Рішення

від 23.07.2013 по справі 919/753/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2013 року справа № 919/753/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи  за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ” (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158, оф. 014 ЄДРПОУ 35365973) до                               Товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСИМУМ”                                99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, б. 58, кв. 74   ЄДРПОУ 31005009) про                               стягнення 5  053,01 грн за участю представників: позивач (ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ”) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. відповідач (ТОВ “МАКСИМУМ”) - явку уповноваженого представника не забезпечив.                             Суть спору: 01.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ” (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі – суд)  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  МАКСИМУМ”(далі – відповідач) про стягнення 5  053,01 грн Ухвалою суду від 04.07.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи. Розгляд справи призначено на 23.07.2013. У судове засідання Позивач та Відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про час дату та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Причини неявки відповідача суду невідомі. Від позивача до початку судового засідання надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника (арк. с 22-23);    Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву не надав. Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”). Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами та в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 23.07.2013 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд   ВСТАНОВИВ:            У січні та березні 2009 року позивачем на підставі замовлень відповідача було поставлено останньому товар на загальну суму 5495,26 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-000017 від 15.01.2009 на суму 3150,00 грн та видатковою накладною № РН-000210 від 20.03.2013, підписаних представниками обох сторін та скріплених печатками (арк. с 9,11).           Посилаючись на несплату відповідачем у повному обсязі  отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4842,46 грн.           Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного. Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено можливість укладення договору у спрощеній формі, тобто не у формі  єдиного документу, а шляхом  обміну листами, факсограмами, телеграми, телефонограми, а також  шляхом  підтвердження  прийняття  до виконання замовлень (якщо  закон не встановлює  спеціальних вимог до форми укладення і порядку укладення конкретного виду договору). Головне, щоб у  вказаних документах були узгоджені сторонами істотні умови: предмет, ціна та строк дії договору, як це зазначено у ч.3 статті 180 ГК України. Таким чином, між Позивачем та Відповідачем уклались правовідношення у спрощеній формі договору поставки добавок комплексних для бетону «Корал», про що свідчать зазначені вище видаткові накладні (арк. с 9,11). Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно положень статті 193 ГК  України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Гарантійним листом від 12.04.2010  відповідач визнав існуючу за ним заборгованість перед позивачем у розмірі 4824,46 грн та гарантував її сплату за графіком у строк до 01.06.2010 (арк. с 12), проте свій обов'язок зі сплати отриманого товару не здійснив, у зв'язку з чим 07.11.2011 позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 4824,46 грн протягом семі робочих днів (арк. с 13-13 зворотній бік). Зазначену претензію було отримано відповідачем 28.12.2011, про що свідчить повідомлення про поштове вручення (арк. с 15). 29.10.2012 сторонами було здійснено  звірення взаєморозрахунків, про що складено Акт, відповідно до якого відповідач в черговий раз визнав існування за ним заборгованості у розмірі 4824,46 грн. Зазначений акт підписано представниками обох сторін та скріплено печатками без зауважень (арк. с 16) Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на 29.10.2012 за відповідачем існувала заборгованість у розмірі 4824,46 грн. Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач не подав суду доказів оплати отриманого товару. Таким чином, суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4824,46 грн доведеною та підтвердженою матеріалами справи. Враховуючи те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений та отриманий товар, а вимогу щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості такою,  що підлягає задоволенню частково  у розмірі 4824,46 грн. Поряд з основною сумою заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 210,55 грн.   Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. При подачі позовної заяви до суду позивачем надано суду розрахунок 3% річних, який судом визнано невірним (арк. с.5). До судового засідання 23.07.2013 позивачем надано суду уточнений розрахунок суми 3% річних, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає 89,15 грн (арк. с 22-24). Проте позивачем на заявлено клопотання про зменшення позовних вимог. Перевіривши уточнений розрахунок 3% річних судом також визнано йог невірним, оскільки судом встановлено, що сума основного боргу відповідача складає 4824,46 грн, а не 4842,46 грн, як встановлено позивачем під час здійснення розрахунку. За таких обставин судом здійснено власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає 206,00 грн. Здійснюючи розрахунок, суд виходив с того, що претензію про повернення заборгованості відповідачем отримано 28.11.2011 (арк. с 15). Відповідно до названої претензії позивач вимагав погашення заборгованості протягом семі робочих днів, тобто строк виконання обов'язку по сплаті відповідно до претензії є простроченим з 11.01.2012 ( враховуючи положення статей 63 та 73 КЗпП, 1 січня 2012 року – Новий рік (неділя) переноситься на 2 січня 2012 року, 7 січня 2012 року - Різдво Христове (субота) – переноситься на 9 січня 2012 року). Тобто  період для нарахування 3% річних настав з 11.01.2012 включно та припинився 10.06.2013 включно (як визначено самим позивачем). При цьому судом враховано, що у 2012 році було 366 днів, а у 2013 – 365. Кількість днів у 2012 році, на яку прострочено сплату основного боргу склала 355 (з 11.01.2012 по 31.12.2012), а у 2013 – 162 (з 01.01.2013 по 10.06.2013).Таким чином, 3% річних у період з 11.01.2012 по 31.12.2012, що підлягають стягненню з відповідача, склали 140,38 грн ( 355днів*4824,46 грн*3%/366днів=140,38 грн), а з 01.01.2013 по 10.06.2013 – 64,06 грн (162 дні*4824,46 грн*3%/365днів=64,06 грн). Тобто всього з відповідача за  період з 11.01.2012 по 10.06.2013 підлягає стягненню  3%  річних у розмірі 204,44 грн. Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних частково на суму 204,44 грн, в іншій частині  - відмовити. З таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з позивача 3% річних такою, що підлягає задоволенню частково у розмірі 89,15 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд ВИРІШИВ : 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСИМУМ” (99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, б. 58, кв. 74, ЄДРПОУ 31005009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ”(69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158, оф. 014, ЄДРПОУ 35365973) 5028,9 грн, з яких 4824,46 грн - основного боргу за отриманий товар за видатковою накладною № РН-000017 від 15.01.2009 та видатковою накладною № РН-000210 від 20.03.2013, та 204,44 грн  – 3% річних. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3.          В іншій частині позову відмовити. Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2013 Суддя                                                                                                                          І.А. Харченко Розсилка рекомендованим з повідомленням: ТОВ “Корал, ГМБХ” 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158, оф. 014 ТОВ “Корал, ГМБХ” 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б ТОВ “Максимум” 99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, б. 58, кв. 74