Рішення

від 25.07.2013 по справі 904/5238/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.13р. Справа № 904/5238/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрейр", м. Київ

До Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", м.Дніпропетровськ

Про стягнення 93 450,00 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Кобан Я.Р., довіреність №1 від 30.01.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрейр" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" заборгованість за поставлений товар у розмірі 42000,00 грн., 51450,00 грн. пені, а також судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 182 від 04.10.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду 15.07.2013 року.

Відповідач визнає позовні вимоги в сумі 42000,00 грн. основного боргу, решту позовних вимог вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч.6 ст.231, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.07.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрейр" (постачальник) було укладено договір поставки № 182 (а.с.6-15).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, зазначається у Специфікаціях (Додатках) до договору, які являються невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Детальна інформація щодо кількісних та якісних характеристик товару міститься в Специфікаціях (Додатках) до даного договору (п. 2.1 договору).

За умовами п. 3.1 договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар на умовах та способом, визначеним у Специфікаціях (Додатках) до даного договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору загальна вартість товару по даному договору становить суму партій товару по всім Специфікаціям (Додаткам) до даного договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару зазначається у Специфікаціях (Додатках) до договору.

Специфікацією № 1 до договору сторони узгодили найменування продукції, кількість, ціну, оплату та умови поставки товару (а.с.15).

Відповідно до специфікації № 1 визначено умови поставки: відстрочка п'ять днів від дати поставки; поставка здійснюється на умовах Інкотермс 2000 DPP Склад Покупця.

У відповідності з п.п. 5.1, 5.2 договору приймання товару по кількості здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями. Покупець здійснює приймання товару по якості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 42000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-419/12 від 05.10.2012 року (а.с.18).

Даний товар отриманий представником відповідача за довіреністю № 113169 від 05.10.2012 року (а.с.19).

Причиною виникнення спору є порушення відповідачем зобов'язань за договором №182 від 04.10.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). З огляду на положення специфікації № 1 до договору, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною є таким, що настав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 42000,00 грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно даного договору більше десяти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожний день прострочки, починаючи з 11-го календарного дня прострочки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.10.2012 року по 17.06.2013 року у розмірі 51450,00 грн.

З цього питання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін , але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому суд зазначає, що позивач при розрахунку пені вказує, що застосовує подвійну облікову ставку НБУ , однак помилково вираховує 0,5 % за кожен день прострочення .

Відповідно до Специфікації № 1 сторони дійшли згоди, що товар оплачується з відстрочкою платежу 5 днів з дати поставки. Таким чином, прострочка оплати товару за видатковою накладною № РН-419/12 від 05.10.2012 року виникла з 11.10.2012 року.

У той же час, відповідно до п. 9.2 договору нарахування пені відбувається з 11-го календарного дня прострочки, тобто з 21.10.2012 року.

Суд зазначає, що така умова договору відповідає положенням чинного законодавства. Так, відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права": у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати, що сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня .

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто нарахування штрафних санкцій за видатковою накладною №РН-419/12 від 05.10.2012 року має припинитися 20.04.2013 року.

У той же час позивач нараховує штрафні санкції за період з 16.10.2012 року по 17.06.2013 року, що не відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України.

Тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3137,97 грн. за період з 21.10.2012 року по 20.04.2013 року.

Відповідно до відзиву на позов відповідач визнав позов щодо стягнення основного боргу у розмірі 42000,00 грн.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 42000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного, з відповідача підлягає стягненню основний борг у розмірі 42000,00 грн. та пеня у розмірі 3137,97 грн.

Стосовно неявки у судове засідання представника позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою позивача. Суд вважає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 902,76 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (49042, м. Дніпропетровськ, Аеропорт цивільної авіації, ідентифікаційний код 01130549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрейр" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, ідентифікаційний код 21507341) основний борг у розмірі 42000,00 грн., пеню у розмірі 3137,97 грн. та судовий збір у розмірі 902,76 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено - 25.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний