Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/13148/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13148/13 23.07.13

За позовом Приватного підприємства «Арес-Вім»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сек'юрітіз»

Про стягнення 37 666,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Шевченко Г.П. - по дов. № б/н від 18.06.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Арес-Вім» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сек'юрітіз» 36 600,00 грн. основного боргу, 204,96 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 861,54 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 01/10 від 01.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 порушено провадження у справі № 910/13148/13 та призначено її до розгляду на 23.07.2013.

Позивач в судовому засіданні 23.07.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 23.07.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 11.07.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 11.07.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, просп. Возз'єднання, 7-А, яка згідно інформації на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» є місцезнаходженням відповідача.

Однак, ухвала суду надіслана за вищевказаною адресою була повернута до суду поштовим відділенням зв'язку з довідкою форми № 20 з позначкою «за зазначеною адресою не приживає».

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 23.07.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2011 між Приватним підприємством «Арес-Вім» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сек'юрітіз» (замовник) було укладено договір № 01/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору на умовах і в порядку, що визначені цим договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки:

1.1.1. прийняти офісне приміщення і майно замовника під охорону встановленим порядком;

1.1.2. своєчасно і адекватно реагувати на спрацювання системи охоронної сигналізації, що встановлена в офісі замовника, збереження майна, яке в ньому знаходиться, від крадіжки чи заволодіння ним іншими способом, знищення та пошкодження сторонніми особами.

1.1.3. своєчасно вживати заходів щодо недопущення (припинення) злочинних дій у відношенні офісних приміщень і майна замовника.

Згідно з п. 1.2. договору офіс замовника (об'єкт) розташований за адресою : м. Київ, просп. Возз'єднання, 7-А. офіс 100.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 36 600,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 204,96 грн. та 3% річних в сумі 861,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що якщо жодна із сторін до 31 грудня поточного року не попередила іншу про намір припинити дію договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Додатком № 1 до договору, який є протоколом узгодження ціни за здійснення заходів охорони сторони та невід'ємною частиною договору сторонами визначено вартість послуг охорони за один календарний місяць без ПДВ - 7 320,00 грн.

За умовами п.п. 6.1., 6.2. договору фактичне виконання виконавцем робіт фіксується сторонами щомісяця двосторонніми актами виконаних робіт. Акт виконаних робіт є документом, що реєструє відсутність (або суть) претензій замовника до виконавця.

Позивачем до позовної заяви подано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ ОУ-000065 від 31.07.2012 на суму 7 320,00 грн.

№ ОУ-000081 від 31.08.2012 на суму 7 320,00 грн.

№ ОУ-000089 від 28.09.2012 на суму 7 320,00 грн.

№ ОУ-000105 від 31.10.2012 на суму 7 320,00 грн.

№ ОУ-000109 від 30.11.2012 на суму 7 320,00 грн.

Отже, за вищевказаний період відповідачем було отримано послуги охорони в загальному розмірі 36 600,00 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору розрахунки з виконавцем здійснюються замовником на розрахунковий рахунок до 5 числа поточного місяця.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договором строк в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період з липня по листопад 2012 року, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача складає 36 600,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 36 600,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги охорони, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 204,96 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 861,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 204,96 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних в сумі 861,54 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «Арес-Вім» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Сек'юрітіз» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 7-А, код ЄДРПОУ 23163399) на користь Приватного підприємства «Арес-Вім» (07454, Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Пролетарська, 4, код ЄДРПОУ 36030820) 36 600 (тридцять шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 96 коп. збитків від зміни індексу інфляції та 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 54 коп. - 3 % річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 25.07.2013.

СуддяВ.В. Сівакова