Рішення

від 25.07.2013 по справі 913/1892/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 липня 2013 року Справа № 913/1892/13

Провадження №8пд/913/1892/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-2004", м. Луганськ,

до Луганської міської ради, м. Луганськ,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Держземагентства у Луганській області, м. Луганськ, -

про внесення змін до договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Калінін К.В. - представник, - довіреність №1юр від 03.06.2013 ;

від відповідача - Бабкіна Н.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу контрольно-юридичної роботи , - довіреність №И 01/03-31/1775/0/2-12 від 19.03.2012, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 18.10.2005 між Луганською міською радою (далі - міськрада, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-2004" (далі - ТОВ КАСКАД-2004", орендар), у нотаріальній формі (за реєстром №11426), державна реєстрація від 24.10.2005 №040540200438, - предметом якого є земельна ділянка площею 0,4043 га, що знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Сорокі П.А. та Братьєв Палкіних, надана в оренду терміном на 10 років під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром, а саме:

у пункті 1.1 розділу 1. "Предмет договору" та пункті 5.1 розділу 5. "Умови використання земельної ділянки" слова та знаки: "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром" змінити на слова: "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків".

Позов мотивовано тим, що орендодавець відмовив позивачеві у внесенні вищезгаданих змін до договору.

Ухвалою суду від 11.07.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Держземагентства у Луганській області.

До початку судового засідання 25.07.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що він, будучи справним платником орендної плати за користування вищезгаданою земельною ділянкою, з урахуванням впливу на економіку України світової економічної кризи 2008 року, позбавлений можливості використовувати земельну ділянку за призначенням, зазначеним у пунктах 1.1 та 5.1 договору, - в той же час він має можливість здійснювати індивідуальне житлове будівництво на цій же ділянці; думку орендодавця щодо необхідності у такому випадку змінювати цільове призначення наданої йому в оренду земельної ділянки вважає помилковою та такою, що суперечить чинному законодавству і фактичним обставинам справи.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необгрунтованим, оскільки, на його думку, позивач ставить питання про зміну цільового призначення наданої йому в оренду земельної ділянки, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи (відзив на позовну заяву від 25.07.20123 за вих. №б/н).

Третя особа (Головне управління Держземагентства у Луганській області) до судового засідання не з'явилася без пояснення причин, відзив (пояснення) на позов та витребувані судом документи не надала, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2; та ін.), у т.ч. письмовим повідомлення оператора поштового зв'язку про вручення 15.07.2013 уповноваженій особі третьої особи ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду.

Сторони не заперечили проти розгляду справи за відсутності третьої особи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

18.10.2005 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець), у нотаріальній формі (за реєстром №11426), укладено договір оренди землі, відповідно до якого на підставі рішення Луганської міської ради від 30.11.2004 №27/409 орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 10 років (п.3.1) земельну ділянку площею 0,4043 га (п.2.1), нормативною грошовою оцінкою 1.310.239,27 грн. (п.2.3), під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, між вулицями Сорокі П.А. та Братьєв Палкіних (п.1.1;5.1).

Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5 (п.4.1), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки, збільшеної на коефіцієнт 2,5 (п.4.1), у гривнях, безготівково, за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно, впродовж 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) періоду (п.4.4); щороку, станом на 1 січня поточного року, індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України (п.4.2); обчислення розміру річної орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п.4.3).

Сторони домовилися, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі її недосягнення - у судовому порядку (п.11.1).

З договору вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов.

Державна реєстрація договору здійснена 24.10.2005 за №04050200438 (а.с.12-13; 14-18).

Цей договір уже був предметом судового спору.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 02.07.2012 у справі №8пд/5014/1023/2012 за позовом Луганської міської ради до ТОВ "КАСКАД-2004" - про внесення змін до договору оренди землі, - до останнього внесено наступні зміни:

пункт 4.1. розділу 4. "Орендна плата" договору викладено у новій редакції: "4.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3";

пункт 2.3. розділу 2. "Об'єкт оренди" договору доповнено новим абзацом наступного змісту: "На момент укладання цього договору про внесення змін до договору оренди землі розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, складає - 3 292 134 (три мільйони двісті дев'яносто дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 04 коп.";

пункт 4.7. розділу 4. "Орендна плата" договору доповнено новим абзацом наступного змісту: "На момент укладання цього договору про внесення змін до договору оренди землі, розмір річної орендної плати у гривнях, згідно мети використання земельної ділянки, складає - 98 764 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 02 коп.";

- змінити у підпункті 9.4.1. пункту 9.4. розділу 9. "Інші права та обов'язки сторін" слова: "Управління Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин" змінено на слова: "Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів, або інший орган уповноважений орендодавцем".

29.04.2013 орендар (позивач) на підставі ст. 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" звернувся до відповідача - Луганської міської ради з заявою про прийняття нею рішення про внесення змін до вищезгаданого договору оренди землі від 18.10.2005, за реєстром №11426, державна реєстрація від 24.10.2005 №040540200438, у редакції, зазначеній у позовній заяві, а саме: у пункті 1.1 розділу 1. "Предмет договору" та пункті 5.1 розділу 5. "Умови використання земельної ділянки" слова та знаки: "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром" змінити на слова: "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків".

Зазначену заяву відповідач отримав 29.04.2013, що документально підтверджено.

Розглянувши її, він листом від 08.05.2013 за вих. №И01/03-13/2894/0/2-12 відмовив ТОВ "КАСКАД-2004" у задоволенні викладених у ній вимог, пославшись на те, що вони суперечать ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у тому числі частині 4-й цієї статті, якою визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, - забороняється. Як сказано у листі, відповідно до Генерального плану м. Луганська, затвердженого рішенням Луганської міської ради від 25.01.2011 №5/1, територія, на якій знаходиться земельна ділянка, надана позивачеві в оренду, визначена як громадська забудова (заклади культури і мистецтва). На даний час план зонування територій у м. Луганську відсутній, як відсутні і детальні плани територій, розроблені та затверджені у встановленому законом порядку. Також не розроблено історико-архітектурний опорний план м. Луганська.

З обставин справи видно, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-2004" дійшло висновку, що відмова Луганської міської ради у задоволенні вищезгаданої заяви порушує його охоронювані законом права та інтереси, - що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельні ділянки комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

В силу пункту 34 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.07.1997 №290/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року №161-ХІУ "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до ст. 15 названого Закону України є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду ; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Статтею 30 Закону "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Загальні підстави внесення змін до договору визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), статтею 651 якого встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З зазначеними статтями Кодексу та Закону "Про оренду землі" кореспондується п.11.1 укладеного сторонами договору.

З обставин справи вбачається, що позивач просить внести зміни до договору оренди землі стосовно мети використання вказаної у ньому земельної ділянки, а не щодо її цільового призначення.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до вищецитованих норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та положень пункту 11.1. укладеного між сторонами договору оренди землі від 18.10.2005, за реєстром №11426, державна реєстрація від 24.10.2005 №040540200438, - внесення змін до нього можливе у судовому порядку у разі, коли сторони зазначеного договору не досягли згоди щодо зміни його умов за взаємною згодою.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що чинним законодавством України не встановлено перелік змін до договору оренди землі, які можуть вноситися до нього у судовому порядку у разі, якщо сторони договору оренди землі не досягли згоди щодо зміни його умов за їх взаємною згодою, - а тому суд дійшов до висновку, що у судовому порядку можуть вноситися будь-які зміни до договору оренди землі, у тому числі - зміни щодо виду використання земельної ділянки.

Дослідивши питання щодо обгрунтованості залучення до участі у цій справі в якості відповідача Луганської міської ради, суд встановив наступне.

Згадуваний у цьому рішенні договір оренди земельних ділянок від 18.10.2005, за реєстром №11426, державна реєстрація від 24.10.2005 №040540200438, був укладений між Луганською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар).

Відповідачем у цій справі позивач визначив Луганську міську раду, що відповідає приписам нині чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України від 25.10.01 року (у редакції цієї норми, яка діяла у період розгляду вищезгаданої заяви позивача про внесення змін від 29.04.2013 за вих.№б/н) - до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як сказано вище у цьому рішенні, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.97 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, - тобто у даному випадку саме Луганська міська рада до розмежування земель державної та комунальної власності була уповноважена здійснювати повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка є предметом вищезгаданого договору оренди землі, - а тому саме вона уповноважена була вирішувати питання щодо внесення змін до спірного договору.

01.01.2013 набув чинності Закон України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким вищецитований пункт 12 розділу Х Земельного кодексу України був виключений із Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 7 розділу II цього Закону з дня набрання ним чинності землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Як визначено у пункті 3 розділу II цього Закону, з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б)всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно пункту 4 розділу II вказаного Закону з дня набрання ним чинності у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б)земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в)землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г)усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Луганська міська рада правомірно визначена позивачем у якості відповідача у даній справі.

2.Розглянувши вимогу позивача про внесення змін до основного договору, суд дійшов висновку, що вона є законною та обгрунтованою з наступних підстав.

Дослідивши та оцінивши обгрунтованість та правомірність вимоги позивача про внесення змін до договору в частині виду використання земельної ділянки площею 0,4043 га з виду використання "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурним центром" - на вид використання "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків", - суд встановив наступне.

Позивач не висуває вимогу про зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої йому у користування згідно договору оренди землі від 18.10.2005, за реєстром №11426, державна реєстрація від 24.10.2005 №040540200438.

Так, у пункті 5.2 останнього вказано, що цільове призначення земельної ділянки, яка надана йому у користування під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром (п.1.1 та 5.1договору), - землі житлової та громадської забудови .

Позивач просить внести зміни до пунктів 1.1 та 5.1 договору, у яких вказати, що земельна ділянка надається під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків, - тобто зміст пункту 5.2 договору не є предметом спору по даній справі, - в той час, як відповідач, заперечуючи проти позову, посилається саме на те, що вимоги позивача тягнуть за собою необхідність зміни цільового призначення наданої йому в оренду земельної ділянки.

Дослідивши доводи відповідача у цій частині, суд не погодився з ними з огляду на таке.

На час відмови відповідачем - позивачу у внесенні змін до вищевказаного договору оренди (лист відповідача від 08.05.2013 № И01/03-13/2894/0/2-13) чинним законодавством був встановлений наступний порядок визначення категорій земель.

Статтею 19 Земельного кодексу України було передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій, у т.ч. :

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж)землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Визначення земель житлової та громадської забудови здійснюється згідно глави 6 вказаного Кодексу в якій, а саме: у статті 38 вказано, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Отже, ст.38 Земельного кодексу України спростовує твердження відповідача про те, що до зазначеної категорії земель належать лише "землі громадської забудови (заклади культури і мистецтва)" (лист від 08.05.2013 за вих. №И01/03-13/2894/0/2-13).

Статтею 20 названого Кодексу встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1).

Але у даному випадку відсутні підстави для вирішення органом місцевого самоврядування в особі відповідача питання про зміну цільового призначення орендованої позивачем земельної ділянки, - оскільки спір виник у зв'язку з тим, що орендар має намір змінити вид використання земельної ділянки , віднесеної до категорії земель житлової та громадської забудови.

Як зазначено у частині 5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

В ході розгляду спору судом встановлено, що на час відмови відповідачем у наданні згоди позивачу на внесення змін до вищевказаного договору оренди землі (08.05.2013) був (та є нині) чинним Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220, у якому застосовуються два терміни: "цільове призначення" (пункти 1 та 16 Типового договору) та "вид використання" (пункт 15 Типового договору).

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм Земельного кодексу України, згаданого Типового договору оренди землі та з аналізу положень пунктів 1.1 та 5.1 спірного договору оренди землі (в якому передбачено, що земельну ділянку площею 0,4043 га орендодавець передає орендарю в оренду "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурним центром") - слідує, що умова договору: "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурним центром" - є видом використання вказаної земельної ділянки, про який йде мова у частині 5 статті 20 Земельного кодексу України, а не визначенням її цільового призначення, - оскільки під останнім згідно статті 19 та частинам 1 та 2 ст.20 Земельного кодексу України розуміється категорія земельних ділянок.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного у суду маються підстави дійти висновку, що зміна цільового призначення земельної ділянки - це зміна її категорії, про яку йде мова у частинах 1 та 2 статті 20 Земельного кодексу України, - але позивач не ставить вимогу про її зміну.

Зміна виду використання земельної ділянок площею 0,4043 га з виду: "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурним центром" - на вид: "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків", - про що висунув вимогу позивач, - за своїм змістом та суттю є зміною виду використання вказаної земельної ділянки, - про яку і йде мова у частині 5 ст. 20 ЗК України та у позові ТОВ "КАСКАД-2004", - а не зміною її цільового призначення (категорії).

Таким чином, позивач не висуває вимогу про зміну цільового призначення (категорії) вказаної земельної ділянки, яка повинна відбуватися шляхом розроблення проекту землеустрою (припис частини 1 ст. 20 Земельного кодексу України), - а лише порушує питання про зміну виду використання вказаних земельних ділянок , яке здійснюється згідно частини 5 ст.20 Земельного кодексу України користувачем, - тобто орендарем самостійно без розроблення проекту землеустрою, - шляхом внесення змін до договору оренди землі.

Тобто судом з'ясовано, що Земельний кодекс України та інші нормативні акти України, прийняті відповідно до нього, які діяли на час відмови відповідачем - позивачу у внесенні змін до договору оренди (лист відповідача від 08.05.2013 року за вих. № И01/03-13/2894/0/2-13), - не передбачають , що зміна виду використання земельної ділянки повинна відбуватися шляхом розроблення проекту землеустрою, - а тому суд дійшов висновку, що відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, якою визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, - заперечення відповідача проти позову є неправомірними та такими, що не грунтуються на фактичних обставинах справи.

Виходячи із наданого у вказаних нормах Земельного кодексу України визначення (поняття) правового режиму категорії земель "землі житлової та громадської забудови", а також виходячи із того, що вищевказаним договором видом використання земельної ділянки площею 0,4043 га на час звернення позивача до суду, є "будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурним центром" , - ця земельна ділянка відповідно до приписів Земельного кодексу України віднесена за своїм цільовим призначення (категорією) до земель житлової та громадської забудови, а не тільки громадської забудови, як вважає відповідач.

Згідно статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення:

- житлової забудови;

- громадських будівель і споруд;

- інших об'єктів загального користування.

З урахуванням сказаного у суду маються підстави для висновку, що зазначений у договорі вид використання земельної ділянки відповідає правовому режиму саме категорії земель житлової та громадської забудови, а отже ця земельна ділянка відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови.

При вирішенні цього спору судом враховано також наступні обставини.

Ще до відмови відповідача у внесенні змін до вищевказаного договору оренди землі, а саме: з 01.01.2013 - набув чинності Закон України від 07.07.2011 №3613-УІ "Про державний земельний кадастр".

Вказаний Закон підлягає застосування до спірних правовідносин (ст. 5 Цивільного кодексу України) з огляду на таке.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки у т.ч. і стосовно їх цільового призначення (категорія земель , вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель ).

Тобто із вказаної норми слідує, що з 01.01.2013 поняття "цільового призначення" земельної ділянки включає в себе категорію земель та вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачені підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Так, частиною 2 вказаної норми передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже статтею 21 Закону "Про державний земельний кадастр" передбачені три випадки зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

перший випадок: з розробленням відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок;

другий випадок : без розроблення буд-якої документації, а лише на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

третій випадок : з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

За результатами аналізу вказаних випадків, умов вищевказаного договору оренди та вимог позивача суд дійшов наступного.

Відповідно статті 79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Виходячи із вказаної норми Земельного кодексу України, у суду є підстави дійти висновку, що земельна ділянка, яка є предметом вищевказаного договору оренди, на час виникнення цього спору є вже сформованою, а тому при внесенні змін до зазначеного договору оренди щодо зміни виду використання земельної ділянки, яка є його предметом, -не йде мова про її формування, а отже, у випадку зміни виду використання земельної ділянки площею 0,4043 га в межах однієї категорії земель, а саме: земель житлової та громадської забудови (без її зміни), з одного виду використання: "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром" - на інший вид використання: "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків", - розроблення відповідної документації із землеустрою не потрібно.

За результатами системного аналізу статті 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" та положень п.п. а) частини 2 статті 21 цього Закону, відповідно до якого розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, є необхідним у разі зміни категорії земельної ділянки, а також положень статей 19, 20 Земельного кодексу України, - маються правові та фактичні підстави дійти висновку, що розроблення вказаного проекту здійснюється у разі зміни виду використання земельної ділянки лише за умови, що одночасно змінюється і категорія земельної ділянки, і вид використання земельної ділянки.

З огляду на те, що позивач висунув вимогу тільки про зміну виду використання земельної ділянки площею 0,4043 га з виду використання "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром" на вид використання: "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків" в межах однієї і тієї ж категорії земель - землі житлової та громадської забудови, - то як до набрання, так і після набрання чинності Законом України "Про державний земельний кадастр" така зміна здійснюється без розроблення проекту землеустрою, а лише на підставі заяви позивача відповідно до статті 15 цього Закону, із внесенням відповідних змін до договору оренди землі.

Із зазначеного вище витікає, що позивач ані на час звернення до відповідача із заявою про внесення вищезазначених змін до основного договору, ані на час вирішення цього спору по суті не повинен розробляти проект землеустрою, - з огляду на що відмова відповідача від укладення договору про внесення змін до основного договору є необґрунтованою.

Суд в ході розгляду спору звернув увагу на те, що ані Цивільним, ані Земельним кодексами України, ані Законом України "Про оренду землі" не передбачено, в яких випадках одна сторона за договором оренди землі може відмовити іншій стороні за договором у внесенні змін до нього за згодою сторін.

Він також врахував , що позивач в ході розгляду цього спору спростував доводи відповідача про необхідність розроблення проекту землеустрою у відповідності до чинного законодавства.

Що стосується посилань відповідача на те, що на даний час план зонування територій у м. Луганську відсутній, - як відсутні і детальні плани територій, розроблені та затверджені у встановленому законом порядку; що також не розроблено історико-архітектурний опорний план м. Луганська, - то суд при вирішенні цього спору не приймає їх до уваги як такі, що належним чином нормативно та документально не обгрунтовані, тим більше, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, до яких відноситься відповідач, та їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень, у т.ч. і тих, про які йдеться вище у цьому абзаці, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

3.Як сказано вище у цьому рішенні, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, - яке, як зазначає позивач, необхідне йому як орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.

За вищевказаним договором оренди земельна ділянка, що є його предметом, надана позивачу саме для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач в ході розгляду спору не спростував його доводи про те, що позивач належним чином виконує умови згадуваного у цьому рішенні договору оренди землі і його основною підприємницькою діяльністю є діяльність, яка ведеться ним на цій земельній ділянці.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що у разі невнесення змін до вказаного договору оренди землі в частині зміни виду використання орендованої земельної ділянки його підприємницька діяльність може стати збитковою та може призвести до припинення його діяльності як суб'єкта підприємництва.

3.1. Дослідивши дії позивача в частині дотримання ним встановленого чинним законодавством порядку ініціювання питання про внесення змін до укладеного господарського договору, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Позивач дотримався приписів вищецитованого законодавства.

В той же час відповідач необґрунтовано та незаконно відмовив позивачу у внесенні змін до вищезгаданого договору оренди землі.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу ст.125 Земельного кодексу України, ст.20 Закону "Про оренду землі" та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Дослідивши спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, суд дійшов висновку, що він відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача відповідно до його усної заяви, зробленої у судовому засіданні.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.19,20,38,93,125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-180,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-2004" до Луганської міської ради - про внесення змін до договору оренди землі - задовольнити у повному обсязі.

2.Внести зміни до Договору оренди землі, укладеного 18 жовтня 2005 року між Луганською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-2004" (орендар), у нотаріальній формі (за реєстром №11426), державна реєстрація від 24 жовтня 2005 року за №040540200438, - предметом якого є земельна ділянка площею 0,4043 га, що знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Сорокі П.А. та Братьєв Палкіних, надана в оренду терміном на 10 років під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром, а саме:

у пункті 1.1 розділу 1. "Предмет договору" та пункті 5.1 розділу 5. "Умови використання земельної ділянки" слова та знаки: "під будівництво та розміщення житлового комплексу "Каскад" з діловим та культурно-розважальним центром" змінити на слова: "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків".

3.Судові витрати покласти на позивача.

4.Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, ст.20 Закону "Про оренду землі" та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" це рішення як таке, що стосується права оренди земельної ділянки, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 25.07.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 29 липня 2013 року.

Суддя А.П.Середа