Ухвала

від 26.07.2013 по справі 901/2447/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

26.07.2013 Справа № 901/2447/13

за позовом Цибань Вадима Анатолійовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний розважальний комплекс "Гаюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Суддя Калініченко А.А.

представники сторін не викликались

СУТЬ СПОРУ: Цибань Вадим Анатолійович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний розважальний комплекс "Гаюс" про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс» від 22.02.2012 , яке оформлено протоколом №14, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс» від 17.04.2012, яке оформлено протоколом №15.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2013 порушено провадження у справі; залучено третьою особоюуяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційну службу Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.11 виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців від 12.07.2013, за даними державного реєстру єдиним засновником (учасником) ТОВ «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс» є Гвардєєв Гамаль Моафакович.

При цьому, заявлені позовні вимоги направлені на захист та відновлення прав позивача як власника 100% майнової частки у статутному капіталі товариства, порушених у зв'язку з прийняттям загальними зборами рішень щодо зміни складу учасників ТОВ «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс», перерозподілу часток у статутному капіталі товариства.

Таким чином, зміни щодо складу учасників ТОВ «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс» матимуть наслідком здійснення Реєстраційною службою Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим державної реєстрації змін до статуту товариства.

Під час вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову суд не уповноважений заздалегідь вирішувати спір по суті, визначати результати його розгляду без дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення спору. Тому суд оцінює необхідність застосування заходів до забезпечення позову виходячи лише з гіпотетичної можливості задоволення позовних вимог. В такому випадку, у разі, якщо під час розгляду спору в суді, відбудеться відчуження набутої Гвардєєвим Г.М. частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс», що матиме наслідком внесення відповідних змін до статуту товариства та їх державну реєстрацію, постановлене судове рішення не призведе до відновлення можливо порушених суб'єктивних прав позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе за власною ініціативою вжити заходів до забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Накласти арешт на все належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс» майно, в тому числі на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Нестерова, 30, м. Сімферополь, АР Крим (код ЄДРПОУ 35052890).

2.Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс» вчиняти дії по відчуженню належного товариству майна, в тому числі нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Нестерова, 30, м. Сімферополь, АР Крим (код ЄДРПОУ 35052890).

3.Зборонити Реєстраційній службі Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим проводити державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний розважальний комплекс «Гаюс» (вул. Нестерова, 30, м. Сімферополь, АР Крим; код ЄДРПОУ 35052890).

4. Дана ухвала є виконавчим документом, датою видачі виконавчого документу є дата прийняття ухвали - 26 липня 2013 року, ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути пред'явлена до виконання протягом року з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

Суддя А.А. Калініченко