інспекція в Донецькій області, 2. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Овочі", м. Макіївка про зобов'язання привести земельну ділянку площею 0,1229 га в селищі Червона Зірка у Гірницькому районі м. Макіївки у придатний для використання за цільовим призначенням стан та стягнення шкоди, завданої використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням у сумі 956,81 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопродукт" (83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 45, ЄДРПОУ 31959621) на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Макіївської міської ради (п/р 31516921700065, одержувач місцевий бюджет Гірницького району м. Макіївки, ЄДРПОУ 34686736, МФО 834016, код бюджетної класифікації 24062100) шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення земельного законодавства, у розмірі 956,81 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопродукт" (83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 45, ЄДРПОУ 31959621) на користь Державного бюджету України (ЄДРПОУ 38034002, отримувач Управління державної казначейської служби у Київському районі м. Донецька, рахунок 31217206783006 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, КБК 22030001) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн., державне мито в сумі 102,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Гриник

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2013р.