Рішення

від 24.07.2013 по справі 910/11332/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11332/13 24.07.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз», м.Київ, ЄДРПОУ 21701113

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп», м.Київ, ЄДРПОУ 38290754

про стягнення 28 456,77 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Солодкий Р.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп», м.Київ про стягнення 28 456,77 грн., у тому числі: основного боргу - 27 014,90 грн., пені - 1 199,22 грн., трьох відсотків річних - 242,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1/1792-Ж від 02.01.2013р. на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів в частині проведення оплати наданих послуг, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп» утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 27 014,90 грн., що стало підставою для нарахування пені та трьох процентів річних.

Відповідач в судові засідання 03.07.2013р. та 24.07.2013р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01010, м.Київ, вул.Івана Мазепи, буд.3 оф.197. Будь-яких інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 13.06.2013р. та від 03.07.2013р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була повернута відділеннями поштового зв'язку з відмітками «За закінченням терміну зберігання».

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп» (замовник) було укладено договір №1/1792-Ж на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1.1 укладеного договору замовник доручив, а перевізник зобов'язався надавати послуги по вивезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів, накопичених у замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги в розмірі та на умовах, визначених цим договором.

У п.5.4 договору №1/1792-Ж від 02.01.2013р. сторонами встановлено, що обсяг наданих послуг перевізником у межах дії цього договору приймається шляхом підписання акту виконаних робіт (послуг) за кожен календарний місяць не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Замовник проводить розрахунок за надані послуги в поточному місяці після підписання акту виконаних робіт (послуг). Оплата за виконані послуги сплачується замовником на розрахунковий рахунок перевізника згідно з рахунком-фактурою та актом виконаних робіт (послуг). Оплата здійснюється щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, що слідує за розрахунковим (п.5.5 договору).

На виконання викладених умов договору №1/1792-Ж від 02.01.2013р. сторонами були підписані акти надання послуг №497 від 31.01.2013р. на суму 17 994,90 грн. та №656 від 28.02.2013р. на суму 9 020 грн.

З матеріалів справи, вбачається, що вказані акти були підписані сторонами без зауважень та заперечень щодо належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» прийнятих на себе за договором №1/1792-Ж від 02.01.2013р. зобов'язань.

Тобто, шляхом підписання вказаних актів замовником було прийнято обсяг наданих перевізником послуг, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу вартість таких послуг в сумі 27 014,90 грн.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Ухвалами господарського суду міста Києва від 13.06.2013р. та від 03.07.2013р. відповідача було зобов'язано надати належні докази часткової чи повної оплати визначеної позивачем заборгованості.

Проте, відповідач в судове засідання не з'явився та будь-яких доказів погашення боргу у розмірі 27 014,90 грн. відповідно до актів надання послуг №497 від 31.01.2013р. та №656 від 28.02.2013р. не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1/1792-Ж від 02.01.2013р. на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп» на користь позивача основного боргу в сумі 27 014,90 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 242,65 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних за період з 16.02.2013р. по 12.06.2013р. в сумі 66,16 грн. за послуги, які надані згідно з актом №497 від 31.01.2013р., та за період з 16.03.2013р. по 12.06.2013р. в сумі 176,49 грн. за послуги, які надані згідно з актом №656 від 28.02.2013р., а всього 242,65 грн.

При перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» було допущено арифметичну помилку.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявленої на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вимоги, встановлено, що сума трьох відсотків річних від суми простроченого відповідачем зобов'язання складає 239,02 грн., з яких:

173,16 грн. - за прострочення оплати вартості послуг, які надані згідно з актом №497 від 31.01.2013р., за період з 16.02.2013р. по 12.06.2013р. (117 днів);

65,86 грн. - за прострочення оплати вартості послуг, які надані згідно з актом №656 від 28.02.2013р., за період з 16.03.2013р. по 12.06.2013р. (89 днів).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивачем було допущено арифметичну помилку при розрахунку заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних, позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково - на суму 239,02 грн.

Одночасно, господарський суд враховує, що виходячи з положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.12.11р. по справі №07/238-10.

Разом з цим, за висновками суду, нарахування позивачем на суму основної заборгованості пені в розмірі 1 199,22 грн. є необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Позивач, заявляючи до стягнення пеню в розмірі 1 199,22 грн., посилається на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, господарський суд звертає увагу позивача на те, що вказаним законом передбачено порядок нарахування пені, проте не встановлено її розмір.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ст.3 зазначеного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту договору №1/1792-Ж від 02.01.2013р. на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів вбачається, що сторонами у вказаному договорі не було погоджено розміру пені, за порушення грошового зобов'язання.

У п.6.1 правочину лише вказано, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що оскільки пеня є договірною санкцією, а договір №1/1792-Ж від 02.01.2013р. не містить умов щодо її розміру, позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп» про стягнення пені в розмірі 1 199,22 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп», м.Київ про стягнення 28 456,77 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експобуд Груп» (01010, м.Київ, Печерський район, вул.Івана Мазепи, буд.3 оф.197, ЄДРПОУ 38290754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Зрошувальна, буд.15, ЄДРПОУ 21701113) основний борг в сумі 27 014,90 грн., три відсотки річних в сумі 239,02 грн., а також судовий збір в розмірі 1 647,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.07.2013р.

Суддя М.О. Любченко